Саскатунська альма матір
Для більшости українців тут, у Канаді,
та навіть і за кордоном, шукати місто Саскатун на карті немає жодної потреби. Воно
добре відоме перш за все тим, що вже здавна є одним із визначних центрів життя
української громади в діаспорі. Історично так склалося, що свого часу тут було
створено багато українських громадських і церковних організацій, які пізніше
перебралися у Східну Канаду. До речі, редакція тижневика Українського
Національного Об’єднання Канади “Новий шлях”, на шпальтах якого вміщено цю
статтю, від 1933 до 1942 року також знаходилася в Саскатуні.
Сьогодні у Саскатуні
проживає майже 40 тис. осіб українського походження,
які складають одну шосту частину населення цього найбільшого міста провінції
Саскачеван. Своєю доброю славою Саскатун завдячує у великій мірі українцям і
українській школі. Недавно мені випала нагода побувати в Саскатуні і відвідати
цю двомовну українську школу ім. Владики Філевича (Bishop Filevich Ukrainian Bilingual School).
Отож, моя коротка розповідь присвячена Саскатунській альма матері сотень
українських юнаків і дівчат, яка наступного року відзначатиме знаменний ювілей.
У 1979 р. у провінції Саскачеван уперше була заснована українська двомовна
навчальна програма, базою для впровадження якої стала вже згадана вище школа. На
сьогодні це єдина у провінції школа, де викладання предметів українською мовою
складає 50% навчального дня. Крім традиційних перших-восьмих класів, до школи
входить також дитячий садочок, куди приймають дітей, яким сповнилося п’ять
років. Знання української мови не є обов’язковим, діти успішно засвоюють її у
передшкіллі. Після закінчення школи її випускники мають можливість продовжувати
навчання української мови як окремого предмету в одній із середніх шкіл міста.
Учительський колектив школи на чолі з директором Анжелою Василів прикладає
багато зусиль для забезпечення належного рівня викладання навчальних дисциплін.
Учителі самовіддано передають свої знання, любов і пошану до всього рідного,
зокрема до рідного слова, української культури і традицій, а також до Церкви. Віриться,
що примножена їхньою працею рідна мова лунатиме не тільки у батьківській хаті,
але вона житиме й надалі у школах, організаціях і церквах.
Школа ім. Владики Філевича має широке коло приятелів та опікунів. Українські
консультанти провінційного уряду визначають і постійно вдосконалюють двомовну
шкільну програму, яка на сьогодні охоплює учнів віком від дитячого садка до 12
класу. Школу активно підримує Шкільна Рада разом з батьками, громадою та
українськими католицькою і православною церквами. Частими гостями школи є
владика-емерит Василь Філевич, а також владика Михайло Вівчар. Прерійський
центр вивчення української спадщини при Саскачеванському Університеті сприяє
школі в регулярному проведенні культурно-мистецьких заходів.
Українці Саскатуну пишаються своєю школою, вони горді з того, що вона
проіснувала до сьогодні, не розчинилася в житті багатокультурної Канади. Однак,
незважаючи на розвиток українського шкільництва, кількість людей, які назвали
українську мову своєю материнською, значно зменшилась. Лише 35 процентів
канадців українського походження подали під час перепису 2006 р. українську
мову як мову батьків.
Сьогодні українсько-канадська громада Саскатуну стоїть перед черговими
викликами, що є наслідками як сучасної динаміки життя всередині країни, так і
загальної глобалізації. Соціальна та демографічна структури громади за останні
десятиріччя докорінно змінилися. Більшість населення перебралася у великі
міста, а старше покоління – здавалось би, невичерпне джерело української мови і
традицій – незворотно відходить... Крім того, значна частина новоприбулих з
України у недостатній мірі володіє українською мовою або ж узагалі є носіями
російської мови. Отже, збереження української мови, духовности і національної
свідомости знову (вже вкотре!) стало актуальним. І це, гадаю, повинно
бути спільним обов’язком всієї громади.
Позитивну роль у цьому може відіграти створення української суботньої
школи, або Рідної Школи, як її прийнято називати в системі УНО. Зауважимо, що в
Саскатуні до цього часу не існує світської суботньої школи. Для прикладу, на
приблизно ж таку кількість українців у місті Торонто існує майже десяток
суботніх шкіл. Як бачимо, тут є чималий простір для роботи. На жаль, місцева
Філія УНО припинила свою діяльність у Саскатуні всього кілька років тому. Виглядає,
що настав час збирати каміння...
Боже, Ти школу хорони,
Від зла її Ти
борони!
Подай нам, Боже,
віри в грудь,
На кожнім кроці з
нами будь.
.
Д-р
Володимир Кричфалуші, голова Філії УНО Торонто-Захід