Тижневику “Новий Шлях” – 80 років

2010 рік – це 80-літній ювілей “Нового Шляху”. За 80 років існування “Нового Шляху” у світі зайшли великі зміни в політичному аспекті, які мали далекодіючі впливи на світову політику, зокрема і на українську. Зникла з лиця Землі жорстока совєтська імперія, 24 серпня 1991 року прийшла на світ відроджена самостійна Україна. Разом з тим відбулися великі зміни і досягнення в науці, зв’язку, які мали великий вплив на поширення інформації, і, очевидно, цей поступ мав вплив на життя українців в Україні і у країнах поселення у цілому світі, зокрема і в Канаді.

Українська еміграція до Канади проходила кількома хвилями. І так, у другій хвилі, після Першої світової війни, після втрати визвольних змагань багато колишніх вояків українських збройних сил прибуло до Канади. Це був свідомий патріотичний елемент, який не забув і не хотів забувати часів визвольних змагань, який хотів і далі змагатися за волю України. Але спосіб змагу вимагав інших методів, ніж зі зброєю на полі бою. І одним із цих засобів стало слово, особливо писане слово, яке замість зброї треба було вживати у боротьбі за Українську державу.

    Так у 1930 р. зродилася думка видавати свій часопис. У ті часи Канада перебувала на порозі великої депресії. Ця тяжка економічна ситуація не сприяла появі нового часопису. Однак сильна віра окремих людей і переконань, що це необхідно, що українська громада добрий часопис сприйме і підтримає, призвела до реалізації мрії. Вони вірили, що часопис принесе велику користь для загальної української справи, а зокрема для українського суспільства в Канаді. Втілення ідеї в життя здавалося нереальним.

Та всупереч цьому 30 жовтня 1930 р. в Едмонтоні виходить перше число часопису “Новий Шлях”. Його поява стала можливою завдяки сильній вірі і переконанням двох людей – св. п. Михайла Погорецького, який був редактором часопису, і Івана Солянича, який був власником друкарні і друкарем “Нового Шляху”, а їм допомагав П. Кузик.

Велику допомогу у виданні “Нового Шляху” надала перша і єдина тоді Філія Українського Національного Об’єднання в Едмонтоні, Крайова Екзекутива УНО та Відділ УСГ. Відтак “Новий Шлях” став органом УНО.

Часопис у той час публікував статті та новини політичного і економічного змісту, відомості про Україну та світ, зокрема, постійно з’являлися матеріали про Голодомор в Україні 1932-1933 років, зорганізований Сталіном та його клікою з метою знищити українське селянство і українську націю взагалі.

Треба відзначити, що Українська Стрілецька Громада мала в тижневику свою сторінку під назвою “Стрілецькі Вісті”, де інформувала про свою діяльність.

Влітку 1933 року “Новий Шлях” перенесено до Саскатуну. Завдяки заходам тодішнього управителя В. Гультая та кількох саскатунців – Петра Божка, проф. Тимоша Павличенка, інж. Володимира Коссара, Степана Бабія та Лазара Кулеби Дирекція Спілки закупила банкрутуючу, непогано вивінувану в машинерію українську друкарню, яка подавала надію на розбудування її в солідне друкарське підприємство. Перше число “Нового Шляху” на новому місці появилося з датою 8 червня 1933 року.

Протягом перших п’яти років редакція “Нового Шлях” складалася фактично з однієї особи – редактора Михайла Погорецького, а від 1935 року допомагав йому Олекса Григорович, який був і редактором, і першим головою Крайової Екзекутиви УНО. Організації системи УНО сприяли як могли і чим могли у розбудові “Нового Шляху”, забезпечуючи йому безперебійну появу кожного тижня.

Окрім газети, Видавництво “Нового Шляху” почало друкувати книжки та альманахи. Починаючи від 1935 і до 2000 року, щорічно видавався альманах, де було вміщено вибрані статті та історичні розвідки, цікаві матеріали і розповіді про відомих людей. У 1939 році побачила світ перша книжка “У перші роковини” під редакцією Олекси Григоровича, видана накладом УНО Канади і друком “Нового Шляху”. 

У Саскатуні часопис затримався аж до листопада 1941 року, коли його перенесено далі на схід – до міста Вінніпегу. Саскатунський період тижневика був періодом найбільшого розвою і досягнень національної єдности в Канаді.

У Вінніпегу “Новий Шлях” перебував понад 35 років – від листопада 1941 року до квітня 1977 року. На початку тижневик не мав відповідного приміщення, і Дирекція вирішила придбати для потреб Видавництва власний будинок. З датою 3 вересня 1949 року у “Новому Шляху” появилася світлина новонабутого будинку на цілу сторінку, який називали “гордістю українців”. Приміщення було справді репрезентативним, але разом з тим виявилося, що і вимагало великого вкладу капіталу. Було організовано збіркову кампанію, на яку передплатники газети і вся українська громада Канади відгукнулися дуже щедро. Одночасно проведено кампанію за приєднання нових передплатників, у результаті чого долучилося 720 осіб.

