“Вечірня” композитора Романа Гурка

Професійна європейська музика народилася у Церкві. Звичайно, коріння її сягає значно глибше, живлячись і античною традицією, і поганським фольклором, проте суттєві риси саме європейського музичного професіоналізму походять передусім від християнського храму. Соборність виконання і сприйняття, культивування шляхетних по-чуттів та високої тематики, духовність та етичність, прагнення до прекрасного, до Абсолюту – хіба ж не ці ознаки поєднують під єдиною назвою “європейський музичний професіоналізм” такі різні феномени, як опера та ноктюрн, меса та солоспів, мадригал та симфонія? Народившись у Церкві, європейська музика пішла світським шляхом – експериментуючи, ускладнюючись, відкриваючи но-
ві виражальні можливості та незвичні для пересічного слуху звучання. Проте завжди поруч з експериментами та новаціями тихо, інколи майже непомітно, існувала й інша музика – та, для якої духовна чистота є важливішою за оригінальну примхливість, вірність традиції – суттєвішою за амбітне самоствердження, а стабільна прихильність простих любителів – жаданнішою за мінливі захоплення вузького кола естетів-меломанів. У такій музиці слухач не почує якихось супермодерних співзвуч або ж загострених ритмів. Тут усе просто: природна, орієнтована на людський голос мелодія зумовлює звичну гармонію, темброва палітра узгоджена з можливостями хору, а ритміка підкорена сакральному Слову. Просто? Так, але за цією позірною простотою височить велич тисячолітньої традиції – середньовічного знаменного співу, барокової партесної культури, хорових духовних концертів доби класицизму.

Саме такою – простою, орієнтованою не на зовнішній ефект, а на щиру емоцію, не на задоволення авторських амбіцій, а на соборну молитву – і є “Вечірня” Романа Гурка. П’ятнадцять музичних номерів, що складають її, повністю відповідають вимогам церковного канону; музична мова “Вечірні” природна й традиційна, її генеза – у розспівах Православної Церкви. Відповідно, композитор виступає тут не стільки як митець, що прагне показати себе, скільки як музикант, що прагне донести до вірних усю глибину священних текстів. Тож на першому місці тут Слово. Слово визначається ходом та вимогами обряду. А музика – лише додатковий засіб, важлива, але допоміжна складова.

Таке самообмеження, якщо поглянути на нього у перспективі виключно світській, може вважатись згубним для автора. Однак воно ж, побачене з точки зору творчости для храму, є не просто абсолютно відповідним православній етиці, але й актуальним для дня сьогоднішнього, коли пошматовані світовими катаклізмами душі шукають миру, прихистку та спокою.

Ця ідея є ключовою для “Вечірні” – першої частини Всенічної, що об’єднує Велику Вечірню з Літією та благословінням хлібів, Утреню та першу годину. Ідея Вечірні – відображення історії Божої Церкви у вітхозавітні часи та доведення думки про те, що Вітхий Заповіт має своє логічне завершення у Новому Заповіті. Нарешті, Вечірнею починається добовий богослужбовий цикл.

Відомо, що загальний богословський зміст Вечірні є спасіння людства у Вітхому Заповіті, через віру у Месію-Спасителя. Чин Вечірні складався під впливом Літургії, тому у них багато спільних елементів. На Літургії Господь руками священика приность Себе у Безкровну Жертву, на Вечірні – духовне молитовне приносіння Богу.

“Вечірня” Романа Гурка, як вже зазначалося, повністю відповідає вимогам православного обряду.

Розпочинається вона піснеспівом “Прийдіте, поклонімся” – смиренним закликом до поклоніння Господу Ісусу Христу як Царю-Творцю та Володарю світу видимого і невидимого. Заспів соліста-тенора підхоплюється хором; загальний профіль піснеспіву – охоплення максимального музичного простору; так суто музичними засобами втілено ідею залучення усіх до відправи.

Наступна музична частина (яка звучить після кадіння фіміамом) – 103-й, предначинательний псалом “Благослови, душе моя, Господа”. Цей псалом оповідає про створення Богом світу, тут прославляється Бог-Творець, і, відповідно, музика сповнена відчуття урочистого благовоління. Загальний характер емоції підкреслено антифонними проставленнями соліста та хору; двох хорів тощо. Тут Р. Гурко спирається на традиції вітчизняної партесної культури.

Третім номером вечірні є “Велика Єктенія” – моління усієї Церкви, що просить Божественної допомоги грішній людині. Кожне прохання підкріплюється хоровою реплікою “Господи, помилуй”.

Продовжується “Вечірня” співом 1-го псалому “Блажен муж”, що присвячений життю вітхозавітних праведників, які серед безчестя та зневіри не втрачали віри у Христа Спасителя. Емоційно сповнена музика підкреслює значимість та глибину Слова.

Після “Малої Єктенії” звучать стихіри на “Господи, воззвах к Тебі”. Особливо урочистим та піднесеним є розділ “Да ісправиться молитва моя”, що сприймається як емоційна кульмінація.

Внутрішнім, нетутешнім сві-тлом сяє наступний музичний номер “Вечірні” – “Світе тихий”. Тут розповідається про пришестя на Землю наприкінці вітхозавітних часів Христа, про початок нового, благодатного дня, світло якого приніс Спаситель. Музичний контраст (тиха звучність та скромна фактура) змушують зосередитись на внутрішньому, пригадати слова Василя Великого: “Отці наші не хотіли приймати мовчки благодать вечірнього світла, і одразу, як воно приходило, приносили хвалу”.

Прокимен на п’ятий глас (суботній) та сугуба Єктенія підводять до масштабної молитви “Сподоби, Господи”, яку Р. Гурко вирішує, орієнтуючись на традиції партесної культури. Наступний номер, “Просительна Єктенія”, сприймається як прелюдія до “Нині отпущаєши” – молитви праведного Сімеона Богоприімця, останнього із вітхозаповітних праведників. Ця молитва написана у хоральній манері і є передостанньою музично-драматургічною опорою “Вечірні” Р. Гурка. Останньою ж кульмінацією є тропар “Богородице Діво, радуйся” – радісне вітання Архангела Гавриїла та праведної Єлизавети Пресвятій Діві Марії у день Благовіщення.

Піснеспів “Буде ім’я Господнє”, що завершує вечірню відправу, є переходом до відправи Утрені – другої частини Всенічної.

...Ландшафт української хорової музики нині дуже строкатий. Творчість Романа Гурка займає у ньому своє, неповторне і оригінальне місце. Так само, як і хор “Видубичі”, що виконує цю музику. Вона зберігає для нас велич традиції, відкриває глибини духу і підтримує сув’язь часів.

Юрій Чекан,

кандидат мистецтвознавства, доцент Національної музичної академії України ім. П. Чайковського,голова ревізійної комісії Національної спілки композиторів України