СТОРІНКИ ВІРИ КЕ: ХРОНІКА    КОМЕНТАРІ    РІЗНЕ

Слово “медія”

Слово “МЕДІЯ” – нове, але бажання комунікуватися живе в людях від часу, коли людина почала думати. Лише кілька тисяч років (а в деяких частинах світу заледве кількасот) відділяє сучасну пресу з її комп’ютерами, факсами, інтернетом від примітивних людських громад, що передавали собі вістки за допомогою диму чи барабанів. Юлій Цезар у 60-му році до Христа почав інформувати римлян про щоденні справи своїми “АКТА ДІЮРНА”, які казав вивішувати на дерев’яних стінах у Форум Романум. В Римі у 1493 році видрукували памфлети з повідомленням, що Колумб відкрив Америку, сто років пізніше мешканці Лондону довідалися за допомогою летючок про повінь у Римі. Щойно у ХVII столітті з’явилися в різних європейських державах постійні газети. Тридцятилітня війна заподіяла багато лиха, але зате дуже збільшила значення газет, бо вони протягом 30-ти років приносили людям вісті з фронтів.  Коли Ціцерон у старовинному Римі виголошував свої полум’яні орації і чудував слухачів величавою обороною грецького поета Архія, що нелегально присвоїв собі римське громадянство, дуже мало людей усвідомлювало цінність його промов. Однак якби між слухачами був хоч один журналіст сучасного стилю і записав на магнітофонній плівці промови Ціцерона та ще й зробив фотографії або відеокасети з його виступу, увесь світ докладно був би про це повідомлений, і то в скорому часі, а ми мали би приємність бачити Ціцерона, слухати його і подивляти його розум, глибину думок, здібність зачарувати слухачів.

Медія – це величезне досягнення людської культури. Шануймо її і помагаймо їй розвиватися. А ми, українці, не вбиваймо українських газет в українській мові – заки вони живі.

Один з Нових Років у Канаді

Відхилення в календарях, які почали появлятися багато сотень років перед народженням Христа, виринули через недокладність в обраховуванні тривалості року. Найстарші календарі базувалася на змінах Місяця, одначе вони дуже вносили замішання у порах року. Календар, який робить періодичні поправки, щоб пасувати до змін сезонів, називається люні-солярний календар (місячно-сонячний).

Античні вавилонці, єгиптяни, греки примушували своїх вчених працювати над їхніми календарями постійно. Оригінальний римський календар появився приблизно у сьомому столітті перед Христом. У 45-му році перед Христом римський генерал і державний діяч Ґаюс Юліюс Цезар за порадою грецького астронома Сесігена вирішив уживати виключно солярний календар. Цей календар досі існує і називається “ЮЛІАНСЬКИЙ”. Його хиба в тому, що Юліанський рік є на 11 хвилин і 14 секунд довший від солярного року. Тих хвилин і секунд з кожним роком назбиралося так багато, що церковні свята не пасували до календарних дат. Тоді Папа Григорій ХІІІ на Ніцейській Раді зрегулював разом з ученими та астрономами Юліанський календар, і цей Григоріанський добрий календар маємо дотепер. Очевидно, багато людей далі живе за календарем Юлія Цезаря, бо, мабуть, не довіряють Папі Григорію ХІІІ.

Хоч більшість людей світу живе за Григоріанським календарем, та різні народи тримаються своїх традиційних календарів, дарма що вони не пасують ані до сезонів, ані до Місяця, ані до Сонця. Тому, що Канада багатокультурна країна, то після офіційного Нового Року різні національності у своїх кругах відтанцьовують і відбенкетовують свої рідні національні Нові Роки.

Китайський календар базується на місячних фазах, і тому він раз припадав наприкінці січня, а іншим разом на початку лютого. Кожний місяць має назву іншого звірятка, і гороскопи збудовані на характеристиці того звірятка. У 2012 році китайський Новий Рік припав на 23 січня і є роком ЧОРНОГО ДРАКОНА.

Дракон – істота могутня, міфічна, мудра і справедлива, здатна принести багатство, благополуччя і довголіття, однак варто пам’ятати, що все це необхідно заслужити працею, завзятістю і добрими вчинками. Роки Дракона – це роки трансформації, змін, правда, не завжди приємних і бажаних. 

Основні кольори нового року – чорний, золотий, блакитний. Оскільки стихія року – вода, цей рік принесе динамізм, швидкоплинність і значні зміни, а оскільки це рік Дракона – то вогненну пристрасть. Це є один із найпотужніших позитивних символів. З Драконом асоціюється сила, перемога і щастя.

Дракона наші предки ще називали Семарглом і Вогнебогом. Він символізує панування над чотирма стихіями фізичного світу: землею, водою, повітрям і вогнем. Дракон – володар духовних і земних скарбів, носій мудрості і життєвої сили.

Журлива пісня першого кохання поета Степана Руданського

Цю пісню співали хлопці та дівчата на вечорницях, співали і старші люди: “Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину...”

