Орденоносний депутат показав всім дулю!

“Українська мова досі не стала повноправною державною мовою. Панівною мовою у владних органах різних рівнів у більшості міст України, в її пресі, в кіно, в усіх силових структурах, насамперед у війську і СБУ, залишається імперська мова” (Юрій Гнаткевич, “Що сказав би Олекса Гірник послу Чорномирдіну”, Майдан, 21.01.2008 р.).

Йосиф Сірка

Ще недавно українську громадськість здивувало нагородження депутата від ПР Вадима Колєсніченка за заслуги в розбудові України, а тут він повідомив про те, що в лютому відбудеться проведення Сєверодонецька-2. Згідно із заявою депутата з’їзд у Сєвєродонецьку має “виключно гуманітарну спрямованість” і проводитиметься “за ініціативою місцевих рад і Всеукраїнської ради російських співвітчизників”. Зі заяви так і не видно, чи це з’їзд депутатів усіх рівнів з усієї України, а чи лише тих, що ідейно близькі. Якщо це з’їзд депутатів усіх рівнів, то повинні б бути запрошені всі депутати України, оскільки їх вибирали на виборах задля управління в певних регіонах держави. Але в такому разі при чому тут Всеукраїнська рада російських співвітчизників?! Як це, що “російські співвітчизники” скликають українських депутатів “усіх рівнів” на з’їзд, який має порушувати питання не російської держави, а Української. Чи не пов’язане це з прийняттям вибраних мерів кількох українських міст мером Лужковим (його “любов” до України добре відома) у Москві? Якщо це справи, які торкаються України, то неукраїнці, які користають з демократичної Конституції, повинні дотримуватися її, а не займатися ворожою для України агітацією й пропагандою, яка одурманює людей і розпалює національну ворожнечу. П’яту колону слід вчасно посадити на місце, а ті, хто порушує Основний Закон, повинні знати, що він не тільки дає нам свободу, але й обов’язок дотримуватись його, і то стосується всіх депутатів і “співвітчизників”, яким слід дати зрозуміти, що їхні дії є  втручанням у внутрішні справи незалежної держави.

Річ у тому, що згідно з програмою, яку наводить пан Колєсніченко, з’їзд має розглянути питання Європейської хартії про місцеве самоврядування, а це аж ніяк не компетенція ВРР співвітчизників, а скоріше – це завдання законодавчого органу, тобто ВР України, депутатом якої пан Колєсніченко є.

Друге питання – захист прав російськомовного населення – гаран-
товане вільним розвитком і вживанням мов національних меншин в Основному Законі України, а Європейська хартія регіональних мов стосується мов, яким загрожує зникнення, а не тих, які звикли панувати і бути “рівнішими” серед рівних.

Постає питання: для чого існує ВР, якщо депутати (деякі) збираються на з’їздах, організованих не тими органами, які покликані законно вирішувати питання на державному рівні?! Виглядає дуже нецивілізовано, коли депутати ПР блокують роботу ВР, яка й є найвищою законодавчою владою, а за ті самі гроші йдуть на організовані іншою країною збіговиська, які не мають ані політичної, ані моральної сили вирішувати питання, які належать до компетенції українських державних інституцій.

Пан Колєсніченко як депутат ВР України має право внести на розгляд питання самоврядування, порушення Основного Закону щодо мови у залі самої ВР, і йому не потрібно їхати до Сєвєродонецька, щоб зробити заяву про порушення, якщо він їх бачить, бо ж він бере  платню як депутат, то повинен би виконувати свій обов’язок перед виборцями, які обрали його партію до ВР. Члени ВРРС могли попросити депутата поінформувати їх про виконання тієї чи іншої справи в Україні, але не організувати з’їзд, який нагадує сумнозвісні часи боротьби за владу!

Якщо ти гість, то поводься, як гість, а не як губернатор!

Щодо Всеукраїнської ради російських співвітчизників, то зазіхання на “з’їзд”, на якому б порушували питання не їхньої компетенції, – принаймні нескромне і доводить те, що ця організація не бачить себе рівною з іншими, бо коли вже говорити про Європейську хартію регіональних мов, то слід було запросити ґаґаузів, вірмен, болгар, греків, ромів та десятки інших етнічних національних меншин, яким справді загрожує небезпека заникнення мови, що й має на увазі названа хартія. Виходить так, що ВРРС використовує Хартію регіональних мов, щоб приховати свої шовіністичні цілі, спрямовані на втягнення України у ту ситуацію, яка панувала тут за часів Брежнєва, коли заникали не тільки мови національних меншин, але й мови “суверенних” радянських республік! (Погляньте, що сталося з білоруською мовою у “суверенній” республіці!)

