Осінні рефлексії

Галина Костюк

Цьогорічна осіння виставка мистців УСОМ виявилась на кожний смак. Розмаїття жанрів, стилів, тематики і технічних засобів дають можливість знайти щось відповідне для себе якнайширшому колу шанувальників мистецтва. Увазі громади було представлено чимало праць на осінню тематику: пейзажі, натюрморти (Б. Головацький, Я. Креховецький, Г. Новаківська, І. Лазірко, А. Синитар, І. Мороз, Н. Валенюк), іконопис (П. Лопата, В. Кондратюк), фігуративний живопис (Л. Барміна, І. Поліщук), фотографія (Д. Глинчак, Х. Кудрик).

Своєрідним акцентом виставки була “Дівчина у чорному жакеті” А. Бабича. Колорит цього твору, незважаючи на контрастність, все ж є гармонійним. Біла блуза дівчини перегукується з білими відблисками на склянці, а чорний жакет м’яко виділяється на темному тлі. Хаотичні, невикінчені, на перший погляд, мазки в результаті складають гармонію фактури і кольору.

“Великдень” Людмили Барміної – це вдале поєднання абстрактного та фігуративного живопису. Семантичним акцентом  твору є стилізована фігура гуцулки, світлий кептар якої оздоблений чорними смугами. Ці смуги ритмічно повторюються в інтер’єрі хати і контрастують зі світлою плямою стола у центрі композиції. “Великдень” відзначається дифузією кольорів і фактур. Окремі червоні плями акцентують палітру твору і посилюють святковий настрій. Концепція образу гуцулки тяжіє не так до фігуративного втілення, як до абстрактної експресивности. Тим органічніше він поєднується з рештою живописного “поля”. Таке синтетичне поєднання видів дає можливість художниці висловитися за допомогою кольору і фактури. Контрасти фактури привертають увагу і в “Калині” Людмили Барміної та “Осені” А. Синитара. У “Калині” тло і фігури гладко виписані хвилеподібними мазками, а квадрати – від блідо-рожевого до темно-багряного – випуклі, горбисті.

“Осінь” А. Синитара, на відміну від більшости його робіт, є абстрактно-символічним утіленням пейзажу, готового до зими. Мінімальними засобами передано безмежний простір. Палітра скупа, стримана (переважно вохриста, коричневі тони і подекуди темно-багряні плями) посилює загальний меланхолійний настрій.

Подібним аскетизмом завмираю-чої природи позначена і “Пізня осінь” Галини Новаківської. Голі темно-коричневі дерева повиті павутиною сіро-голубого неба. Зображення м’яко сфокусоване, проглядається наче крізь туман. Лаконічний рисунок і стримана палітра поглиблюють відчуття близької зими.

Чи не єдиною графічною роботою на виставці є “Коломийки” Б. Головацького. Вдала композиція, чіткість рисунку, узгодженість ліній та продуманий формат забезпечили “Коломийкам” успіх. “Міт сотворення № 2” Ірми Осадци поєднав ознаки графіки та живопису (яскраві жовті плями і лінії у центрі чорно-білої композиції).

Символічну функцію виконують кольори у полотнах Христини Сеньків (“Осінь”), Віри Юрчук (“Збанки”), Я. Креховецького (“Зима в Гай Парку”), Б. Головацького (“Осінь у Керн Клиф парку”), В. Кондратюка (“Материнство № 1”, “Материнство № 2”). В. Кондратюк трактує іконопис у своїй власній стильовій манері. Його образи – це типажі сучасних людей. Цікавою в його роботах є лінія, завдяки її граційній видовженості невеликі за розміром полотна справляють враження монументальности. Па-літра Б. Головацького яскрава, мистець використовує чисті кольори для передачі піднесеного настрою.

Д. Глинчак запропонував синтез фотографії та комп’ютерної графіки. “Вечеря” базована на невеличкому і маловиразному знімку Полароїда. Якщо фотографія фіксує хай і святкову, та все ж тривіальну ситуацію, то трансформація  надає образу символічности, підносить до архетипного рівня. Палітра тяжіє до старого данського живопису. Такий же рівень відсторонености, абстрагованости від реальности помітний і в його “Вулиці Руській”. Обробивши фотографію львівської вулиці, мистець поєднав риси конкретного місця із рисами, притаманними будь-якому великому місту.

Друки Христини Кудрик (червоні тюльпани на червоному тлі) дали нагоду поміркувати про великі можливості кольору, його широкий діапазон (навіть одним кольором можна висловити чимало, вміло оперуючи його відтінками). “Моя Венеція” Лариси Сушко привертала увагу надзвичайно світлою палітрою і виразною фактурою.

 “Студії ритму та кольору природи” Людмили Шанти вигляда-ли багатообіцяюче.

Цікаво було б побачити закінчені роботи на основі цих ескізів.

Барельєф був представлений творами О. Гутирі (“Різдво”) та О. Лесюка (“Пори року”), на викінчення філігранних деталей яких мистці витратили чимало часу.

Виставка отримала схвальні відгуки у громаді і продемонструвала високий творчий потенціал українських мистців.

PHOTOS

1 -  Художниця Людмила Барміна. Зліва її картина “Великдень”. Справа картини Віри Юрчук, серія “Збанків”

2 -  Зліва – “Коломийка” (графіка), Богдан Головацький. В центрі  – “Ритми Карпат”, Андрій Синитар