Кілька слів про Пані Ярославу Зорич,

яка 2 листопада 2009 р. перейшла свій останній Рубікон

Людина не мусить бути винахідником, генералом чи Леонардо да Вінчі, але мусить бути доброю людиною, вірною своїм найвищим принципам і вірною найвищим національним принципам. Ці принципи зв’язують людину з Громадою, з Народом, з працею для своєї Батьківщини.

Пані Зорич якраз репрезентувала ці високі ідеали, що в ній були виплекані з дитинства, крім того, вона і писала, і редагувала, і не розлучалася з Пеґасом. До неї, як до Риму, провадили всі дороги тих, що мали говорити якусь доповідь, реферат чи писати звіт з діяльности, чи взагалі мати “слово” або привіт, бо  Пані Зорич була невичерпним джерелом знання, вміння і терпеливости.

Коли Пані Зорич прийшла на світ – не знаю, але знаю, що приїхала в Торонто з родиною у 1951 р.      Спочатку працювала як педагог у Торонтському Університеті, зробила маґістерку, потім була директором у Рідних Школах, відтак (а може, одночасно) редагувала місячний журнал “Жіночий Світ”, була у проводі ОУК, очолювала Крайову Управу, писала статті, їздила і ходила на громадські події. Одночасно витягала громадське, пластове, шкільне життя на щораз кращий і вищий позем.

До чого тільки вона приклала рук, свого таланту і розуму, там завжди – і без Божого наказу – являлося СВІТЛО! Пані Зорич ніколи не спочивала на заслужених лаврах, тільки постійно вкладала то тут, то там цеголку свого досвіду і знання. Наші шляхи (пані Зорич і мої) часто перехрещувалися або бігли паралельно, і ми тоді дискутували, навіть сперечалися, а вкінці слали одна одній чарівний кіш надій, красу думок і проміння сонця!

Брак Пані Зорич відчуємо багато разів і часто будемо її згадувати, не тому, що “пам’ять є вічна” і що кожну людину сумно висилаємо в Царство Небесне піснею “ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ”! Ми будемо згадувати Пані Зорич за це все, що вона у своєму житті зробила, створила і доконала. Пані Зорич ніколи не пригадувала нікому, що вона зробила, тільки завжди бачила перед собою те, що вона має ще зробити.

Праця для народу, ініціатива, відвага допомагали їй переходити щасливо всі рубікони життя і ефективно реалізувати свої фантастичні думи і фантастичні мрії!

Хай вона мандрує в Новому Світі з рукою в руці Бога, бо і в цьому світі вона завжди йшла вперед з рукою в руці Бога!

Віра Ке