Відійшла у Вічність політв’язень та правозахисниця Ірина Сеник

25 жовтня вранці померла відома поетеса, член Організації Українських Націоналістів, член Української Гельсінкської Групи Ірина Сеник (8 червня 1926 – 2

5 жовтня 2009). Про це повідомив на відкритті міжнародної конференції “За нашу і вашу свободу! За наше спільне майбутнє!” голова Товариства Лева Андрій Нечипорук.

Народилася Ірина Сеник у сім’ї січових стрільців. Вже дорослою, у 1941 році, вона стала членом ОУН, хоча від 1939 року була зв’язковою у юнацькій сітці ОУН.

Життя Ірини Сеник було багатогранним. Її пам’ятатимуть як талановиту вишивальницю, громадську діячку, політичного в’язня. Як учасницю національно-визвольного руху Ірину Сеник 12 грудня 1945 року було заарештовано за звинуваченням у “зраді Батьківщини”, а потім засуджено у березні 1946 року терміном на 10 років таборів. Покарання член ОУН відбувала в таборах Іркутської области (Заозерлаг, Ангарлаг).

З 1955-го тяжко хворіла, ледве не померла. Закінчила у місті Новокузнецьку медичне училище. У вересні 1968 звільнена з умовою, що не повернеться до Львова. Оселилася в Івано-Франківську, де близько зійшлася з шістдесятниками. Однак у 1972 році знову була заарештована за звинуваченням у проведенні “антирадянської агітації і пропаганди”. У січні 1973 року Івано-Франківський обласний суд визнав Сеник особливо небезпечною рецидивісткою. Але, враховуючи інвалідність, цю громадську діячку було засуджено на 6 років таборів суворого режиму і на 5 років заслання.

У листопаді 1978 року, після відбування таборів, Ірина Сеник етапована на п’ятирічне заслання. З 1979 року Сеник стала членом Української Гельсінкської Групи. Загалом Ірина Сеник провела в неволі 34 роки.

Похована Ірина Сеник на Личаківському кладовищі у Львові.