“Ветцал бандура”

Павло Лопата

Під такою назвою з-під рук фахового оператора нещодавно появився фільм. Його автор – Адріян  Лепкі, який до Канади з Польщі емігрував на початку 80-их роках минулого століття. Незабаром він спромігся на презентацію короткометражного фільму “Іконописець”, в якому головна тема – техніка іконопису в сучасності. (Див. журнал “Нові дні”, Торонто, січень, 1985 р., стор. 36-37).

Саме вже тоді в Адріяна зродилася думка випродукувати фільм про стародавній і дуже популярний український народний музичний інструмент – бандуру, історія якої сягає 80-их років XVI століття. Знімати тоді виявилося надто коштовно, але мрія у нього не зникала, й ідея реалізації такого фільму постійно залишалася живою.

Про трагічну долю українського села Павлокома на Лемківщині розповідає наступна стрічка Адріяна, в якій останні живі свідки розповідають про події березня 1945 року.

Як добрий знавець фотографії А. Лепкі (Заброварний) своїми знімками вдало прикрасив альбом “Символіка української писанки” Одарки Онищук, що появився 1985 р., та книжку віршів Оксани Лятуринської під заголовком “Великодній передзвін – писанки і поезії” (Торонто, 1986 р.).

Наступним проектом А. Лепкі було комп’ютерне обладнання – MultiTYPE, яке до сьогодні дозволяє користуватися українськими шрифтами у Windows. Щоб дітям було легко вивчати українську азбуку і мову, Адріян оформив для вжитку на комп’ютері так звану “Козацьку Абетку”.

На інтернеті, на YouТube, можна побачити його фільм про навчання гри на бандурі під час літнього табору, що відбувався на оселі “Верховина” у серпні 2007 року під керівництвом Віри Зелінської – диригентки “Золотих Струн”.

Отож, за Адріяном чимало завершених проектів, які збагатили українську культуру.

Після сценарію, написаного Нестором Ґулою спеціально для того, щоб дійшла до ширшого кола людей і не загинула історія виробництва Ветцалових бандур в Онтаріо, Адріян Лепкі взявся реалізувати давно задуманий план. Зйомки почались у майстерні Василя Ветцала, який живе у містечку Вітбі, на схід від Торонто. Саме він на початку 70-их років захопився цією справою і почав майструвати бандури за проектом Петра Гончаренка, який жив тоді в Детройті, США. У цьому документальному півгодинному фільмі В. Ветцал розповідає про початки його зацікавлень над створенням – по можливості – нових типів бандур. Завдяки тому, що отримав рисунки-проекти від свого попередника, Василеві пощастило сконструювати перші десятки дерев’яних бандур. Після майже 30 років праці йому вдалося вдоконалити їхнє виробництво технічно і механічно. Таким чином, щоб не пропали традиції майстерности, ремесла виготовлення подальших бандур, легка рука Василя далі створювала чарівні інструменти. Протягом кількох останніх років Ветцал будує бандури із скловолокна (fibreglass), процес виробництва яких від початку і до кінця можна оглянути у цьому ж фільмі. Віктор Мішалов, відомий бандурист, заслужений артист України, виступає в даній стрічці коментатором. Він схвально підтримує майстра Василя і з особливою повагою ставиться до нього та до професійно виконаних ним бандур. У фільмі бачимо, як тихенько він грає на одній із них і рівночасно розповідає про творчий успіх їхнього майстра – чи не одинокого, що живе і створює ось ці музичні шедеври. Його наполеглива праця й усі зусилля у виробництві бандур увінчалися неабиякими успіхами. Іншого, подібного Василеві, важко знайти серед українців на еміграції.

Адріян Лепкі спеціалізується в low-budget filmmaking. Biн планує чергові фільми, а також запрошує до співпраці, якщо у вас є ідеї на документальні фільми. Для співпраці з А. Лепкі подаємо його електронну пошту:  dnepr@sympatico.ca