Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...

Згадую Маестро зі золотою рукою

МИРОН ЛЕВИЦЬКИЙ. Він народився у Львові 1913 р., а помер у Торонто 1993 р. – маляр, графік, учень школи Олекси Новаківського та Ака-демії Мистецтва в Кракові. Він не був натураліст, реаліст, кубіст, монументаліст – він був мистець, і то мистець, щедро обдарований Іскрою Божою. Його природна чутливість до мистецтва майже завжди перевищувала його любов до теорій, і він не піддавався опортуністичним спокусам модних напрямів, не будував своєї слави на дешевих ефектах. Вкрай інтелігентний, безмірно начитаний, дотепний, непереборний член Богеми, імаґінативний, він створив нову коду краси, свій питомий стиль. Люди, на жаль, часто далекі від зрозуміння багатства чийогось таланту – за його життя. Мирон був частиною своєї ери, частиною нашої і залишився в майбутній, бо він не малював стандартів часу, ані улюблених символів для сентиментальної публіки (хатка під стріхою, кожух, маки, стодоли...) – тільки творив правду своєї душі. Хоч смерть – це тільки коротенький сонячний промінь на сонячному годиннику часу, та життя мистця-творця – вічне. Спи спокійно, великий індивідуалісте, Маестро зі золотою рукою!

P.S. Мирон Левицький малював церкву в Торонто на вулиці БРОДВ’Ю. Архітектор – Радослав Жук.

PHOTO

Мистець Мирон Левицький

Лист до Віри Ке

Дорога Пані Віро!

Прочитала на Вашій сторінці в “Новому Шляху” за 19 серпня ц. р. (2010) переклад “ҐАВДЕАМУС” з Вашою заувагою, що українські слова не підходять до мелодії. Я пригадала собі слова і мелодію цього відомого студентського гімну і спробувала перекласти так, щоб не відбігали від оригіналу, одначе, щоб пасували до мелодії.

Здоровлю Вас щиро і подивляю Вашу довголітню журналістичну працю.

Ваша товаришка з гімназії в Станиславові Стефа Гурко

P.S. Дуже цікава Ваша стаття про Василя Вишиваного, архикнязя Вільгельма фон Габсбурга, в цім самім “Новім Шляху”.

Дорога Пані Стефо!

Дуже Вам вдячна за “ҐАВДЕАМУС”, бо він справді пасує стопроцентово до мелодії. Я пішлю його до Шкільної Ради.

Повинні Ваш переклад заспівати українські студенти, щоб вони розуміли, що вони співають. Тепер латина зовсім не популярна, а це ВЕЛИКА ШКОДА!

Зрештою, “ҐАВДЕАМУС” співали тільки на університетах, а не по закінченні курсів якоїсь мови.

 Gaudeamus

Gaudeamus igitur juvenes dum sumus,

Post jucundam juventutem

Post molestam senectutem

Nos habebut humus.

 Vita nostra brevis est,

Brevi finietur,

Venit mors velociter,

Rapit nos atrociter,

Nemini parcetur.

 Vivat academia, vivant profesores,

Vivat membrum quodlibet,

Vivant membre quodlibet,

Semper sint in flore.

 Vivat et republica et que illam regit,

Vivat nostra civitas,

mecentaum caritas,

qua nos hic protegit.

Вільний переклад

 Веселімось нині всі, молоді студенти,

Буйна юність промайне,

Квола старість поведе

Усіх нас до смерти.

Бо життя коротке є, скоро проминає,

Грізна смерть до нас прийде,

І до гробу забере,

Вороття немає.

 Віват академія, віват професори,

Віват всім, хто тут живуть,

Розвиваються й цвітуть

Жваві і бадьорі.

 Хай живе республіка і вся наша влада,

Меценати хай живуть

І пожертви для нас шлють,

Хай живе громада.

 С. Гурко

Опінія

Багато людей вважає, що геній і талант – це те саме, одначе “геній” і “талант” – це не ті самі поняття. Талант – це природна здібність виконувати якусь працю, здібність досягнути майстерности в чомусь, що вже існує. Геній – проявляється в новаторстві, оригінальній творчості. Це вміння і природне обдарування думати і працювати над чимсь, до того часу не дослідженим, новим, і тим самим дати світові щось, чого ще не було, а що має особливу цінність. Досліди вказують, що геній виявляв особливо розвинені характерні риси: інтелект, завзятість незалежно від того, яку роль відіграє у цьому генетична спадковість. Класичними прикладами геніїв були архітекти єгипетських пірамід, збудованих понад 4500 років тому, або Шекспір, Леонардо да Вінчі, Данте, ґете, Шевченко...

