Спогад Лєня Скоценя з його книжки “З футболом у світ”

Перед і по Другій світовій війні ми мали геніального футболіста – ЛЄНЯ – Олександра Скоценя. Він грав у найкращих світових командах, його знали, цінили і шанували по всьому спортовому світі. Тому, що 2010 року футбол став несподівано суперпопулярний, я вибрала з книжки Леня “З футболом у світ” один маленький його спогад (стор. 238-239).

“До Львова завітав Київський театр опери і балету. Проходила опера “Пікова Дама”. Львів’яни шанобливо ставилися до театрального мистецтва, високо його цінили, а спеціально оперу, тому й не диво, що театр був переповнений. Такої нагоди я не міг пропустити. У театрі я зустрівся з давніми знайомими артистами з театру Котляревського. У розмові вони підкреслювали нашу минулу пов’язаність і з ентуаіязмом настоювали, щоб відновити діяльність футболу при театрі і так продовжувати часи театральної футбольної команди “ҐОНҐ”. Цю вимогу підтримав своїм авторитетом мистецький керівник Львівського оперного театру Володимир Блаваць-кий. Ми з ним договорилася, і я погодився без винагороди, а в заміну отримав на дві особи вільний вступ на всі театральні імпрези. Групу назвали “Футбольна команда “Мистецтво”, але зареєструвати її довелося в мові “старшого брата” – “Іскуство”. Вписали її до аматорської Ліґи.

Тренування переходили на бічнім грищі колишніх “Чарні”, а тепер “Динамо”. Однак доводилося поборювати труднощі з часом тренувань. Ранком артисти і я були зайняті. Вони відбували проби в театрі, а я вже тоді готувався до праці з Червоною ар-
мією. Увечері я був вільний, але актори грали в театрі. Однак ентузіязм поборював труднощі, і ми знаходили час на тренування, хоч не в ту саму пору. На особливу увагу цієї незвичайної групи футболістів заслуговує факт вдалого поєднання їхнього природного мистецтва з фізичними гімнастичними гнучкостями сміливої координації рухів, як теж і змістовністю фубольних комбінацій у грі. Крім бігів, стрибків, стартів, вільноручних вправ гімнастики, по черзі йшли навчання правильної футбольної постави, пози, оволодіння технічно складними елементами футбольної гри. Одним з перших, і таки основним завданням, був процес футбольного навчання, технічну підготовку почато від основ: приймання і віддача м’яча, трикутні подачі та ін. Приємно було працювати з тими ентузіастами. Вони вправляли серйозно, однак з великою дозою гумору. З артистами-футболістами приходили “покопати собі” також заслужені майстри сцени: Лавро Кемпе, Богдан Паздрій, Е. Курило, навіть старий корифей сцени І. Рубчак та інші. Найбільш серйозно до вправ ставився В. Блавацький. Він перший роздягався, виконував приписані вправи, гімнастику, залюбки займав місце на воротах або й сам-самісінький бив м’ячем по них аж до вечірніх сумерків.

З бігом часу артисти добре затренувалися і почали гри. Переграли львівських футболістів “Піщевика” 4:2 і залізничників 2:0. У свої ряди гравців з-поза театру не приймали. Звичайно, це була лише театральна команда, і грали вони радше для приємности. Це була одинока того роду футбольна команда в цілому СССР, а може, й у світі!”

PHOTOS

1 - Олександр Скоцень

2 - Дві дружини футболістів-акторів – передвоєнна “Ґонґ” і за совєтів “Іскуство”. Сидять воротарі зліва направо: О. Кіт, І. Волощук. Присіли зліва направо: О. Данилко, В. Карпяк, Я. Бенцаль, С. Малецький, І. Самокишин, Ю. Сухар, А. Теплий, О. Сліпенький, О. Гладкий, С. Троян. Стоять:  С. Богун, С. Когут, З. Цісик, Б. Паздрій, В. Середюк, В. Палідович, О. Яковлів, В. Блавацький, Л. Кемпе, Ю. Горняткевич