Новий Рік...

Walter Cap

 “Маємо те, що маємо!” Це вже славне політичне, неполітичне й малополі­тичне прислів’я першого Президента Леоніда Кравчука. А хай і другого з черги після першого Грушевського, як хтось собі бажає. Хоч кожний українець знав цю аксіомну мудрість, але Кравчук перший голосно сказав і став майже сучасним Сковородою у політичному житті нашої Країни – майже України. Якби не сказав такої мудрости, був би майже забутим. Але хто знає, що хто має?
Це складне питання розкусують, як сквашений огірок, наші політологи, політики та політикани. Не народ. Народ знає, що має. Тому мільйонами вирушає у світ за очі, через моря і океани, крізь бурі й негоди. Щоб далі від того, що не має.

– Кожне море берег має, а по бурі йде погода, – писав поет давно-давно, якби мав на думці теперішній новий рік...

– Бо нарешті народ має ЩОСЬ! – сказав з притиском мій приятель, той від політики, прийшовши до мене з віншуванням.

– Що? – я спитав із здивуванням.

– Президента! – вигукнув мій приятель.

– Президента? Ми ж мали їх аж трьох.

– Президента Ющенка!

– Він Президентом уже два роки...

– Дотепер він був тільки на посаді президентській, а тепер став Президентом.

– Як то?

– Розв’язав Верховну Зраду! Ні, Раду, – поправився. – Це перше. І поназначував таких людей на політичні пости, що, як кажуть у народі: на тобі, небоже...

– Мгу...

– Юлю Бюті, тобто Чарівну. Бо Тимошенко чарує красою, розумом, залізною волею, харизмою і навіть своїм англійським зятем-рокістом. І секретаря Ради національної безпеки і оборони Раїсу Антиянукович...

– Кого?

– Раїсу Богатирьову з Партії регіонів.

– Цю, що була фавориткою в Леоніда Кучми та його дружини, яка стала у 2005 році однією з головних дійових осіб сепаратистського збіговиська в Сєвєродонецьку, яка є одним з лідерів нібито ворожої до Віктора Ющенка політичної сили?

– Логіка в тому, що вона ж контрапункт Юлі, – аргументував свій погляд мій прятель.

– І на голову Верховної Ради поставив Арсенія Антитимошенко...

– Кого?

– Арсенія Яценюка.

– Я читав, що він з’явився на тому посту, мов Пилип з конопель, без політичного досвіду...

– Е-е, я читав, що Яценюк розглядається Президентом як постать, непідвладна жіночим чарам Юлії Володимирівни й здатна бути ефективною противагою полум’яній прем’єрці, – відповів мій приятель.

– А чому міністра оборони Гриценка замінив Єхануровим, який навіть у війську не служив?

– Саме тому, бо військовики думають шаблонно по-військовому, а нашому нешаблонному війську треба нешаблонної думки до професійної армії. – І додав: – Єхануров теж “антиюліянського календаря”.

– Чому міністром транспорту та зв’язку став колишній випускник вищої партійної школи КПУ й теперішній „рожевий олігарх” Йосип Вінський? – Я спитав мого приятеля.

– Тому, що його батько був машиністом на паровозі. То буде менше залізничних катастроф.

– А що скажеш про призначення головним митником України Валерія Хорошковського, наближеного до Віктора Пінчука, зятя президента Кучми, котрий побував і міністром в уряді Януковича?

– Повторю те, що сказала Юля: він така багата людина, що йому вже не потрібно красти. Навіть на митниці.

Що ж, подумав я собі: маємо те, що маємо. Маємо Президента, котрий у старому році збалансувався політично на майбутнє, народ до того, що мав, отримав по тисячу гривень із заощаджень радянських часів, то може вертатися із заробітків до неньки-Країни. А Юля має високу температуру. Не знають з чого. Очевидно, з політики. Президентської?..