Виступ Віктора Мішалова в Едмонтоні

 ЕДМОНТОН – Старанням Українського Музичного Товариства Альберти в п’ятницю, 2 жовтня, відбувся речиталь бандуриста Віктора Мішалова в малому залі Дому Української Молоді.

Голова УМТА Люба Бойко-Белл представила артиста, який у своєму вступному слові  вияснив, що у своїй праці з бандурою він шукає порожнечі, тобто недосліджене чи невідоме, щоб такі прогалини заповнити. Останнім часом він захопився “харківською” бандурою. Коли більшість бандуристів і в Україні, і в діаспорі грають т. зв. київським чи чернігівським способом, де права рука виконує мелодію на приструнках, а ліва – акомпанемент на басках, то у класичному харківському способі руки протилежно розміщені. Цього вимагає або діатонічно настроєний інструмент, або такий, де струни півтонів не перешкоджають лівій руці вільно грати на приструнках.

Свій виступ В. Мішалов розпочав на харківській бандурі “Коломийкою”, транскрипцією фортепіанного твору Миколи Колесси і “Думою про Марусю Богуславку” за версією Зиновія Штокалка.

Тоді артист перейшов на старосвітську бандуру, інструмент з 4-5 басками і двома октавами приструнків, настроєних діатонічно. На цьому інструменті він виконав “Думу про сестру та брата”, а тоді, перестроївши тільки одну струну, мажорний таночок і, знову в мінорному ладі, початок “Думи про Федора Безрідного”.

Дальші твори В. Мішалов виконував на харківській бандурі. Він почав цю частину “Думою про бідну вдову і трьох синів”. У “Пісні про Нечая” права рука грала передусім на приструнках. Бандурист вияснив, що через політичні обставини наш фольклор бідний на пісні про Мазепу, й тому виконав під свою мелодію пісню Миколи Степаненка “З Полтавського бою”. І тут ліва рука грала на приструнках тільки у приграх. Далі – “Пісня про Голодомор” (слова Олекси Веретенченка, мелодія Леоніда Гайдамаки) і упівська “Іди від мене”.

Великим майстром і пропагатором харківського способу гри був Гнат Хоткевич, хоч він пішов далі за класичний спосіб і дав обидвом рукам волю грати по цілому діапазоні інструмента. В останній частині свого виступу В. Мішалов виконав такі твори цього великого майстра: мелодекламація “У тієї Катерини” (слова Тараса Шевченка), про Сагайдачного “Над степами орли попід хмари літають”, початок “Думи про бурю на Чорному морі”, мелодекламація на слова Миколи Філянського “Рано спустились” і “Невільничий ранок у Кафі”. Як додаток В. Мішалов заспівав “Сіяв мужик гречку” (версія Зиновія Штокалка).

Після того, як В. Мішалову подякували Марія Дитиняк і Люба Бойко-Белл, присутні розмовляли з артистом при каві та солодкому.