Великою подією стало святкування 25-ліття Українського Національного Об’єднання Канади, яке знайшло своє висвітлення в “Новому Шляху”. У травні 1957 року відбувся З’їзд УНО, на який було запрошено полковника Андрія Мельника, який став і головним доповідачем на святковому бенкеті. Полковник Мельник мав нагоду зустрітися з українською громадою Торонто, дати інтерв’ю канадським ЗМІ та відбути пресові конференції.

 “Новий Шлях” виходив тоді у світ на 8 сторінках. Поряд з аналітичними статтями, репортажами та новинами з України, Канади і світу великою популярністю серед читачів користувались сторінки для жінок та дітей – “Жіночий Світ” і “Дитячий Куток”, рівно ж як “Фармерська Сторінка” або “Пластовий Куток”.

Перший “Куток для Жінок”, редактором якого була Віра Ке, появився у “Новому Шляху” 8 жовтня 1960 року. У ньому представниці прекрасної статі (так само як і чоловіки) мали нагоду прочитати цікаві історії і есеї, поради і коментарі з-під пера пані Віри.

Коли “Новий Шлях” переїхав до Торонто, у 1976 році було започатковано “Сторінку Віри Ке”, яка користувалася великою популярністю серед читачів. У 1978 році назву змінили на “Журба і Радість”, з якою публікації Віри Ке видавалися донедавна. Тепер маємо “Сторінки Віри Ке: хроніка, коментарі, різне”.

Але як би вони не називалися, одне завжди залишалося і залишається незмінним – це найбільш почитані матеріали серед публікацій “Нового Шляху”, починаючи від 1960 року і до сьогодні. 

З напливом нової, третьої масової еміграції до Канади появилися й нові українські часописи, зокрема “Гомін України” та “Наша Мета” в Торонто. Це відбилося на передплаті “Нового Шляху”, як і всіх інших часописів. 1 вересня 1958 р. у Торонто було скликано Надзвичайний Крайовий З’їзд УНО у справах “Нового Шляху”. Напередодні Президія УНО на чолі з Миколою Плав’юком провела аналіз діяльности Видавництва і ствердила, що господарка велася незадовільно і стан існування після 27 років загрозливий. Видавництво було змушене продати будинок, але продало його за неймовірно низьку ціну 60 тисяч доларів. 1 квітня 1975 року будинок “Нового Шляху” у Вінніпегу перейшов у власність Осередку Української Культури і Освіти, а Видавництво “Новий Шлях” стало у ньому комірником.

У половині квітня 1977 року Видавництво “Новий Шлях” перенесло видання газети до Торонто, і перше його число вийшло з датою 23 квітня 1977 року у зміненому вигляді і форматі. Так закінчився вінніпезький період “Нового Шляху”, що тривав 35 з половиною років.

Початки в Торонто також не були легкими, адже, переїхавши до Торонто, “Новий Шлях” не мав ані власного приміщення (редакція тоді розміщувалась за адрeсою 2150 Bloor St. W.), ані технічного обладнання, ані фахового персоналу. Були тільки руки, ентузіазм і віра у подолання труднощів. Весь тягар на свої плечі взяла Дирекція Видавництва на чолі з д-ром Модестом Мициком та Крайова Екзекутива УНО на чолі з Леонідом Філем та Євгеном Мастикашем. Слід підкреслити, що всі труднощі, пов’язані з адмініструванням та редагуванням часопису, Дирекції вдалося перемогти.

23 квітня 1977 року за ініціативи членів МУНО, зокрема його президента Володимира Кіся, почав виходити додаток англійською мовою New Perspectives, який став обличчям і голосом Молоді Українського Національного Об’єднання, котра народилася і виховувалась у Канаді. Додаток регулярно з’являвся від 1977 до 1993 року, відображаючи життя молодшого покоління, їхні прагнення та досягнення.

Від 1977 до 2003 року редакція “Нового Шляху” розміщувалася в Домівці УНО на 297 College St.

Звичайно, що час не стоїть на місці, технічний прогрес іде вперед, і настав момент, коли видання газети треба було переводити на інший технічний рівень – для ефективної роботи потрібно було придбати надзвичайно коштовні в той час комп’ютери і друкарське обладнання.

У березні 1994 року президент УНО д-р Модест Мицик, голова Дирекції “Нового Шляху” мгр. Михайло Ромах і головний редактор газети Юрій Карманін звернулися до громади із закликом допомогти зібрати $60,000, на що прихильники тижневика відгукнулися чисельно і в короткий час. Найбільше фінансово долучилися Філії УНО та Братні Організації, зібравши $45,000. Великі пожертви надійшли від окремих людей. В результаті успішно проведеної збіркової кампанії “Новий Шлях” зміг повністю змінити своє обладнання на нове, за що велика подяка усім жертводавцям.

