43-2005_Page

30 жовтня 1930 року в Едмонтоні появилося перше число “Нового Шляху” за редакцією Михайла Погорецького. Організували це видавництво колишні учасники Першої світової війни, об’єднані в Українській Стрілецькій Громаді. Їх єднали незатерті спогади боротьби на полях бою за українську повну незалежність, державність і соборність, і вони хотіли ці спогади й ці ідеї закріпити на сторінках своєї газети для майбутніх борців за ті самі ідеали.

У ті часи в Канаді було вже понад 30 українських газет, журналів, вісників і бюлетенів, але більшість з них трималася релігійної тематики, деякі з них ще уживали слово “русини”, а одна з них – “Червоний Прапор”, яка потім змінила назву на “Робочий Народ”, була органом комуністів і соціалістів. А “Новий Шлях”, започаткований в Едмонтоні, пізніше перенісся до Саскатуну, а від 1942 р. – до Вінніпегу. “Новий Шлях” від самих початків репрезентував Українське Національне Об’єднання (УНО), ніколи не переставав ширити українську національну думку і стояти на позиціях оборони української культури та українського народу на рідних землях. За 75 років “Новий Шлях” своїх засад не змінив, хоч під цю пору мусить їх поширювати і боронити навіть англійською мовою. Ми мусимо давати знати світові про себе, про свої справи, клопоти, досягнення на всіх мовах, бо ми не є островом серед світу людей. Усвідомлювати тільки себе і любуватися своїми танцями, співами, фестивалями не висуне нас на ніяке передове місце на світовій арені. Треба йти вперед наукою, знанням, писаним словом, інтелігенцією і починати все з найвищого щабля свого інтелекту.

У 75-ліття “Нового Шляху” бажаю, щоб “Новий Шлях” ніколи не був змушений знижувати свій інтелектуальний позем.

Джон Торнер, колишній прем’єр-міністр Канади, очолював канадську делегацію до Києва на Помаранчеву революцію та провадив похід під час українського фестивалю на вулиці Блур у Торонто. Але я пригадую Джона Торнера, коли він був міністром юстиції і генеральним прокурором Канади, найбільш відомим міністром у кабінеті Трудо. Цей молодий, принадний політик не хотів функціонувати як банальний, легальний дорадник уряду, тільки діяв як рішучий, завзятий, запопадливий, щирий реформатор юридичних законів. Він так успішно взявся до праці, що в середовищі легальних професіоналістів права і людей різних політичних переконань його визнали найкращим міністром юстиції від часів Конфедерації. Він заклав нову систему для реформування правних законів на постійній базі і залучив до цього завдання найкращих юридичних експертів у віці 25-35 років, яких він називав “молоді тигри”. Він приготував багато нових солідних законопроектів, за які боровся, як справжній тигр. Його приятелі і співробітники були впевнені, що Джона Торнера Провидіння запрограмувало на прем’єр-міністра, ще коли йому було 12 років. Але справжнє особливе захоплення Торнером почалося в 1962 р., коли він залишив юридичну практику в Монреалі. Йому заздрили через його молодість, миловидність, багатство, освіченість і учені ступені. Він теж мав багату красуню-жінку, гарних дітей, прекрасно гаворив французькою та англійською мовами. Він навіть танцював з принцесою Маргаритою на балу, який влаштував вітчим Торнера, у той час генерал-губернатор Бритійської Колумбії. Він теж був єдиним неофіційним гостем з Канади, якого принцеса запросила на своє вінчання у 1960 р. У 1968 р. він кандидував на прем’єр-міністра Канади, але вибори виграв другий кандидат – П’єр Еліот Трудо. Одначе Джон Торнер таки добився прем’єрського крісла, коли в 1984 р. Трудо зрезиґнував, а Жан Кретьєн не виграв виборів.

На жаль, Торнер був прем’єр-міністром тільки 79 днів. Цього самого року в генеральних виборах прем’єр-міністром став Браєн Малруні. Джон Торнер програв вибори, бо люди не могли повірити, що він всередині такий самий гарний, чесний, ентузіастичний, як зовні. Люди часто не знають, кого вони між собою мають. Шкода, шкода,.. що прогавили для історії Торнера.

...І помолімся за лицарів України, що протягом 700 літ боролися за її волю

У 1490 р. “якийсь МУХА” – так записано в Густинському літописі – із загоном повстанців з Північної Буковини очолив повстання проти феодалів. Здобув Снятин, Коломию, Галич, вирушив на Львів, але під Рогатином королівське військо з найманими загонами розбило повстанців, які майже всі загинули. Шляхта взяла Муху у полон, відвезла до Кракова, де Муха помер 1492 р. від тортур.

КРИШТОФ КОСИНСЬКИЙ – український шляхтич, перебував на Січі. Повстання Криштофа Косинського почало цілу низку народних заворушень проти шляхетського поневолення України і завершилося визвольною війною українського народу під булавою Богдана Хмельницького. Криштофа Косинського підступно вбили у Черкаському замку 1593 р.

СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО – блис-кучий козацький ватажок, загинув на допитах у Варшаві. Польський історик М. Бельський написав у своїй хроніці: “Наливайка тримали у Варшаві рік, влаштовували допити з тортурами, потім йому стяли голову, четвертували і по частинах розвішали. Була це особа красна, муж, яких небагато...”

МАРКО ЖМАЙЛО – на авансцені історії він з’являється вже гетьманом Запорозької Січі. Дуже кваліфікований полководець і непересічний військовий талант. На жаль, після дуже переможних битв з ворогами його зрадили підкуплені однодумці. Його подальша доля невідома після

ТАРАС ФЕДОРОВИЧ (ТРЯСИЛО) – блискуче переміг королівське військо під Переяславом і домігся сприятливих умов при укладанні Переяславської угоди. Після 1636 р. подальша доля Тараса Трясила невідома.

ПАВЛО БУТ ПАВЛЮК – ватажок заможної частини реєстрового козацтва. Загинув через зраду у Варшаві 1638 р.

ІВАН СУЛИМА – гетьман нереєстрових запорозьких козаків. Через зраду загинув у Варшаві 1635 р.

ЯКІВ ОСТРЯНИН – полковник реєстрових козаків. Заснував місто Чугуїв 1641 p., брав участь у козацько-селянському повстанні, під час виступу рядового козацтва був убитий.

КАРПО СКИДАН – найактив-ніший учасник двох повстань, полковник нереєстрових козаків, найближчий дорадник Равлюка, права рука Якова Острянина. Під час одної битви потрапив до королівського війська в полон біля Жовнина. Коли запорожці вдерлися у табір полонених, вороже військо їх усіх перебило. Між ними, мабуть, вбили і Карпа Скидана.

ДМИТРО ГУНЯ – активний учасник багатьох повстань. У найтяжчих моментах виявляв блискучий талант полководця. Останній раз з’явився на обрії історії 1640 р., керуючи спільним походом донських і запорозьких козаків проти Туреччини. Подальша його доля невідома.

ЙОСИП ШЕЛЕСТ – був головним командиром повстанських сил. Під час підготовки до битви зрадницька куля вбила Йосипа Шелеста 1768 р. Тих зрадників і зрадницьких куль так багато в нашій історії!

МАКСИМ ЗАЛІЗНЯК – після смерти Шелеста повстанці обрали Залізняка своїм полковником. Завдяки його стратегічній умілості він звільнив велику частину України від ворожих окупантів, але в Умані провідники карабінерського полку Залізняка підступно заарештували і віддали під царський суд. За вироком цього суду Залізняк одержав 150 ударів канчуками, порізали у нього ніздрі й затаврували чоло та щоки і відправили на Сибір. Залізняк два рази втікав зі Сибіру, але що з ним сталося після 1769 р. – невідомо.

ІВАН ГОНТА – був надвірним козаком у магнатів Потоцьких, але коли вибухли повстання під керівництвом Залізняка, Гонта долучився до повстанців. Гонту заарештували разом із Залізняком, і в 1768 р. він помер від тортур.

ІВАН БОНДАРЕНКО – брав участь у повстаннях разом з Йосипом Шелестом. Після розгрому на Поліссі був схоплений зрадниками і біля Чорнобиля вбитий 1768 р.

Подібно загинули керівники повстанських загонів АНДРІЙ ЖУРБА, СЕМЕН НЕЖИВИЙ, МИКИТА ШВАЧКА і ПАВЛО ТАРАН у цей самий час 1768 року.

Народні лицарі хотіли, щоб на нашу землю прийшов спокій і добробут. Хоч були різні за своєю вдачею, освітою і віком, проте їх об’єднувала любов до свого народу і до України святої. Хай же долітають до нас їхні голоси, а студенти хай шукають за їхніми слідами в архівах, у літописах і збагатять правдивими, новими фактами нашу героїчну історію.

Фестивалі фільмів, яких щораз більше по всьому світі, проходять еволюцію, як усе інше в житті, дістають більше характеру, історії та викінчення. Торонтський фестиваль фільмів почався у 1976 р. під назвою “Фестиваль Фестивалів” і мав у репертуарі 140 фільмів (тепер 335!) – переважно з Каннів (Франція), Берліна, Венеції та з Америки. Цього року (2005) він розвинувся далеко поза мрії засновників та фундаторів і дістав офіційну назву Toronto International Film Festival – скорочено TIFF.

