“Новий Шлях” перед громадою Торонта

В неділю, 24 квітня, в великій залі Філії УНО, Торонто-місто, при Каледж, представники Видавничої Спілки і редакції “Новий Шлях” виступили перед українською громадою Торонта. Метою цього виступу було з’ясувати громаді сучасне положення тижневика “Новий Шлях” після перенесення з Вінніпегу та пляни і напрямні діяльности на близьке майбутнє.

Програмою провадив п. Яків Креховецький. Після його короткого слова інформували зібраних представники і співробітники газети.

Голова Спілки др. М. Мицик поінформував про причини перенесення тижневика до Торонта. Фактично, Видавництво було в примусовому положенні і вибору не мало, бo “Новий Шлях” у Вінніпезі далі існувати не міг, а про розвиток і мови не могло бути. Коли ж йдеться про напрямні діяльности, то вони були з’ясовані в плятформі Видавництва, що поміщена в першому числі, виданому вже тут, у Торонті. Принципові положення “Нового Шляху” і зараз ті самі, що були при його заснуванні протягом довгих років його діяльности. Він завжди служив громаді, завжди їй служити буде, і це найкраща запорука його існуванню і його розвитку. Нас, одначе, не задовольняють теперішні осяги, і ми будемо намагатися, щоб у нових умовах, які складніші, як будь-коли перед тим, ми справді добилися чогось нового. На новому місці Видавництво мусить починати від основ, від приміщення та влаштування для друкування. Початок успішно зроблено, ми вже маємо за собою подолані перші труднощі і тепер повинні прискорено просуватися вперед.

Після виступу голови Спілки керівник програми запросив до слова редактора тижневика Я. Гайваса. Ред. Я. Гайвас зупинився, в першу чергу, на трьох моментах, які викликали дискусію, а навіть іноді заперечення, після появи першого числа.

“Дехто закидає нам, як головний гріх, те, що ми помістили побіч тексту в мові Шевченка текст у мові Шекспіра”, –  говорив він. Редакція пішла свідомо і пляново на цей крок і далі буде вживати його як інструмент, бо це є один із засобів, може, найголовніший засіб притягнення великої частини української молоді, народженої тут, до української газети, до української громади, до наших цілей і нашої праці. Тільки близько 15% молоді обняті нашими організаціями й мають зв’язок з українським життям. Ми мусимо зробити все потрібне, щоб притягнути хоч частину тих решти 85%. І від того залежить наше майбутнє в цій країні і наша допомога визвольній боротьбі українського народу. Далі нам закидають, що ми так підкреслено виступили з націоналістичними гаслами, а це сьогодні... немодно, не всім подобається. Так, ми це зробили, бо цього вимагає важка боротьба, яка відбувається сьогодні. І не притишувати свої гасла і принципи, а навпаки, їх якнайтвердіше наголошувати і захищати треба! Гасло, поміщене на чолі нашої газети – це гасло, сформульоване нашим другом і товаришем у боротьбі, одним з наших провідників, що заплатив за нього своїм життям, Олегом Ольжичем. Нам дехто закидає, що ми забагато присвячуємо місця подіям на цілій нашій планеті, тому, що діється в інших країнах і на інших континентах. В нашій оцінці, а напевно і в оцінці багатьох інших, хто одверто дивиться на те, що діється навкруги в усіх закутках світу, відбувається та сама боротьба: народів за своє обличчя, за свою свободу і рівність проти комунізму і більшовицького імперіялізму. Ми – частина тієї боротьби і хочемо нею залишитися. Тому мусимо про неї писати.

Потім виступила представниця молодого покоління, панна Дарія Антонишин; текст її виступу буде надруковано в нашій газеті.

Після неї п. Володимир Кісь, організатор секції МУНО в “Новому Шляху” і співредактор, представив думки групи людей, що її творять. Вони, молоде покоління, хотять щиро і одверто представити українській громаді, що вони думають і до чого прагнуть. Вони молоді, молодими залишаться, а їхнім намаганням буде: ідейно й працею зв’язати наші покоління. Вони звертаються великою мірою по-англійськи до своїх ровесників, бо як вони це мають зробити, коли ці ровесники тільки в невеликій кількості достатньо опановують українську мову?

Директор Василь Ситник, запрошений до слова, додав до того, що говорили його передмовники. Ясними є цілі і завдання “Нового Шляху”, важливі вони для нас усіх, але щоб їх перевести в життя, треба засобів. До кожної акції треба засобів і інструментів, і чим їх більше, тим вони кращі, тим успішніші. “Новий Шлях” підноситься до великих завдань широкою хвилею притягнути молоде українське покоління до українського життя. Ми всі мусимо йому в цьому допомогти. “Новий Шлях” намагається новими формами і методами продовжувати і підносити на вищий рівень наше життя. Хто ж має йому в цьому, для нас усіх спільному, завданні допомогти, як не ми? Там, де громада, там сила, і тому ціла громада повинна причинитися до осягнення тих цілей!

Від інших українських газет з заувагами і привітами виступили о. Осип Ґошуляк від католицького тижневика “Наша Мета” і д-р Богдан Стебельський від “Гомону України”. О. О. Ґошуляк по-ділився своїм досвідом у видананні газет. Тут не вистачає доброї волі, тут треба великих зусиль і ще більших коштів. Хто це може дати, як не громада? А уявім собі, як ми виглядали б, коли б тих газет не було? Бажаючи якнайбільших успіхів “Новому Шляхові” після успішного переїзду до Торонта, о. О. Ґошуляк застеріг, що тільки завзята праця і жертвенність дадуть ті успіхи, які нам усім так дуже потрібні.

Др. Богдан Стебельський, насамперед, висловив радість тих, що видають “Гомін України” – орган Ліги Визволення України і Організацій Українського Визвольного Фронту, з приводу того, що “нашого полку” прибуває. Він поінформував, що вже в травні місяці “Гомін України” також видасть англомовне видання, тільки у відрізненні від “Нового Шляху”, як щось зовсім окреме, а не частину “Гомону України”. Вони також бачать велику і невідкладну потребу широким фронтом взятися до включення нашої молоді в активні ряди працівників.

Наприкінці п. Я. Креховецький подякував присутнім за участь і запросив до легкого частування, яке тягнулося до пізньої години. При сирі і легкому вині відбулися дальші розмови і дискусії на заторкнені теми. Було ясно, що новий колектив “Нового Шляху” заторкнув дуже пекучі проблеми, і хоч не раз наші погляди так дуже різняться у цих питаннях, та вже настав крайній час перейти від дискусії до діла.

 Учасник “Новий Шлях”,
21 травня 1977 р.

PHOTO

В часі зустрічі працівників Видавничої Спілки і редакції “Нового Шляху” з українською громадськістю Торонта в неділю, 24 квітня 1977 р. Зліва направо: Я. Гайвас, Я. Креховецький, М. Дунець, от. О. Ґошуляк, Віра Ке (з апаратом), О. Бризгун-Соколик, др. Богдан Стебельський, Д. Антонишин, др. М. Мицик, В. Курилів (Садбури)