Спадщина українських сеньйорів

Чи знаєте ви, що таке обжинки і як це свято відзначати? Ні? Тоді прочитаєте, а якщо вже знаєте, то почуєте ще раз.

Обжинки в Українському домі сеньйорів святкують по-особливому. У мене самої защеміло серце, і душею я перенеслась туди, в українське поле.

До приготування цього свята всі поставились дуже відповідально. Копітка праця чекала на пані Олю Катулько і Марію Стефуру. Ну, і, звичайно, на всіх решту, хто цим займався. Граблі, серпи, коси, дідух і вінок були в руках справжніх женців. Княгиня, що йшла попереду, несла вінок і передала його господареві, який усіх зустрічав. А позаду йшли женці з дідухом, з серпами та косами, з повними кошиками фруктів і з гарбузами. Ідучи, вони виспівували пісні: “Ой літає соколонько”, “На городі буркун”, “Бодай ся когут знудив”, “Зеленеє жито, зелене”...

Було дуже цікаво і захопливо. Все це відбувалося так, наче в Україні. Гарно засервіровані столи, вишитий рушник і українська атмосфера. Гості сиділи, милуючись усім довколишнім. Після виступу самодіяльних артистів всі сіли до обжинкового обіду. Там були і борщ, і пироги, і індик, і гарбузовий пиріг. Під час обіду проводилися різні ігри, які придумала пані Оля Катулько. Лунали цікаві запитання, як-от: що таке борода чи що таке бутафорія? Присутні захоплено спостерігали за цим дійством, і хтось навіть виграв два кошики з фруктами. Всі були дуже задоволені. Золоті голоси хору, зокрема Галя Буба, Мирослава Трипалюк, Надя Зельонка, Володя Джала, Марія Баб’як і Леся, Галя та Наталя Коломійчук, допомогли відчути, що це справжні обжинки, адже співали обжинкові пісні.

Як і багато інших, хто завітав на свято, я відчула, що там панував дух доброти, любові до рідної Батьківщини, дух патріотичности. Як приємно, що навіть сеньйори, які прожили в Канаді половину, а то й ціле своє життя, не забувають традицій та звичаїв українського народу. А що найголовніше – вони поважають звичаї Канади, яка дала їм шанс на краще життя. На цьому святі вони святкували і обжинки, і День подяки. І вони, напевно, й самі не усвідомлюють, яка в них любов до двох рідних їм країн – України і Канади. Як сказав поет Тарас Шевченко:

Учітесь, читайте,
І чужого научайтесь,
Й свого не цурайтесь...

Вікторія Остапчук