Торонто відзначило День Соборности і Злуки земель України

Леся Панько

З року в рік, як священний обов’язок, українська діаспора святково, на високому рівні відзначає День Соборности і Злуки земель України 22 січня 1918-1919 рр.

Цього року святкування відбулося 27 січня в Українському Культурному Центрі на вулиці Christie в Торонто під патронатом Конгресу Українців Канади, Відділ Торонто.

Загриміли сурми, і враз у залі замайоріли жовто-блакитні прапори, які внесли учасники школи українського танцю “Барвінок” при церкві Успення Пресвятої Богородиці в Міссіссазі – мистецький керівник та постановник танців Федір Даниляк.

Після відспівання українського славня пролунали дзвони Святої Софії і перенесли нас у золотоверхий Київ, на всенародне віче. На екранах проплили епізоди нашої історії, місце урочистого прийняття Акту Злуки, Акту об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.

Свій погляд у минуле України висловили переможці конкурсу Уляна Зборівська, учениця школи  української спадщини ім. Ю. Липи, та Леся Сорокопуд, учениця школи ім. І. Франка. У їхніх серцях відчувалася палка любов до України, а ми можемо бути горді за батьків і вчителів, які виховали таких патріоток.

Голова КУК, Відділ Торонто Маркіян Швець урочисто відкрив свято. У своєму короткому виступі він наголосив, що січневі дати 1918-1919 рр. стоять у нашій історії історичним пам’ятником розбудження українського народу, є сильним сигналом світові, що Україна була, є і завжди буде. Відзначення цих дат об’єднує нас духовно з патріотичними українцями цілого світу. М. Швець склав подяку молоді, яка своїми виступами збагатила цe свято і вселяє надію, що буде продовжувати змагання за дальшу розбудову вільної України, щоб український народ зайняв достойне місце серед вільних народів світу.

Опісля неперевершений хор “Веснівка” разом з чоловічим камерним хором на чолі з диригенткою Квіткою Зорич-Кондрацькою і під фортепіанний супровід Жанни Руцинської виконали пісні, недавно написані на слова О. Ольжича і музику нашого композитора та диригента з Торонто Зенка Лавришина.

Українська громада знала, що за підтримки СФУЖО, КУК, Відділ Торонто і Генерального Консульства України в Торонто на свято має прибути “Рушник Національної Єдности”, тому всі з нетерпінням чекали цього моменту. І ось рушник у залі, його святково пронесли на сцену. Про історію цього рушника розповів Микола Степаненко з України, який разом зі своєю дружиною Тамарою доставив його до Торонто.

Виникла ідея створити в Україні святиню-оберіг, який би допоміг нашому керівництву поставити Україну в ряд європейських демократичних і незалежних держав. Рушник завжди відігравав роль оберегу, святині як для родини, так і для держави. 19 лютого 2007 р. зібрались громадські діячі й вирішили створити “Рушник Національної Єдности”. Після двох місяців пошуків знайшли полотно, яке було виткане 55 років тому К. Андрущак із Хмельниччини. Довжина полотна – 9 метрів, а ширина – 75 сантиметрів. Взір рушника скомпонований О. Теліженко з Черкащини на основі наукових праць вчених-етнографів. Взір складається із трьох частин: минуле, сучасна Україна і майбуття-духовний світ. Починається з Трипільської культури, переходить у Київську Русь, а далі – “козацьке бароко”, берегині з Тризубом. Сучасну Україну символізує дерево життя з 27 квіточками – це адміністративні одиниці нашої держави, а потім пташки тримають гілочку як символ єдности України. Посередині – золотом вишитий Тризуб. Рушник об’їхав всю Україну і має потужну енергетику. Його вишивали понад 1100 осіб, кожна людина зашивала бажання на краще майбутнє України. Коли вишивання рушника буде закінчено, його передадуть до музею. Зараз вирішується питання створення Музею українського рушника.

