Із
волі Всевишнього 26 серпня 2011 р. у
Монреалі відійшла у вічність
бл.
п.
Стефа
Захарчук-Ґенґало
Народжена
8 лютого 1913 р. у Бродах, на Львівщині.
Похоронні
відправи в церкві Св. Арх. Михаїла 28
серпня відслужив всч. о. Ігор Ощипко.
Похована
на цвинтарі Notre Dame des Neiges.
Вічна
Їй пам’ять!
Бл.
п.
Стефа
Захарчук-Ґенґало
Стефа
Захарчук-Ґенґало – донька Дмитрія і Марії Плис (вчительки). Сестра
Ярослава і Юліяна Захарчуків. Матір
втратили за ранніх літ. З батьком виїхали на еміграцію.
Ще
як абсольвентка “ВЧИТЕЛЬСЬКОГО СЕМІНАРУ” у Бродах Стефа
була відома
як непересічно талановита одиниця в музичному житті нашого міста. Її
альтові і
скрипкові “соло” прикрашали хор і оркестр
“Боян” під мистецьким керівництвом
музиколога о. Михайла Осадци і церковний хор під орудою Е.
Тиблючинського.
У
літньому вакаційному часі Стефа була провідницею дитячих садків, а
пізніше вчителювала в Дітківцях, поблизу Бродів.
Своєю
невтомною працею допомагала і в укр. Захоронці, при вул.
Львівській, і була люблена всіма.
На
еміграції, де б не була, всюди брала активну участь у ділянці нашого
культурного життя.
В
Торонто (свого часу) брала участь у церковному жіночому хорі
“Арфа”
під диригентурою о. Володимира Жолкевича. У Монреалі, крім вчительської
праці в
Рідній Школі при Філії УНО, своїм могутнім приємним голосом збагачувала
славетний хор Нестора Городовенка, а пізніше сама керувала жіночим
хором.
Своїм
знанням і хистом зуміла створити “Дівочий квартет”, який
свого
часу був невід’ємним чинником розваг в українському житті
Монреалю.
У
Монреалі Стефа одружилася з Павлом Ґенґалом, суспільно-політичним
діячем в Україні і на еміграції (колишнім в’язнем Берези
Картузької).
Здавалося,
що життя плило щасливим руслом, та не
надовго... Настав політ журавлів... Довелося Стефі прощатися з
рідними... Похоронила
дорогого батька, яким опікувалася і дорожила... Відійшов у вічність її
улюблений чоловік Павло... Невдовзі – брат Юліян, братова Маруся,
з дому
Табанович, і їхній син Борис... Остався в живих молодший брат Бориса
– Адріян,
який живе в Торонто.
Останніх
20 років Стефа проживала в Домі опіки у Монреалі зі своїм
безмежним горем, втратою зору і слуху...
ПРОЖИЛА
ДОВГИЙ ВІК ЖИТТЯ,
НЕСУЧИ
ХРЕСТ СВІЙ ДО КІНЦЯ...
Нехай
ця скромна китиця моїх спогадів про цю шляхетну і талановиту
людину стане прощальною квіткою на її свіжій могилі...
Довголітня
приятелька
Ольга Павлюк