Володимир Баляс – мистець і людина

Галина Костюк

Володимир Баляс – мистець різноплановий. У його доробку – живопис і графіка, книжкова ілюстрація і плакат, дереворити та лінорити, декоративні та монументальні твори, мозаїки та іконопис. Крім цього, він також cтворив ряд оригінальних  скульптур.

Баляс народився 1906 року в Рогатині на Станіславщині (Івано-Франківська область). Там здобув початкову освіту і закінчив гімназію. Батько майбутнього художника був кравцем, але любив мистецтво і заохочував  сина вчитися, тим більше що у Володимира здібності до малювання виявилися у ранньому дитинстві. Мати плекала надію бачити його священиком, але потяг до мистецтва привів Баляса до відділу архітектури Львівської Політехніки. На початку 1933 року перейшов до Академії Мистецтв у Варшаві. Там він вивчав живопис у класі проф. М. Котарбінського, рисунок – у проф. Т. Кулісевича, графіку –  у професорів  Е. Бартоломейчика та А. Червінського. Баляс закінчив Академію у 1937 році. У Варшаві діяв мистецький гурток “Спокій”, заснований  відомим художником Петром Мегиком. Діяльність цього об’єднання охоплювала не лише власне мистецьку сферу – організацію виставок, доповідей про художників та їх працю, а також і громадську: популяризацію української культури серед чужинців, згуртування українців та залучення їх до мистецької та громадської роботи. Володимир Баляс, однак, не підтримував  орієнтацію “Спокою” на традиційні стилі у мистецтві.  Разом із Яром Гавраном – блискучим теоретиком мистецтва і знавцем модерністичних напрямів у ньому –   він заснував Групу Молодих АНУМ, серцевину якої склали студенти Академії Мистецтва. На цей час припадає також близьке приятелювання Баляса з художником Іваном Кейваном, який залишив глибокі спогади про ті і пізніші часи, всебічно охопивши художнє життя українців на чужині. Перша виставка Групи Молодих АНУМ відбулася у Львові 1936 року, і найчисленнішу та мистецьки найвартіснішу її частину склали твори Володимира Баляса. Виставка була присвячена Митрополитові Андрею Шептицькому. Того ж року Баляс побував у Болгарії, звідки привіз рисунки, з яких пізніше виконав ряд цікавих дереворитів. Також відвідав Західну Європу, де мав нагоду оглянути мистецькі шедеври у музеях та ознайомитися ближче з європейською архітектурою.  

По успішному закінченні Академії Баляс поїхав до родичів у Рогатин. На той час він уже мав ім’я у мистецтві. Треба зазначити, що хоча Баляс практично не оминув майже жодного мистецького жанру, найяскравіше його талант проявився у графіці. Це було помічено ще його сучасниками – як друзями і колегами, так і рекламними замовниками. Щоправда, крім замовлень, художник виконував плакати на некомерційну тематику. Найкращими з-поміж них були “Запорожець за Дунаєм”, “Бал в Академії Мистецтв” та ін. Протягом 1939-1944 років Баляс викладав у Мистецько-Графічному Інституті у Львові. Під час війни виїхав до Європи. В еміграції художник продовжував малювати, хоч умови життя не сприяли цьому. Зокрема, перешкоджав брак матеріалів. Деякі рисунки олівцем, датовані 1946 роком, виконані на двох склеєних шматках паперу. По закінченні війни Балас виїхав до Канади, а потім до США, замешкав у Сан-Дієго. Деякий час мистець жив і працював у Мексиці, був захоплений цією країною, особливо її природою та культурою. Деякі тамтешні критики, наприклад, Хосе Луї Меца Інда, відзначали його тісний зв’язок з європейською мистецькою тради-цією і, зокрема, з німецьким експресіонізмом у час його розквіту. У газеті “El Informador” критик, аналізуючи виставку Баляса, серед іншого відзначив, що “його фігури – чи то людей, чи тварин – сповнені делікатної грації, ніжности і щирости і понад усе мають дуже приємний декоративний сенс; усі акцентовані незвичайним і сучасним композиційним ритмом, майже музичним, який проф. Баляс уміє вкласти у майже всі свої твори”.

