До 25-ліття Фундації ім. Олега Ольжича

“Пошли мені, молюся, дар один –

В ім’я ЇЇ прийняти мужньо муки

І в грізні дні залізної розплати

В шинелі сірій вмерти від гранати”

(Олег Ольжич,

“Я камінь з Божої пращі”)

Євгенія Мельничук

-----------------------

Так написав ще в далекому 1931 році юний, 24-літній Олег Ольжич. І загинув за НЕЇ, за Україну, замучений фашистами, 9 серпня 1944 р. в концентраційному таборі Заксенгаузен (Німеччина). Загинув він, загинули тисячі, мільйони синів і дочок України.

З-поміж тих мільйонів є багато таких, імена котрих назавжди залишаться безсмертними. Поміж ними блискучим променем сяє ім’я Олега Кандиби Ольжича.

Ким він був? Що зробив? За що його славимо?

Олег Ольжич – це перш за все мужній патріот. Добро України, українського народу, котрий “мусить стати господарем на своїй землі”, ставив понад усе. І боровся за це ціле своє життя. Був він також великим ученим, поетом, добрим організатором, криштально чесною людиною, котра ніколи не зрадила, на котру завжди можна було покластись.

Народився 1907 р. у Житомирі. Після Першої світової війни родина була змушена втікати від большевиків, виїхали до Чехословаччини. У Празі студіює в Карловому Університеті. Його захоплення – це археологія, історія, мистецтво, література.

Веде дослідження, публікує багато статей, передовсім з археології. Ці досягнення такі великі, що у 1938 р. його запрошують на посаду доцента у Гарвардському Університеті. Виступає на міжнародних конференціях, веде широкомасштабні дослідницькі праці в Західній Україні, інших країнах Європи. Захоплюється знахідками Трипільської культури. У 1930 р. (має тоді 23 роки) одержує свій науковий ступінь доктора – з археології. У той же час також видає збірки своїх поезій – “Рінь”, “Вежі”. Готує до друку наступні.

У 1929 р. вступає в ряди Організації Українських Націоналістів, де є надзвичайно активний. Організує культурну референтуру. Розгортає бурхливу ідеологічну, освітню, видавничу, пропагандистську діяльність.

У 1938-1939 рр. бере активну участь у становленні державності Карпатської України, в її збройній боротьбі за незалежність.

Тоді також очолює Революційний Трибунал ОУН, стає членом Проводу Українських Націоналістів.

Під час Другої світової війни в рядах Похідних Груп повертається в Україну. В Києві організує підпільну мережу ОУН. Є організатором Української Національної Ради – майбутнього парламенту України. Налагоджує видання газети “Українське Слово”.

Репресії окупанта проти українських патріотів стають щораз жорстокішими. Тільки у 1941 р. в Києві було підступно знищено понад 620 членів ОУН, у тім 190 з вищого керівництва. Ольжичу, котрий перебуває весь час у перших рядах борців, загрожує смертельна небезпека. Він змушений виїхати з Києва до Львова. У січні 1944 р. обраний головою Проводу Українських Націоналістів.

Присяга, котру склав Ольжич і всі його однодумці: “Я син українського народу, перед пам’яттю моїх предків урочисто присягаю на досмертну вірність Україні. Обіцяю віддати всі свої сили і здібності, навіть життя справі розбудови держави, її могутності і слави. Я свідомий того, що стаю на відповідальний шлях борця і патріота. О Боже, допоможи мені не зламатись у боротьбі”.

І він не зламався. Загинув, замучений фашистами, вірний тим ідеалам до кінця. Ольжич загинув, але його ідеали залишилися живими і стали світлим дороговказом для нащадків. Вірні сини України, реалізуючи ті ідеї, зорганізували 25 серпня 1988 року Фундацію ім. Олега Ольжича, котра вже 25 років веде послідовну, патріотичну діяльність у Канаді і в Україні.

Перші директори Фундації: Василь Верига, Зеновій Книш, Мирослав Небелюк, Леонід Філь, Василь Федорович, Євген Мастикаш.

Перший довголітній голова – Іван Войчишин. Через стан його здоров’я, від 2001 до 2008 рр. діючою головою була Ярослава Зорич. У 2009 р. головою обрано Михайла Ромаха, від 2010 р. діючою головою є Марія Підкович.