Партії, які втратили владу демократичним шляхом, не можуть змиритись, що вони вже в опозиції, але вони повинні вчитися демократії і не створювати у людей враження, що у “народних обранців” нема іншої роботи, як переливати з пустого в порожнє.

Існує Конституція України, гарантом якої визнано Президента, а депутати ВР мовби є контролем за виконанням Конституції, то чому не починати з трибуни ВР, щоб розглянути питання державної ваги? Гадаю, що кремлівська влада зробила б відразу висновки, коли б українські організації РФ наважились розглядати питання, які не входять до їхньої компетенції.

У Москві ліквідували газетний архів Української бібліотеки і поміняли працівників бібліотеки без будь-якої консультації з дирекцією бібліотеки, а уявіть собі, що українці Російської Федерації зажадали б дотримання елементарних прав на-
ціональних меншин на своє існуван-ня! Дуже прикро, що ніхто з членів Партії регіонів не протестував проти знищення унікального газетного архі-ву в Українській бібліотеці у Москві, і не було також чути, щоб представники ВРРС висловили свій протест проти цього антигуманного  і свавільного акту, то яке ж моральне право мають люди й депутати говорити про захист “російськомовного” населення, мовби це населення не було громадянами України, а представляло якесь плем’я інопланетян?!

Народний депутат Ю. Гнаткевич у згаданій вище статті стверджує, що “лише 9-10% газет в Україні за їхньою тиражністю є україномовними, а більше 90% виходять “іншою” мовою” (Майдан, 21.01.2008 р., стор. 2), а що казати про книжки, коли українською мовою важко щось знайти, а якщо й публікується – то 400-1000 примірників! (Ю. Гнаткевич наводить незаперечні факти, які свідчать про цілковито зворотну ситуацію, ніж та, яку пробують людям продати різні шовіністичні крикуни, які й заводять російськомовних в оману, що й хочуть скріпити “з’їздом”, який би “надав ваги” їхній відвертій брехні!) Політика не повинна розходитися з мораллю, а поширювання брехливої інформації є неморальним!

Виникає питання: то хто буде нарешті вболівати за права україномовних, яких таки в Україні більше, ніж 9-10%?! Якщо, скажімо, “Просвіта” або Пласт, чи якась інша громадська організація візьмуться за організування з’їзду депутатів різних рівнів на захист прав україномовних, то можна розраховувати на підтримку всієї Європи, оскільки стан з живою і друкованою українською мовою в Україні катастрофічний, і Європейська хартія регіональних мов стосується більше ситуації щодо існування української, ніж імперської російської.

Якщо ж ідеться про “гуманітарні питання”, то чому не організувати конференцію чи з’їзд у Києві або в іншому обласному центрі, а не в Сєвєродонецьку. Чи не має це пригадати мету першого збіговиська в Сєвєродонецьку, яке мало на меті заснування окремої республіки – тобто акт, спрямований на порушення територіальної цілісности України, а тим самим і її суверенітету?!

Коли дозволити різним гро-мадським організаціям замінювати вибрані інституції та органи державної влади, які відповідають за порядок і законність у державі, то постає питання: для чого ж проводити вибори, для чого ВР і партії?!

“Народні обранці” усіх рівнів повинні виконувати насамперед зобов’язання перед виборцями, які оплачують (і то непогано) депутатів зі своєї кишені через податки, а гуманітарні питання зобов’язана вирішувати ВР для всіх громадян, а не окремих груп. Слід сподіватися, що податкова зацікавиться, за які гроші організується Сєвєродонецьк-2 і чи не суперечить моральному й етичному статусові народного депутата, який іде на спілку з громадською організацією, організувати т. зв. з’їзд, який вже своїм вибраним місцем символізує не гуманітарні проблеми, яких саме ця громадська  організація – ВРРС – не має. Виходячи з цілей організації Сєвєроднецька-1, треба припускати, що питання, які найбільше цікавлять ВРРС і декотрих депутатів, зачіпають суверенітет України та її територіальну цілісність і брехливою інформацією про переслідування чи утиски російськомовних викликають національну ворожнечу (що повинно б зацікавити СБУ та прокуратуру), підкреслюючи лише одну національну меншину, яка хоче узаконити права більшости (якими вона зараз користується – дивись статтю Гнаткевича), яка іґнорує Основний Закон і всіляко намагається його оминути, в чому мають їй допомогти депутати усіх рівнів!

Коли я прочитав інформацію про прес-конференцію народного депутата від ПР В. Колєсніченка щодо організації Сєвєродонецька-2, відразу постало запитання: а за що ж він отримав державну нагороду, чи, бува, не за “розбудову” Сєвєродонецька-1, який відбувся за його активної участи?

А може, нагороджений хотів віддячитися Секретаріaтові Прези-дента комбінацією з трьох пальців – дулею?!

Торонто, 22.01.2008 р.