Століттю Пласту присвячую

Микола Латишко

Сто років – це вік!

Це життя і змагання людини,

Це любов, і присяга, і лік,

Це служіння своїй Батьківщині.

Це пластунське могутнєє СКОБ,

Для майбутності гарт і посвята,

Для здавання тяжких усіх проб,

Де змагаються хлопці й дівчата.

Україна у всіх нас одна.

Ви присягу складали Вкраїні і Богу.

Вам дорога життя не трудна,

Ви не зрадили Неньки і Бога.

І пройдуть ще століття, віки –

Сильно, Красно, Обережно і Бистро.

Пригадають вам юні роки,

Прославляючи СКОБ урочисто.

Табори, уніформи й пісні,

Усі жарти, і радість, і шатра

Пригадають в майбутнії дні,

Як палала пластунськая ватра.

В Україні чи десь

Несете ви, як днесь,

Прапори синьо-жовті й лілеї,

За відзнаку Пласту,

Таку гарну й просту,

Ви боролися завжди за неї.

Присягались діди, присягались мами,

Присягаються їхні вже внуки.

Покоління ідуть і прапори несуть,

Перебравши в могутнії руки.

Ось пройшло вже сто літ,

Для Пласту – це політ,

Гартування до змагу Народу,

Що вели пластуни

В час тяжкої війни,

Щоб здобути Вкраїні свободу.

Вам майбутність гряде!

Вас вітає вже вільна Держава.

А за вами весь нарід іде

І могутньо волає – Слава вам! Слава!