Ректор Пасічник: “Випускники Острозької Академії мають присвятити себе Україні”

Перебуваючи в Торонто, в редакцію нашої газети завітав рек-
тор Національного Університету “Острозька Академія” в Україні, професор, доктор психологічних наук, Герой України Ігор Пасічник. Наш кореспондент Лариса Гринда взяла у нього коротке інтерв’ю.

– Пане ректоре, звичайно, Ви – відома в Україні і поза її межами людина, науковець, але все-таки розкажіть трошки нашим читачам про себе.

– Отже, я є ректором Острозької Академії. Я сам – волинянин, і так мене Бог благословив, що працювати мені випало саме тут, можна сказати, на малій батьківщині. Природно, що до цього я пройшов довгий шлях – захистив кандидатську дисертацію, потім – докторську. За фахом я математик і вчитель математики, але оскільки моя докторська праця була на грані психології, логіки і математики, мені присвоїли звання доктора психології. І я думаю, що це дуже добре, що я опанував цю науку – психологію, тому що коли я став у 1994 році ректором і організатором Острозької Академії, то якраз знання психології, думаю, мені досить багато допомогли.

Якось у Києві я зустрівся з академіком Жулинським і тодішнім ректором Києво-Могилянської Ака-демії Брюховецьким, і вони мене вмовили, почавши розказувати, що в Острозі може прийти комуніст, і він нічого не зробить, а туди треба національно свідому людину. І я, не бачивши Острога і не знаючи, що таке Острозька Академія, погодився бути її ректором. Бо про Остріг, це Богом забуте містечко, проте одне з найстарших міст України, під час Совєтського Союзу намагалися якомога менше згадувати, щоб повністю ампутувати пам’ять, пов’язану з Острогом і Острозькою Академією. У цьому місті тоді побудували лікарні для душевно хворих, для людей немічних, які мають вади слуху, зору, для лікування алкоголіків, наркоманів. І це містечко перетворилось у таке лякало для всіх оточуючих. І ось уявіть собі – в такому місті раптом треба відтворювати Острозьку Академію.

І коли я приїхав і подивився на ті руїни, які нам пропонували і на яких треба було відродити Острозьку Академію, – зруйновані приміщення, жодного стола, жодного стільця, жодної книжки і жодного викладача – я трохи розгубився.

– А що це були за приміщення?

– Колись там був монастир, а ще перед тим – гімназія, яку закрили, оскільки гімназисти вчились і пізнавали острозьку історію. Потім було педучилище, яке також закрили. Опісля там не було нічого – ці приміщення руйнувались і руйнувались. І коли б тепер, через 15 років, сюди приїхала людина, яка те все бачила тоді і була атеїстом, вона б почала вірити в Бога, бо інакше, як Божим благоволінням, я навіть сам для себе не можу зараз пояснити таке бурхливе відродження Острозької Академії. Тобто на базі тієї руїни ми створили університет, який тепер увійшов в десятку найкращих університетів України, університет, з яким бажають укласти угоду і увійти в асоціацію найкращі навчальні заклади Європи.

Природно, що все це реалізується через певних людей, яких посилає Бог, зокрема, таких людей, добре знаних у Канаді, як пан Ераст Гуцуляк, котрий постійно дає пожертви на відродження Острозької Академії, як панство Соколики, панство Закидальські, пані Ковальська, яка сьогодні передала 35 тисяч доларів на розвиток Академії, і багато інших. Можу з певністю сказати, що основним спонсором Острозької Академії була і є держава Україна, а потім українська діаспора, і в основному на Американському континенті, яка надзвичайно допомогла нам. Коло друзів Острозької Академії, засноване св. п. Тарасом Закидальським з Канади і проф. Мироном Куропасем зі США, допомогло нам зібрати найбільші датки на становлення Острозької Академії, за які ми побудували першу в Україні віртуальну бібліотеку. На нашій бібліотеці висить велика гранітна таблиця з іменами жертводавців у знак глибокої подяки.

Сьогодні ми за рахунок пожертв будуємо новий корпус на п’ять тисяч студентів, і уже звели два поверхи. Приємно відзначити, що вже і в Україні знайшовся меценат, багата людина Віталій Гайдук, який став спонсором і допомагає нам.

– Скільки студентів на сьогоднішній день навчається в Острозькій Академії?

– Наш університет елітарний, але невеликий – це дві з половиною тисячі студентів на стаціонарі і тисяча студентів на дистанційній формі навчання. Я знаю кожного свого студента і знаю, кому вручаю диплом. У нас не тільки потрібно мати знання, щоб отримати диплом, – студент повинен відповідати певним вимогам, які є в Острозькій Академії, а це національне державобудування –  і воно повинно бути всередині кожного студента – і християнська мораль. Це два кити, на яких ми формуємо свідомість.

– Ви використовуєте це при вступі до університету чи кожен може подати до вас документи?

– За українськими законами кожен може подати до нас документи і вступити, але Острозька Академія має свого абітурієнта і свого студента. Насамперед тому, що до нашого університету вступити з низькими знаннями просто неможливо. У нас дуже високі вимоги. І в нас вчиться вся Україна – це і Харків, і Київ, і Полтава, і Черкаси, і Донбас, і Крим. Отже, вступають молоді люди, яким насамперед подобається вчитися. Друге – ті, що вступають, знають, які традиції є в Острозькій Академії, тобто вони знають, що мають розмовляти українською мовою, дотримуватися певних правил і норм поведінки. Наприклад, дівчатам ми забороняємо палити взагалі, і дівчина, як палить, може бути відрахована з числа студентів (до речі, студенти самі проголосували за таку пропозицію). Ми в Академії ведемо нещадну боротьбу з тютюнопалінням і вживанням алкоголю, встановлюємо ґранти за здоровий спосіб життя. Наприклад, є такий ґрант, який пані Маланчій з Канади вручає в пам’ять свого вуйка. І студенти борються за те, щоб отримати ці ґранти. Окрім цього, в університеті існує багато інших стимуляторів.

