Тижневику
“Новий Шлях” – 75 років
Перше число “Нового Шляху” появилося 30
жовтня 1930 року. 2005 рік – це 75-літній ювілей “Нового Шлях”. За 75 років
існування “Нового Шляху” у світі зайшли великі зміни в політичному аспекті, які
мали далекодіючі впливи на світову політику, зокрема і на українську. Зникла з
лиця Землі жорстока совєтська імперія, 24 серпня 1991 року прийшла на світ
відроджена самостійна Україна. Разом з тим відбулися великі зміни і досягнення
в науці, зв’язку, які мали великий вплив на поширення інформації, і, очевидно,
цей поступ мав вплив на життя українців в Україні і у країнах поселення у
цілому світі, зокрема і в Канаді.
Невідрадні обставини в
історії України протягом десятиліть спричинювали еміграцію. Українці залишали
рідну землю і йшли у світ шукати кращої долі для того, щоб зберегти своє життя
чи шукати іншого, яке було б більш відповідне, ніж життя під чужою займанщиною.
У цій мандрівці по світі поважне число переселенців як місце свого поселення
вибрало Канаду. Нові поселенці в Канаді хоч і залишили свою батьківщину, та
привезли зі собою любов до України, до свого українського народу, до своїх
звичаїв і своєї культури.
Переборовши перші
труднощі переселення, вони відчули і зрозуміли, що для того, щоб не загубитись
у людському просторі, треба жити організованим життям, творити середовище, в
якому можна плекати свої ідеали, зберегти себе і допомагати своєму народові.
Створюючи організації і осередки довкола церкви, тим самим формували українське
середовище, таке важливе для української істини.
Число українських
поселенців у Канаді зростало з роками. Відчувалось, що треба знайти відповідні засоби зв’язку,
засоби комунікації. І одним із таких засобів є преса. Преса є важливим чинником
у житті народу, найкращим засобом інформації, обміну думками, поширенням ідей,
акцій і подій. Вона є виразником громадської думки і широкого загалу, і свого
середовища. Часто на неї покладається обов’язок знайомити широкі кола
суспільства із певними справами або ситуаціями. Особливо важливим є завдання
національної преси, бо вона зберігає звичаї, культуру, мову, релігію, почуття
свого походження. Вона дорожить національними, духовними цінностями своїх
предків і допомагає переселенцям та їх нащадкам не забувати народу, з якого
вони походять.
Українська еміграція до
Канади проходила кількома хвилями. І так, у другій хвилі, після Першої світової
війни, після втрати визвольних змагань багато колишніх вояків українських
збройних сил прибуло до Канади. Це був свідомий патріотичний елемент, який не
забув і не хотів забувати часів визвольних змагань, який хотів і далі змагатися
за волю України. Але спосіб змагу вимагав інших
методів, ніж зі зброєю на полі
бою. І одним із цих засобів стало слово, особливо писане слово, яке замість
зброї треба було вживати у боротьбі за Українську державу.
Так у 1930 р. зродилася
думка видавати свій часопис. У ті часи Канада перебувала на порозі великої
депресії. Ця тяжка економічна ситуація не сприяла появі нового часопису. Однак
сильна віра окремих людей і переконань, що це необхідно, що українська громада
добрий часопис сприйме і підтримає, призвела до реалізації мрії. Вони вірили,
що часопис принесе велику користь для загальної української справи, а зокрема
для українського суспільства в Канаді. Втілення ідеї в життя здавалося
нереальним.
Та всупереч цьому 30
жовтня 1930 р. в Едмонтоні виходить перше число часопису “Новий Шлях”. Його
поява стала можливою завдяки сильній вірі і переконанням двох людей – св. п.
Михайла Погорецького, який був редактором часопису, і Івана Солянича, який був
власником друкарні і друкарем “Нового
Шляху”, а їм допомагав П. Кузик. Це ще один доказ того, що там, де є сильна віра в те, що
хочеться зробити для добра народної справи, можна перебороти
великі труднощі.
Велику допомогу у виданні
“Нового Шляху” надала перша і єдина тоді Філія Українського Національного
Об’єднання в Едмонтоні та Відділ УСГ.
Влітку 1933 року “Новий
Шлях” перенесено до Саскатуну. Завдяки заходам тодішнього управителя В. Гультая
та кількох саскатунців – Петра Божка, проф. Тимоша Павличенка, інж. Володимра
Коссара, Степана Бабія та Лазара Кулеби Дирекція Спілки закупила банкрутуючу,
непогано вивінувану в машинерію українську друкарню, яка подавала надію на
розбудування її в солідне друкарське підприємство. Перше число “Нового Шляху”
на новому місці появилося з датою 8 червня 1933 року.
Протягом перших п’яти
років редакція “Нового Шлях” складалася фактично з однієї особи – редактора
Михайла Погорецького, а від 1934 року допомагав йому Олекса Григорович, перший
голова Екзекутиви УНО. Організації системи УНО сприяли як могли і чим могли у
розбудові “Нового Шляху”, забезпечуючи йому безперебійну появу кожного тижня.
У Саскатуні чапсопис
затримався аж до листопада 1941 року, коли його перенесено далі на схід – до
міста Вінніпегу. Саскатунський період тижневика був періодом найбільшого розвою
і досягнень національної єдности в Канаді.
У Вінніпегу “Новий Шлях”
перебував понад 35 років – від листопада 1941 року до квітня 1977 року. На
початку тижневик не мав відповідного приміщення, і Дирекція вирішила придбати
для потреб Видавництва власний будинок. З датою 3 вересня 1949 року у “Новому
Шляху” появилася світлина новонабутого будинку на цілу сторінку, який називали
“гордістю українців”. Приміщення було справді репрезентативним, але разом з тим
виявилося, що і вимагало великого вкладу капіталу. Було організовано збіркову
кампанію, на яку передплатники газети і вся українська громада Канади
відгукнулися дуже щедро. Одночасно проведено кампанію за приєднання нових
передплатників, у результаті чого долучилося 720 осіб.