Св. п. Василь Гайдай

27 вересня 1923 року – 6 лютого 1997 року

В одинадцяту болючу річницю відходу у вічність Василя Гайдая, члена ОУН-УПА з 1942 року, полум’яного патріота і вірного сина України, замість квітів на його могилу складаю пожертву на пресовий фонд газети “Новий Шлях”.

Нехай легкою буде йому гостинна канадська земля.

Світла пам’ять йому в Україні і в Канаді.

Стрімко летять роки. Одинадцять років промовляють з пам’ятної плити на його могилі у Вінніпезі нев’янучі слова: “Україна – вільною, очі твої бачили воскресіння її, то ж спи спокійно”.

Вільна твоя Батьківщина, Василю. Виросло вже нове покоління українців без тебе. Мрія твого життя справдилась і продовжує справджуватися. Твоє ім’я, твій характер, твоя енергія живі і пульсуючі.

Приходить на поріг твоєї гореницької хати вже одружена молодь, яку ти малечею фотографував і якій розповідав про свою посвяту Україні. Напередодні нового, 2008 року вони принесли на твій спомин пироги з маком і сиром... і напросились піднести “чоло” хатньому дахові і осучаснити погляд віконець твоєї омріяної гореницької домівки... Уявляю, як би ти тішився цією увагою.

Твоє покоління скромних борців за волю чимдалі викликає глибоку повагу і щиру гордість. В історію не відходять, а входять незабутні Ваші імена. Що не рік – то сиротіє земля, і багатіє небо... Вже біля тебе і незабутня Галина Топольницька з Калгарі, і незабутній Микола Май з Вінніпегу, очі яких так і не побачили за життя тобою побаченого воскресіння України... Світла їм пам’ять.

Мені залишається безмежно дякувати за багаторічний духовний захист всім твоїм друзям, кращим з найкращих доньок і синів трагічно-романтичної епохи XX століття в історії України.

Галина Гайдай,

с. Гореничі – м. Київ, Україна