В. Баляс розпочав показ своїх праць іще студентом. Брав участь у численних групових виставках у Варшаві, Софії, Римі, Києві, Мюнхені, Парижі, Лос-Анджелесі і т. д. Серед персональних варто  відзначити виставки у Нью-Йорку (Lingoa Duncun Gallery) 1968 р., двічі в Університеті Лос-Анджелесу 1969 та 1971 рр., двічі в Університеті Лойола в Лос-Анджелесі 1971 та 1973 рр., у галереї Мірелл 1974 р. та Голлівудському мистецькому музеї 1975 та 1976 рр. на Флориді і т. д.

Графіка Баляса – фігуративна. Навіть поодинокі абстрактні лінорити спрямовують уяву і думку глядача до чогось конкретного, впізнаваного. Так, у  “Весні” (1973) чітко проступає фактура дерева  – один з улюблених мотивів художника. Цікаво, що почуття самотности мистець передає нагромадженням площин – інколи чергує світлі і темні, а частіше згущує темряву, яка акцентує і увиразнює загубленість людини уже не як побутовий стан, а – трансцедентний (“Самотня неділя-1”, 1973; “Самотня неділя-2”, 1973; “Гроза надходить“, 1973; “Безлюдна вулиця” 1973). Лініями Баляс передає рух і спокій, радість і смуток, тривогу і вмиро-твореність. У “Сліпцях” (1973) довгі лінії-хвилі виражають не лише рух, а насамперед акцентують трагізм, у чому допомагають домінуючі чорні плями.

У першій половині 70-х років простір графічних аркушів Баляса цілковито заповнений  вібруючими лініями, контрастними площинами, щільно заштриховані, майже не залишаючи вільного місця (“Стежка”, 1973; “Легенда”, 1974). Згодом мистець творить чимало композицій, у яких домінує чистий, незаповнений зображеннями простір. У таких творах рослини чи поодинокі фігури людей увиразнюються і приковують до себе увагу. У “Спогадах про літо” (1977) бачимо достиглий соняшник з єдиним сухим листком, що наче протинає щільну білизну, яка його оточує. Такими ж чіткими є дві фігури у “Солом’яному весіллі” (1975). Баляс застосовує архітектурну симетрію стародавніх храмових колон для створення ритмічних композицій з переважно паралельно розташованими фігурами (“Дівчата несуть воду”, 1977; “Легенда”, 1974; “Забута стежка”, 1975). Менш очевидною ця повторюваність спостерігається у “Маскараді манекенів” (1977), але ритміка композиції від цього не є слабшою.

У 1976 р. Баляс разом із групою вибраних художників був запрошений показати два своїх твори у фільмі “Мистецтво в Америці”. 1979 рік був плідним на мозаїки. Баляс створив “Дівчину з глечиком”, “Квіти”, “Гончарку”, “Зривають яблука”, “Хлопця з птахом”. Мистець видо-змінив техніку мозаїки, використавши не традиційні малі квадратики, а видовжені прямокутники смальти. Це надало його мозаїкам модерного вигляду. Останні роки життя Володимир Баляс провів у Сан-Дієго, де й помер 19 квітня 1980 року.

Чимало творів художника знаходиться у музеях та приватних колекціях країн Європи, Північної та Південної Америки. Зокрема, у музеї Конгресу США та музеї Голлівуду. Але значну їх частину береже пані Марта Григоріїв, чоловік якої був небожем художника. Вона не лише люб’язно надала його твори для виставки, але й багато розповіла про художника. Щиро їй дякуємо.

Галерея КУМФ ласкаво запрошує на відкриття виставки графічних творів Володимира Баляса, що відбудеться в неділю, 31 січня, о З-ій годині пополудні у приміщенні галереї.