Від початку Фундація поставила собі високі цілі та завдання, котрі реалізує докладно і послідовно. Пріоритетними є справи, котрі стосуються Української держави, її незалежності, соборності, демократії. У 1993 р. створено Фундацію ім. О. Ольжича в Києві. Голова – Микола Плав’юк. Моральна і фінансова співпраця Фундацій здійснюється в різних ділянках, зокрема, допомога: Всеукраїнському Жіночому Товариству імені Олени Теліги, Молодіжній організації ОУН – “ЗАРЕВО”, “Паросток” – опіка над людьми з фізичними вадами, стипендії для студентів, молодих науковців, кандидатів наук (при Фундації також діє Стипендійний фонд ім. Ярослави Зорич), тижневику “Українське Слово”, Видавництву ім. Олени Теліги, журналові “Розбудова Держави”.

Також дуже важливими є цілі, які поставили перед собою організатори Фундації в Канаді. Ті завдання залишаються актуальними і до сьогодні: сприяння розвитку українського духу, культури, традиції, мови, знання історії, співпраця з молодим поколінням у всіх ділянках життя, щоб не тільки зберегти, але й поглибити український дух тут, далеко від матірної України, щоб скріпити і затримати ідентичність українців у Канаді.

Фундація Ольжича гордиться тим, що надає ґранти, проводить різноманітні заходи: щороку організує літературний конкурс на різноманітну патріотичну тематику для дітей і молоді українських цілоденних і суботніх шкіл, виділяє ґранти на семінари і конференції для вчителів українських шкіл. Від них у великій мірі залежить прищеплення молоді знання про Україну, її культуру, історію, традиції, мову. Також виділяються ґранти для української молоді, згуртованої в організації “Доріст”, інших молодіжних організаціях, проведення таборів для хорових ансамблів – “Веснівка”, “Боян”, для музичних фестивалів – Український Музичний Фестиваль ім. Марти Кравців-Барабаш, загальноканадський фестиваль Kivanis, де виступає наша українська молодь, котра грає на бандурі.

Виділено кошти: на видання книжок Андрія Грегоровича “Анна Ярославна – королева Франції” та ін.; відеофільм “80-літній ювілей Організації Українок Канади”, документально-художній фільм про життя, працю, подвиги Олега Ольжича “Я камінь з Божої пращі”; ювілейні святкування значних українських організацій – Пласт, УНО, ОУК; допомогу у приїзді, перебуванні та лікуванні в Канаді дітей-сиріт з Нікополя Дніпропетровської обл. (Україна).

Фундація щороку спонсорує видання святкових новорічно-різдвяних карток, створених відомими українсько-канадськими мистцями. Організувала зустрічі з головою ОУН і ПУН Миколою Плав’юком, котрий виступав з доповідями про політичну ситуацію в Україні.

Це тільки окремі ділянки діяльності Фундації. Плани на майбутнє – сприяти демократичному, культурному, економічному, загальному всесторонньому розвитку України. Розвивати, зміцнювати почуття української ідентичності молоді, взагалі громадян Канади, котрі відчувають свій зв’язок з Батьківщиною.

Як уже сказано, Фундацію зорганізувала група палких патріотів, ентузіастів, котрі ставили собі за мету поміч у відбудові незалежної держави Україна, а в Канаді – плекання української ідентичності, розвиток і зміцнення її. Фундація була створена відповідно до Акту Парламенту 25 серпня 1988 р. Від самого початку була зареєстрована як харитативна організація в Канаді. Фундація має своє харитативне число. Всі жертводавці отримують посвідку для відтягнення від податку (income tax).

Багато патріотів склало свої пожертви у фонд Фундації. Тільки для прикладу згадаю декотрих: Іван Мазуренко, Іван Хохлач, Філія УНО в Монреалі, Філія УНО Торонто-Захід, Kалина Гладун-Мигаль, Михайло Стороженко, Юрій Карманін, Іван Сербин та багато інших.

Звертаємось до всіх людей доброї волі, до всіх, хто хоче допомогти українській справі тут, у Канаді, чи в Україні, – ставайте членами Фундації. Кожен може внести свою працю, свої ідеї, свою велику чи скромну пожертву і допомогти українській справі.

PHOTO

Управа Фундації ім. О. Ольжича