НАВКОЛО СВІТУ
50 років тому світ опинився на порозі ядерної війни
22 жовтня 1962 року у відповідь на розміщення американських ракет у Туреччині СРСР розмістив пускові установки і балістичні ракети середньої дальності Р-12 біля берегів Куби, всього за 130 кілометрів від Вашингтону. Реакція США була блискавичною.
Маршал Радянського Союзу Дмитро Язов (у 1962 році – командир 108-го мотострілецького полку) згадує: “З якимось завданням їздили в Крим Хрущов і Малиновський. Малиновський каже: “Ось тут поруч, там американські Юпітери стоять, і поруч Італія – теж американські Юпітери”. Хрущов говорить: “Їх час підльоту який?” Малиновський: “Від трьох до восьми хвилин”. Хрущов: “А якщо ми американцям їжака підкладемо?”
Це відкриття застало адміністрацію Джона Кеннеді зненацька. Першою реакцією генералітету було нанесення удару по Кубі. Однак Кеннеді виступив проти цього. Тоді Кубу заблокували з повітря і з моря, щоб не допустити доставки ядерних боєголовок. Проте розвідка США тоді не знала, що вони на Кубі вже були, у тому числі й тактичні.
“Кораблі США почали скидати глибинні бомби. Усередині підводного човна це відчуття, ніби ти в залізному ящику, коли по ньому б’ють молотком. Спека під 50. І командир радянського підводного човна наказав зарядити ядерну торпеду. Він кричав: там уже, напевно, розпочалася війна, будь я проклятий, якщо перед смертю не знищу хоча б один із цих американських кораблів. На щастя, старший помічник заспокоїв його”, – розповідає професор американського університету Філіп Бренер.
І на Хрущова з боку Фіделя Кастро, і на Кеннеді з боку Пентагону був тиск, щоб вони завдали удару першими.
Коли провідники зрозуміли, що на спускову кнопку можуть натиснути і без них, вони вирішили припинити ворожі дії.
У ніч на 29 жовтня 1962 року брат президента Роберт Кеннеді таємно зустрівся з послом СРСР Анатолієм Добриніним. Передав, що США готові дати гарантії не вторгатися на Кубу і забрати ракети з Туреччини.
У цьому конфлікті не виявилося переможців або переможених. Зумівши вчасно зупинитися, Хрущов і Кеннеді запобігли ядерній війні, яка могла б стати Третьою світовою.
Моне і Пікассо потрапили у погані руки
Сім картин всесвітньовідомих майстрів викрали з художнього музею Кюнстгал у Роттердамі (Нідерланди). Полотна геніальних Моне, Гогена, Матісса, Пікассо перейшли до рук грабіжників. Цю подію вже охрестили у мистецькому світі крадіжкою року.
Поліція Нідерландів тримає деталі крадіжки, а також точну вартість полотен, що зникли, у секреті. Але відомо, що грабіжники забрали картини “Голова Арлекіна” Пабло Пікассо, “Дівчинка, що читає” Анрі Матісса, “Міст Ватерлоо” і “Міст Чарінг-Кросс” Клода Моне, “Жінка перед відчиненим вікном” Поля Гогена, “Автопортрет” Мейєра де Хана і “Жінка із заплющеними очима” Люсьєна Фрейда. Зате оминули “увагою” роботи інших, не менш відомих майстрів, зокрема Вінсента Ван Гога, Поля Сезанна...
Музей Кюнстгал не має власної постійної колекції і виставляє приватні колекції творів мистецтва. Так, украдені картини належать організації Triton Foundation. Виставка “Авангард”, з якої викрадено полотна, приурочена до 20-річчя музею і демонструє близько 150 робіт художників кінця XIX – початку XX ст.
Колеги підтримали ідею міністра Макіко Танака
Міністр освіти, культури, спорту, науки і технологій Японії Макіко Танака запропонувала своїм колегам скинутися по 5-10 тисяч ієн (60-120 доларів) з особистих коштів, щоб придбати нову пральну машину лауреатові Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини Сін’ї Яманаці.
Як повідомляє The Japan Times, така ідея виникла після того, як стало відомо, що 50-річний Сін’я Яманака, коли йому зателефонували повідомити про нагородження Нобелівською премією, перебував удома і намагався полагодити зламану пральну машину.
За словами Танаки, колеги підтримали її ідею. Однак, як наголосила міністр, вони попередньо повинні переконатися, що таке рішення є законним.
Нагадаємо, у цьому році розмір Нобелівської премії становив 1,1 млн. доларів, зменшившись на 20%.
Нагадаємо, Сін’я Яманака у цьому році став одним із лауреатів Нобелівської премії в області медицини і фізіології.
Дослідницькій групі Сін’ї Яманаки вдалося розробити метод отримання стовбурових клітин людини з неембріональних тканин, а саме iPS-клітин – індукованих плюрипотентних стовбурових клітин.
За допомогою генетичних маніпуляцій Яманака зміг “перепрограмувати” клітини, які вже мають певну спеціалізацію в організмі.