Степан Руданський (1834 – 1873) – не тільки поет, але й теолог і лікар-хірург. Народився в Хомутинцях, на Поділлі. Домашні обставини не сприяли його розвиткові в дитинстві. Консервативність, навіть заскорузлість накладали на все нове, на кожну свіжу думку свій штамп. Батько-священик вплинув на Стефана, щоб він учився на священика. Стефан закінчив семінарію з блискучими оцінками, але він мріяв про медицину, а крім того, у нього був уроджений талант до гумору і сатири. Ще семінаристом Руданський покохав дівчину Марію Княгиницьку, дочку бідної вдови. Але перед Руданським виринула альтернатива – або одружитися і бути священиком, або виїхати на вищі медичні студії до медичної академії в Петербурзі і аж по закінченні медицини одружитися. Він думав, що кохана дівчина його чекатиме. На жаль, притиснена нужденним життям з мамою, мусіла одружитися з товаришем Руданського зі семінарії – Іваном Квартировичем, що якраз дістав парафію. Та умови життя в академії також були для Руданського жахливі. Через недоїдання, надмірні заняття, погане житло щораз умирало по кілька студентів. Напівголодний Руданський кількома словами дотепно з’ясував своє життя у вірші: “Зима люта, вітер свище, сніг по вікнах бряскотить... А у хаті, на постелі, у сурдуті і плащу, сидить студент медицини, другий місяць без борщу”. Голод, виснаження і туберкульоз мало не перекреслили планів Руданського на майбутнє, одначе він витримав і в 1861 р. закінчив блискуче медицину зі званням лікаря-хірурга. З огляду на туберкульоз його вислали на працю в Ялту. Тут він здобув велику повагу і як лікар-хірург, і як громадський діяч. А найбільшої слави принесли йому “СПІВОМОВКИ”. Слово походить від: МОВА  СПІВИ – або музи.

Як автор гумористично-сатиричних мініатюр він досі належить до майстрів Число Один! А своє нещасливе кохання Руданський втілив у вірш: “Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину, де покинув карі очі... Повій, вітре, опівночі...” Ці слова, покладені на музику, стали найбільш популярною піснею у свій час. А якби Руданський жив у наших часах, то він був би присвятив свій вірш: “Нехай гнеться лоза, а ти, дубе, кріпись, ти рости та рости і у силі своїй, як скала, – затвердій...” Ющенкові. І, може, був би поміг Ющенкові обтрястися від фальшивих друзів. А, може, не “фальшивих” – тільки “невідповідних”. Зрештою, ми не маємо щастя з Україною.  

Степан Руданський помер на 39-му році життя.

PHOTO

Степан Руданський

Прохання до світу

Президент Абрагам Лінкольн, запровадивши свого маленького сина вперше до школи, написав:

“Світе, візьми мого сина за руку. Він сьогодні починає школу. Йому деякий час все здаватиметься дивним і новим, тому поводься з ним лагідно.

Бачиш, досі він був королем у хаті і хазяїном на подвір’ї, а я завжди був біля нього, щоб зцілити його рани і заспокоїти його почуття. Але тепер... все буде інакше.

Сьогодні вранці він зійде сходами вниз, помахає рукою і розпочне свою велику пригоду, яка, можливо, повна буде воєн, трагедій, скорбот. Життя в цьому світі вимагатиме віри, любові і відваги.

Отож, світе, я хотів би, щоб ти взяв його за руку і вчив його всього, що він мусить знати. Вчи його спокійно. Лагідно. Як тільки можеш. Я знаю, що він змусить навчитися, що не всі люди є щирими. Навчи його. Що на кожного негідника припадає один герой, а на кожного нечесного політика –  відданий провідник. Вчи його, що на кожного ворога припадає один приятель.

Вчи його чудес книжок. Дай йому досить часу на роздуми про птахів на небі, бджілок у променях сонця і квіти на зелених узгір’ях. Вчи його про те, що благородніше зазнати невдачі, ніж брехати і ошукувати.

Вчи його мати віру у власні сили. Навіть коли кожен його запевнятиме, що він помиляється. Постарайся дати моєму синові силу не піддаватися юрбі. Вчи його слухати кожної людини. Але нехай він уміє фільтрувати всі їхні слова через сіть правди і засвоювати лише те добре, що на цій сіті залишиться.

Вчи його продавати свої м’язи і розум покупцеві, який пропонує найвищу ціну, але ніколи не класти ціни на своє серце і душу. Вчи його закривати свої вуха на вигуки черні, але мати відвагу і силу триматися своїх принципів і навіть за них боротися, коли він певний, що він правий і справедливий.

Вчи його лагідно, світе, але не роби з нього пестунчика, бо тільки вогонь виробляє високоякісну сталь. Це великі вимоги, світе, але старайся зробити все, що можеш. Він ще такий маленький хлопчик...”

 (Знайшла в архівах і зредагувала Віра Ке)

PHOTO

Абрагам Лінкольн

ЇСТИ ЧИ НЕ ЇСТИ?

Страва з бараболі

Дві великі зварені бараболі добре пом’яти. Додати пів-цибулини, дуже дрібно покраяної, півтори ложки масла чи маргарину або таку саму кількість оливи, чверть горнятка гарячого молока, пів-горнятка втертого сиру “чеддар”, солі, перцю до смаку. Все добре вимішати, перекласти до змащеної оливою чи маслом посудини і пекти, доки верх не стане бронзовий. (Цибулю можна перед мішанням висмажити.)

Цибулевий соус до м’яса

Дуже дрібно покраяти до посудини чотири цибулі. Додати чверть горнятка оцту, горнятко води, чверть горнятка бронзового цукру, чверть горнятка масла або маргарину, прикрити і варити на малому вогні, доки половина води не випарує, а цибуля не розвариться. Тоді посолити до смаку.

Йогуртовий сир

Густий металевий друшляк, що не ржавіє, закласти на отвір баняка (каструлі). Вистелити друшляк двома-трьома шарами марлі (cheese cloth) або папером-фільтром для кави. На це влити один великий контейнер (500 грамів) йогурту. Залишити на цілу ніч. Вранці відціджений йогурт – “йогуртовий сир” перекинути до невеликої посудини, накрити і поставити до холодильника на якийсь час. Уживати до хліба, до салати, до макаронів і до всього, до чого той сир буде пасувати.