Головним доповідачем на святі був голова Проводу ОУНм, голова правління Фундації ім. О. Ольжича Микола Плав’юк, якого представив Петро Штурин, фінансовий референт КУК, Відділ Торонто. М. Плав’юк є прекрасним оратором, що дозволяє присутнім із насолодою його слухати. Він відзначив, що дата 22 січня актуальна і важлива до наших днів. Початок ХХ століття – це початок історичних змін історії людства, початок розкладів колоніальних імперій і виходу націй, які твердо заявляють своє бажання творити власне суверенне життя. Саме події 1917-1921 рр. записані в історії української нації як період національної революції. Наслідки цих подій залишились дороговказом дкя українського народу. Це два фундаментальні закони нашого національного і політичного мислення. Перший – під назвою Державність, репрезентований 22 січня 1918 р., і другий – Акт Соборности наступного року. Тільки на цих фундаментах національної держави ми можемо бути повноцінним учасником тих процесів, які проходить сучасний світ. М. Плав’юк згадав, що останні три роки були важким іспитом для українського народу з огляду на складні політичні події, але ми мусимо ствердити одне, що тричі українська нація віддала свої голоси демократичним силам, тим силам, які чітко стали на принципи державної незалежности і соборности України. Це показує зрілість нашої нації. Український народ має обов’язок перед учасниками визвольних рухів, які у складних обставинах, вірячи в ідеали ІV Універсалу і Акту Соборности, вели боротьбу за відновлення Української держави, і ця боротьба завершилася перемогою української нації. М. Плав’юк склав подяку тим поколінням української діаспори, які зберегли цінності, що репрезентували 22 січня, що помимо тих всіх розбіжностей, які ділили українську діаспору, ми об’єдналися біля січневої дати. Це була святість для нас, ми переконали наших співгромадян, політичних і державних діячів, 22 січня майоріли жовто-блакитні прапори, і світ трактував це як День Державности України. Тепер настала пора, щоб ці цінності закорінилися в душі молодого покоління, яке приходить на зміну і перед яким історичний шанс вести Україну як могутню, об’єднану, національно сконсолідовану державу. Зберігаймо й надалі тут, за межами України, вірність тим ідеалам, бо тоді, коли ми будемо вірити в українську націю і Українську державу над берегами Дніпра, тільки тоді збережеться українство в Торонто, в Нью-Йорку, Сіднеї і в цілому світі.

Після цього виступу присутні мали можливість насолоджуватися співом справжніх майстрів оперної сцени Катрусі Семчишин і Сергія Данка.

У програмі не оминули і трагічної сторінки з історії України, Голодомору 1932-1933 рр. – після виступу танцювального ансамблю “Барвінок” на екранах появився відеокліп, присвячений жертвам Голодомору, де Оксана Білозір виконала пісню “Свіча”.

На цьому святі присутні мали нагоду ближче помилуватись “Рушником Національної Єдности”, який пізніше розмістили на столі у залі, а дехто декількома стібками зашив найкращі побажання для України. 

Свято завершилося, воно пройшло успішно і на високому рівні, але за цим стоїть велика і копітка праця Ділового комітету на чолі з його головою Анною Бурій. Здоров’я Вам, сили і наснаги на майбутнє.

Вірю, що українці й надалі будуть берегти ідеї Соборности, пам’ятати і вшановувати будівничих Української держави.

PHOTOS

1 – “Рушник Національної Єдности” в Українському Культурному Центрі в Торонто

2 – Головний доповідач Микола Плав’юк

3 – Голова КУК, Відділ Торонто Маркіян Швець

4 – Виступає ансамбль танцю “Барвінок”

5 – Микола Степаненко розповідає про історію “Рушника Національної Єдности”

6 – Уляна Зборівська і Леся Сорокопуд

7 – На сцені – хор “Веснівка” і чоловічний камерний хор. Диригент – Квітка Зорич-Кондрацька

8 – Голова СФУЖО Марійка Шкамбара (зліва) вишиває “Рушник Національної Єдности”. Справа – Галина Ковалевич

9 – Співають Катруся Семчишин і Сергій Данко. За фортепіано – Жанна Руцинська