Кадри для України готуються у Сиракузах

У рік відзначення Українською державою 20-ліття своєї Незалежності хотілося б розповісти про плідну, безкорисливу діяльність однієї з чисельних представників української діаспори США пані Валентини Гурської – фундаторки іменної стипендії Якова та Валентини Гурських, створеної свого часу в магістратурі Сиракузького Університету, що у штаті Нью-Йорк.

На сьогоднішній день завдяки цій стипендії річний курс післядипломного навчання при Сиракузькому Університеті пройшли 9 молодих людей з України, етнічні українці з Канади і навіть Латвії. Це Наталя Андрєєва (Дніпропетровськ), Світлана Симоненко (Київ), Віра Бий (Львів), Оксана Підуфала (Канада), Ярослав Кухарєв (Маріуполь), Катерина Каландадзе (Рига), Ірина Білоцерківська (Одеса), Софія Аврамова (Полтава) та Юрій Боровський (Київ).

Вдячні випускники магістратури, як правило, відвідують пані Валентину під час навчання у Сиракузах, а після закінчення магістратури (головним чином за фахом міжнародних відносин, економіки та політології) надсилають листи з України з теплими словами подяки. Ось один із них:

„Шановна пані Валентино!

Хочу щиро подякувати Вам за Вашу сердечну доброту, за Ваше бачення доброчинності, яку Ви продовжуєте за Вашим чоловіком, проф. Я. Гурським, і за Вашу віру в нас, молодих українських студентів, які мали можливість отримати стипендію Гурських та здобути чудову освіту в Сиракузькому Університеті.

Маю Вас повідомити, що я після успішного закінчення своїх магістерських студій повернулася в Україну і зараз щойно розпочала свою працю в Українському Католицькому Університеті, де відповідаю за зовнішні та міжнародні зв’язки цього молодого, але багатообіцяючого вишу.

Якщо будете мати нагоду побувати в Україні, ми щиро запрошуємо Вас відвідати наш Університет і будемо дуже раді бачити Вас тут, у Львові, піклуватися за Ваш побут та ознайомити з містом і околицями.

Я тішуся, що вже повернулася в Україну і маю нагоду прикластися до розбудови моєї держави. Однак мій академічний та інтелектуальний ріст був би неможливий, якби не Ваше сприяння. – Віра Бий”.

Якось у телефонній розмові з автором даного матеріалу Валентина Гурська висловила занепокоєння, чому ніхто з молодих дипломованих фахівців Сумщини, батьківщини її покійного чоловіка, до сих пір не побажав отримати стипендію для річного навчання у Сиракузах. Можливо, земляки проф. Я. Гурського просто не поінформовані про стипендію і після цієї публікації зацікавляться можливістю продовжити післядипломну освіту у США завдяки цій стипендії та отримати там ступінь магістра. Щодо подробиць та умов отримання стипендії Якова та Валентини Гурських можна докладніше довідатися на сайті: http://gradsch.syr.edu/programs.htm

Про відкрите для людей серце пані Валентини гарним словом відгукується і подруга її молодості – пані Броніслава Скорупська: „Доля судила нам йти ось уже понад 60 років тими самими стежками. Ти була гарна, товариська і завжди весела, а головне – ти була доброю товаришкою. Мені розповідали люди із Сиракуз, що ти, як „адвокат”, багато допомагаєш нашим людям полагоджувати різні справи. Вони звертаються до тебе, бо вже знають, що маєш чутливе серце і нікому не відмовиш. Хай твої чудові діти та онуки будуть щасливі і люблять тебе так, як ти любиш їх, а Бог тримає тебе у доброму здоров’ї”.

Доречно було б також зазначити, що пані В. Гурська як біолог-науковець свого часу працювала над створенням вакцини проти поліомієліту у відомій американській компанії „Мерк Шарп” (м. Філадельфія). І хто знає, скількох дітей та підлітків вона врятувала, зробивши свій вклад у створення вакцини для профілактики підступної хвороби.

Хоча пані Валентина народилася на Кубані, куди свого часу доля закинула її батьків з України, та своєю Вітчизною вважає Полтавщину. Нещодавно їй вдалося розшукати у м. Майкопі, що в Республіці Адигея (Росія), родичів – нащадків двоюрідного брата, котрим вона повідала про деякі, раніше не відомі факти з їхнього родоводу, корені якого ведуть на Мирогородщину. Родичі дуже вдячні їй за це.

Валентина Гурська під час перебування на Сумщині 1998 р. надала матеріальну допомогу та інформаційну підтримку Конотопському краєзнавчому музею, завдяки чому там було влаштовано стенд, присвячений проф. Я. Гурському, пожертвувала кошти дітям Сумської та Конотопської шкіл-інтернатів.

У Криму пані Гурська підтримує сімферопольський навчально-виховний комплекс „Українська школа-гімназія”, при якому з 2000 року діє Науково-творче українознавче товариство ім. Я. Гурського. Гімназійній бібліотеці вона переслала вже чимало книжок з домашньої збірки. Вдячні кримчани за активну доброчинну працю пані Гурської у голі цього комплексу на скрижалях Дошки пошани золотими літерами викарбували її прізвище.

Проф. Я. Гурський залишив по собі велику книгозбірню, видання якої дружина покійного вченого та педагога пересилає в Україну. Так, нею за сприяння Фундації ім. І. Багряного вже передано більшу частину бібліотеки до Національного Університету „Острозька Академія”, де створена особова колекція Я. Гурського, та до Сумської обласної бібліотеки. Вона становить собою енциклопедії, довідники та словники, книги з історії мово-, україно- та слов’янознавства, лінгвістики, стилістики та різних методичних посібників.

До неї ж входять унікальні архівні матеріали, які чекають на своїх дослідників і видавців. Серед них поки що неопублікований рукопис „Українсько-македонського словника”. Будемо сподіватися, що прийде час, коли він буде надрукований в Україні, на Батьківщині автора.

Тяжко перерахувати всі доброчинні акції пані Гурської, зроблені на користь України.

В одній із телефонних розмов пані Валентина повідомила, що в силу погіршення стану здоров’я мала переїхати на постійне мешкання до Флориди – у більш теплий клімат і ближче до доньки Тані та зятя Джона, які живуть і працюють у цьому південному штаті. Діти створили їй всі належні умови для достойного проживання там. Єдине, чого їй не вистачає, – це спілкування з українською громадою, давніми друзями, які залишилися у Сиракузах, парафіянами тамтешньої української церкви. Та ще пані Валентина сумує, що не все із задуманого у царині української справи їй вдалося реалізувати. Отака вже вдача у пані Гурської, справжньої української патріотки.

Олександр Капітоненко,

м. Суми

PHOTO

Валентина Гурська (в центрі) разом з канцлером, викладачами та стипендіаткою з України Н. Андрєєвою в Сиракузькому Університеті