Отримавши більші технічні можливості, з часом було вирішено змінити обличчя газети. Нова Дирекція, обрана в березні 1999 році, яку очолив Володимир Кісь, взяла нову лінію, і 23 жовтня 1999 року читачі отримали “Новий Шлях” з новим дизайном і з англійськими сторінками. Треба згадати, що короткі новини англійською мовою почали з’являтися в тижневику, починаючи з 20 вересня 1997 року. Введення англійської мови дало можливість англомовним читачам довідатися більше про Україну та українську громаду в Канаді і придбало нових передплатників “Новому Шляху”. Новий дизайн перетворив тижневик в сучасне модерне видання, яким “Новий Шлях” є і сьогодні.

Оновлений “Новий Шлях” оцінили не лише його читачі та прихильники. У 2002 році тижневик був удостоєний нагороди Best Editorial and Design серед більш ніж 800 етнічних видань у Канаді, які виходять 121 мовою.

До речі, це не єдина відзнака, “Новий Шлях” отримав ще цілий ряд нагород: у 1970 році – від Ethnic Press Association of Ontario, у 1988 році – від Canadian Multilingual Press Federation, у 2003 та 2005 роках – від Українського Фестивалю Bloor West Village. 

У 2003 році у зв’язку з переїздом у новопридбане приміщення Філії Українського Національного Об’єднання Торонто “Новий Шлях” змінив свою адресу – 145 Evans Ave. В цьому гарному, модерному офісі ми працюємо і сьогодні.

Повертаючись у 80-літню історію, можна ствердити, що сама ідея видання “Нового Шляху” виглядала неможливою для втілення в життя. Але почали видавати “Новий  Шлях”, і  виходить він  і  досі,  виходить уже 80 років.

Завдяки добрим редакторам і співробітникам, дописувачам “Новий Шлях” завжди був почитаним і відігравав вагому роль у формуванні української публічної думки. Читачі вбачали у ньому ідейну та рушійну силу виразників і носіїв, творців і будівників українського націоналізму, який скерував її іти в народ та віддавати для народу все найкраще і найздоровше.

Слід згадати голів Дирекції, таких як Михайло Погорецький, Василь Гультай, Гнат Поворозник, д-р Модест Мицик, Василь Ситник, д-р Василь Верига, Павлина Загребельна, Михайло Ромах, д-р Володимир Соханівський, Роман Шелестинський, Володимир Кісь і Олекса Цаленюк (теперішній голова), які разом з членами Дирекції відповідали за діяльність “Нового   Шляху”.

Великі заслуги за високий рівень “Нового Шляху” треба приписати редакторам, а серед них: Михайло Погорецький, інж. Володимир Мартинець, Василь Сoфронів Левицький (літературна частина), інж. Антін Добрянський, Ярослав Гайвас, Орест Зибачинський, Володимир Скорупський, Світлана Кузьменко (літературний редактор), Юрій Карманін, Михайло Ляхович, Ігор Копистинський, Петро Лопата, Леся Панько (теперішній редактор), редакторка сторінки “Журба і радість” (тепер “Сторінки Віри Ке: хроніка, коментарі, різне”) Віра Ке, також редактори додатку New Perspectives Зенон Зварич, Віра Малачій, Богдан Колос, Володимир Кісь, Богдан Гошовський, Марко Бойцун, Тарас Підзамецький, Уляна Плавущак і Роман Ващук. Технічний прогрес іде вперед і коли настав час знову змінити комп’ютерне обладнання, президент Дирекції “Нового Шляху” Лес Сальник, за власні кошти придбав все необхідне для часопису, і за цей його княжий дар щире спасибі.

Сьогоднішній редакційний колектив – невеликий, але кожен його член докладає максимум зусиль, творчого натхнення і присвячує чимало часу, щоб читачі вчасно отримали найновіші вістки та репортажі з громадських подій. Нині над газетою працюють: Леся Панько – головний редактор, Лариса Гринда – редактор української частини газети, Іван Підкович – редактор англійської частини, Людмила Ляшенко – адміністративні справи та висилка газети і, звичайно ж, Віра Ке – редактор своїх сторінок та карикатурист Володимир Маґас. Хочеться з вдячністю згадати двох попередніх редакторів англійської частини тижневика – Зеню Кісь та Олену Вавришин, а також інших працівників редакції – Станка Колесара, Терезу Оловянчик, Христину Сову, Олега Славича.

“Новий Шлях” як Видавництво і орган Українського Національного Об’єднання завжди стояв на службі української громади, висуваючи справи, вимоги та інтереси цілого суспільства на перше місце, був ідейним рушієм добра і гідности в єдності української нації, і тому його сприймали та підтримували.

У 80-ліття “Нового Шляху” можна сказати, що він 80 років прямував до мети і прокладав новий шлях. Роль “Нового Шляху” ще не вичерпана – достосувавшись до нових обставин, він мусить прямувати далі до мети і прокладати новий шлях у новому тисячолітті.

PHOTOS

1 - М. Погорецький

2 - В. Мартинець

3 - А. Добрянський

4 - Я. Гайвас

5 - О. Зибачинський

6 - В. Скорупський

7 - Ю. Карманін

8 - М. Ляхович

9 - І. Копистинський

10 - П. Лопата