В Острозькій Академії важко вчитися – вимоги досить високі. Окрім того, люди, які йдуть сюди, повинні знати, що вони мають присвятити себе Україні. Бо в Україні в певній мірі немає університету, який би ставив собі за мету не просто давати знання, вміння і навички, а ставив собі за мету формувати українського інтелігента, людину, яка готова присвятити пориви своєї душі для своєї Вітчизни. Ми це виховуємо протягом усіх п’яти років навчання. Тому не маємо, наприклад, таких проблем, як проблема з російською

мовою, що існує в інших університетах. Наші студенти, незважаючи, якої вони національності, і в університеті, і поза ним розмовляють виключно державною мовою. Вони чудово знають англійську мову, бо це друга робоча мова. Ось так ми формуємо українську еліту.

– Скільки факультетів є в Острозькій Академії?

– Ми маємо шість факультетів – гуманітарний, романо-германських мов, політико-інформаційного менеджменту, правничий, економічний, міжнародних відносин. Всі ці факультети разом готують фахівців із 19 спеціальностей.

Плануємо відкрити спеціальність “Ядерна фізика”, бо в Україні є багато ядерних електростанцій, і, на превеликий жаль, фахівців для них готують у Росії. Також хочемо відкрити спеціальність “Психолог”, “Лікар-психіатр”. Нещодавно відкрили журналістику. До того ж, Острозька Академія – це єдиний державний заклад, який готує маґістрів з богослов’я.

– А яка форма навчання у вашому університеті?

– Форма навчання у нас і державна, і платна. Спочатку 80 відсотків навчання було державним, і тоді ми могли брати на навчання абітурієнтів з бідних сімей, які вчилися за рахунок держави. Але, на превеликий жаль, тепер це вже десь 50 на 50, так як і в інших університетах. Тому ми формуємо цілу систему грантів для дітей-сиріт, напівсиріт, дітей з незабезпечених сімей, з яких ми би за них платили, і вони б могли начатися. Ось так, наприклад, маємо дітей на підготовчому відділенні, які рік готуються до вступу. Ми надаємо їм ґрант $1000, з якого оплачуємо проживання, харчування і навчання. Кошти на ці ґранти переважно надходять від жертводавців з діаспори.

– Де переважно мешкають студенти?

– Ми маємо гуртожитки для студентів. Це колишні військові казарми, які дістались нам у спадок. Я жартую, що Бог дає так, що все, що є найстаріше і вже розвалюється, передають мені. І ми це рятуємо, відроджуємо, реставруємо. Але я пишаюся тим, що наші будівлі XVI, XVII, XVIII століття. Ми їх відреставрували, і тепер люди приходять й милуються цими шедеврами. А наймолодші наші приміщення 1812 року. Там живуть студенти. І вони чудові, з високими стелями. Приблизно 65-70 відсотків студентів ми задовольняємо гуртожитками, інші винаймають помешкання. І це ще одна наша проблема, тому в наступному році хочемо започаткувати будівництво гуртожитку на 500 місць. І ми його побудуємо.

– Скільки випускників вже на рахунку Острозької Академії?

– Близько п’яти тисяч. І чим ми особливо пишаємось, що жоден випускник Острозької Академії не зареєстрований на біржі праці, тобто на ринку попит на наших випускників дуже високий.

– Пане ректоре, розкажіть про обмін студентами, який діє між Острозькою Академією та іншими навчальними закладами поза межами України.

– Такий обмін було започатковано у 1998 році канадсько-польсько-українською програмою. Спочатку це було два студенти з України, але вони так гарно себе зарекомендували, що канадська сторона збільшила квоту для української, а потім польська сторона поступово відпала, і залишилася тільки канадсько-українська обмінна програма. Спочатку це було по 8 студентів з Канади і України, до того ж, з України – студенти виключно Острозької Академії. Але поступово ми завойовували авторитет, і в цьому особлива заслуга наших студентів – їхні знання, їхнє ставлення до програми, їхня поведінка, і на сьогодні ми вже маємо по 40 студентів з обох сторін. Вже відбулося чотири таких програми, тобто це 80 студентів. На три з половиною місяці канадські студенти приїздять до нас, а наші їдуть до Канади. І привозять дуже багато позитивного досвіду, розуміння іншої культури та одночасно більше починають цінувати своє.

– А які побажання маєте для української діаспори?

– Насамперед хотів би подякувати всім людям, які не байдужі до долі Острозької Академії. Я впевнений, що ті випускники Академії, які вже працюють в Україні, – це абсолютно нова когорта української інтелігенції. І коли з’явиться критична маса випускників Острозької Академії в Україні, коли вони почнуть провадити державою, коли вони стануть депутатами Верховної Ради – а це станеться в недалекому майбутньому, – тоді ми зможемо говорити про ту Україну, про яку всі мріємо.

– Пане ректоре, дякую Вам за цікаву розмову і бажаю успіхів і Вам особисто, і Острозькій Академії.

Розмову вела Лариса Гринда

 PHOTO

Ректор Національного Університету “Острозька Академія”, професор, доктор психологічних наук, Герой України Ігор Пасічник