Композитор Равель написав фортепіанний концерт на ліву руку для віденського піаніста Вітґенштайна, що стратив на війні праву руку. Очевидці записали, що Вітґенштайн цей концерт на одну руку так віртуозно грав однією рукою, що небагато піаністів з двома руками могли би йому дорівняти. Хто має талант – його не тратить через трагічні обставини.

Чи ви маєте талант, чи ні, чи ви були в Пласті, чи ні, жийте завжди: СИЛЬНО... КРАСНО... ОБЕРЕЖНО... БИСТРО! (Навіть, як ви ГЕНІЙ!)

Дата в жовтні

27 жовтня 1782 р. народився Ніколо Паґаніні – чудовий, легендарний скрипаль-віртуоз. Хоч він мав “диявольський вигляд”, але як потягнув смичком по своїм Страдіваріусі чи Ґуарнеріусі (обидві скрипки від зачарованих власників у презенті), публіка потрапляла в естазу, жінки зі захоплення плакали. Батько Паґаніні дуже швидко усвідомив собі, що його син є обдарований небуденно великим талантом. Вже від п’ятого року життя почав посилати його на лекції до найкращих учителів. Коли маленький Ніколо вправляв – тато стояв біля нього з батогом і безжалісно підганяв його до гри. Одного разу маленький Ніколо так чудово заграв у церкві на скрипці свою першу композицію, що з того часу він мусив грати на всіх громадських подіях. Свій офіційний дебют він відбув у величезній концертій залі, як мав 9 років. Його успіх і талант зростали щораз більше, так що скінчивши 17 років, фінансово незалежний, звільнився нарешті від тиранії свого батька і почав давати концерти у більших містах Італії й Австрії. Він виконував переважно свої власні твори із зачаровуючою, феноменальною технікою. Його найбільша заслуга, що він розширив горизонти скрипкової техніки.

Він потрафив грати найбільш складні твори на одній або двох струнах, а публіці здавалося, що голос іде з двох або трьох скрипок.

Деякі композитори (Франц Ліст, Роберт Шуман та ін.) аранжували деякі твори Паґаніні на фортепіано.

PHOTOS

Ніколо Паґаніні. Малюнок французького мистця ХІХ століття Жана Авґуста Доменіка Інґреса (Jean Auguste Dominique Ingres)

Астрологічні страви

Страва із залишків

Покраяти на кісточки 6 зварених бараболь, додати два горнятка підсмажених грибів, пів-горнятка дрібно покраяної шинки, трошки підсмаженої цибулі і солі та перцю до смаку. Вимішати, покласти до глибокого “парексу” чи іншого посуду для печення. Зверху прикрити кількома скибками швейцарського сиру (чи який маєте). Пекти при температурі 350 ступенів, доки сир зовсім не розтопиться. Їсти гарячим з квасними огірками або чимось іншим пікантним.

Салат

Покраяти тоненько червону цибулю, додати тоненько покраяний огірок, покраяні на шматки листя салату і ложечкою вибрані зі шкірки шматки авокадо.

Заправа до салату

Вимішати: дві ложки посіченого кропу, дві ложки свіжого соку з цитрини, три ложки 16-процентної  сметани, три ложки горілки. До смаку додати свіжозмеленого чорного перцю і солі, якої хто хоче. Їсти відразу, не тримати тижнями в холодильні!

Не-астрологічні поради

Срібло, золото, перстені можна прекрасно вичистити найдешевшою пастою до зубів.

Коли варите рис – додайте півтори ложечки соку з цитрини до води. Рис не буде зліплятися.

Як почне боліти горло – їжте “Солт енд вінеґер потейто чипс”. Комбінація оцту і солі помагає на біль і гоїть.

Маленький додаток

до описів святкування в Торонто річниці Незалежности України

 PHOTOS

1 - Центр української медії на святкуванні: (справа наліво) Лариса Гринда – помічник головного редактора в “Новому Шляху”, Любомира Матвіяс – керівник радіопрограми “Поступ”, Леся Панько – головний редактор “Нового Шляху”, Ірина Корпан – керівник телевізійної програми “Світогляд”, мама Ірини, про яку Ірина тепер приготовляє фільм. Коли я робила цю фотографію, лляв найгірший і найгустіший дощ, а фотографія на чудо-диво вийшла добре!

2 - Українські офіцери, якщо не помиляюся, приїхали з Кемп Борден. З їхніх мін не видно, щоб вони знали, що в Україні за Незалежність і долю України молилися тільки владики Московського Патріархату...