Екзекутивними координаторами є: Piers Handling, Noah Cowan і Michele Maheuх. У Торонто на фестивалі можна побачити найкращі фільми з усіх країн світу і цілу плеяду кінозірок з усього світу. Деякі знамениті фільми, які не мали шансів вийти у світ, на фестивалі в Торонто дістали потенціал на “Оскара”. Завдяки фільмам глядачі мали можливість побачити частини нашої землі, які ніхто не уявляв, що ще існують, побачити життя в хаті, у шпиталі, бачити різні похорони, різні похоронні заведення і звичаї та краєвиди, які навіть у сні нікому не являлися! За деякі відважні теми режисери і сценаристи зазнали переслідувань (як Діпа Мегта за “ВОДУ”), а навіть стратили життя, як режисер Тео ван Ґоґ за короткометражний фільм про переслідування, насильства і несправедливості супроти жінок в ісламі. “ВОДА” – про жалюгідне становище індуських вдів, які змушені жити в жорстокому, немилосердному, бездушному аске-тизмі.

Для декого, можливо, був найбільш повчальний, відважний, привілейований фільм “Brokeback Mountain”, базований на оповіданні про двох ковбоїв, які в 1960 р. в особливих обставинах дістали до себе пристрасть і після подруж, дітей, розлучень підтримували між собою контакт, виїжджаючи разом інколи нібито ловити рибу. Фільм був знятий в Альберті, неймовірно подібній до Техасу. Палкі погляди між обома ковбоями, серце роздираючі мовчанки, коли одна чи друга жінка бачить свого чоловіка, як той цілує іншого чоловіка, вибухи гніву, замазування брехні. Сумне закінчення фільму виявило неприкрашену правду складної ситуації: один ковбой залишає родину і живе, розлучений, не примирений з ніким і з нічим, а другий вчиняє самогубство. У нинішніх часах такі ситуації є правдиві, хоч про них ніхто не розповідає.

Найбільше всім сподобався фільм “Everything is Illuminated”, дарма що він не дістав ніякої нагороди ані “гонорового відзначення” (гонорабл меншен). Проте всі про нього говорили і одні одним радили конечно побачити. Американський кінорежисер Льєф Шрайбер переніс на екран прославлену критиками повість Джонатана Сафрана Фоера про молодого хлопця-американця, який приїхав до Львова, щоб віднайти в Україні жінку, яка врятувала його діда від смерти в маленькому містечку, що зникло з карти світу під час навали німецьких нацистів у Другій світовій війні. Американський юнак виходить з літака у Львові в еропорту і зі своїм ровесником-львів’янином їде автом в Одесу.

У фільмі розмовляють англійською, російською і українською мовами. Фільм повний дотепу і гумору, сатири і смутку. Серед абсурдних обставин виринає історія родини і вияснюються загублені, забуті епізоди життя кількох людей. Дивно, що у фільмі ніхто ані разу не ужив слова “єврей” – тільки “жид”.

Недавно з газети “МІСТ” я довідалася, що в Україні готують на 2006 р. подібну версію новели Джонатана Сафрана Фоела, що мала би називатися “Любов і Революція”. Сюжет – історія любови молодого американця, який мав українські корені, і киянки, з якою він познайомився у Києві на Майдані під час Помаранчевої революції. Фільм мав знімати режисер з Голлівуду. Творці фільму повинні наперед побачити і простудіювати фільм “Everything is Illuminated”, щоб “Любов і Революція” не вийшла банальним повторенням. На цьому континенті і взагалі всюди рецензенти та кінознавці є добре обізнані, інтелігентні й немилосердні, коли знаходять банальність.

Епізоди з Майдану не повинні припадати порохом часу, але і не повинні бути використовувані трафаретними письменниками і мистцями.

Екстра-вирджин оливкова олива має складники, подібні до “Ibuprofen” і через те дуже допомагає в різних потребах здоров’я.

Вільям Бедфорд в Торонто написав до газети “Торонто Стар”:

The Lord’s Prayer is, indeed, a Jewish prayer, but Christians have made it their own. As for Muslims having no objection to using it, let’s hear what they have to say about it.

Then there are the feminists, who went to replace the word “Father” with “Creator.”

Incidentally, where did thе doxology: “For thine is the kingdom, and the power, and the glory, forever,” come from? You won’t find it in any Bible.

Може би, хтось зі священиків написав щось до цієї теми?

Деякі люди миють голову пивом і твердять, що від пива дуже добре росте волосся. Інші полощуть волосся кока-колою або сильним чаєм. Хто хоче мати природнє руде волосся, повинен мити його сильним виваром з лушпини цибулі. У тім виварі також добре варити натвердо яйця під час Великоднього сезону. Чим сильніший вивар – шкаралупа стає більше бронзова або помаранчева.

Застуду спонукає котрийсь із 200 вірусів. Полекшу дає сильний розсіл з курки. Треба цілий день (і нераз вночі) пити горнятко гарячого розсолу, але не з “кени” – тільки звареного на курці і з різною яриною (городиною). Також збільшена доза вітаміну “С” скорочує тривалість застуди. Дослідники у Флориді радять пити щогодини склянку свіжовитисненого соку з помаранчі або грейпфрута. Одна велика піґулка, яка має тисячу міліграмів вітаміну “С”, не дасть такого ефекту. Треба пити свіжий сік щогодини.