Головна доповідь Ірини Ващук на святкуванні 75-ліття Відділу ОУК Торонто-Захід 23 жовтня 2011 р.

Як писала Софія Русова: “В житті кожної шляхетної людини має світитися ясна зірка, щаслива доля рідного народу”.

Тими шляхетними жінками були молоді дівчата, молоді жінки у ранніх 1928-1930 роках, які заклали підвалини, або наріжний камінь Організації Українок Канади.

Коли на українських землях прокочувалися два – польський і большевицький – страшні терори і на противагу йшла завзята визвольна боротьба українського народу від 1917 до 1928, а то й до 1930 року, ці події мали неабиякий вплив на формування націоналістичного духу і погляду українських поселенців у Канаді. Національна ідея почала об’єднувати національно свідоміших українців у Канаді під одне крило, яким була на той час Українська Стрілецька Громада.

Першим проявом такої солідарності та організованості було протестаційне жіноче віче під патронатом УСГ проти польського терору і переслідувань на західних землях України, яке відбулося 30 листопада 1930 році у м. Вінніпегу, що дало рішучий поштовх українському жіноцтву організуватися в жіночі відділи або гуртки під назвою “Канадійське Українське Жіноцтво”.

Вони зрозуміли потребу організаційної цілості, щоб надавати негайну допомогу українським біженцям Визвольних Змагань. У той же період, коли був критичний час для самовиживання у країні нового поселення – Канаді, вони все ж таки ділили долю з Україною. Посильна допомога, фінансова і гуманітарна, надходила на рідні землі від oрганізованого українського жіноцтва з Канади. Ця допомога не припинилася з тих років по сьогоднішній день.

Так розпочиналася велика праця – суспільно-харитативна і організаційно-освітня, яка швидко набирала розголосу і потужності.

17 листопада 1932 року було засноване Українське Національне Об’єднання Канади, до якого прилучаються Жіночі Товариства, Жіночі гуртки і стають братньою організацією Українського Національного Об’єднання та Української Стрілецької Громади під назвою Організація Українок Канади ім. Ольги Басараб. Саме те, що Організація прийняла за свою патронку національну героїню, жертву польського терору Ольгу Басараб, свідчить про глибокий патріотизм і любов до України усього членства Організації.

18 жовтня 1936 року Відділ ОУК ім. Ольги Басараб Торонто-Захід відкриває свою нову сторінку в історії організаційного життя, якому початок дала блаженної пам’яті Стефанія Савчук, дуже активна, національно зріла, організаційний провідник і громадський діяч, віддана донька свого народу і святої його ідеї Самостійної і Незалежної України. Під її крило, в ряди Відділу ОУК Торонто-Захід вливаються національно свідомі українки, і відразу розгортається активна і всебічна його діяльність.

Одним із дуже важливих завдань організації було збереження національної ідентичності тут, на чужині, а це торкало наймолодше покоління. Потрібно було передати їм знання мови, традицій, культури та фундаментальну освіту про національне коріння і землю їхніх батьків. Тож організовано суботні школи з курсами українознавства і садочком, відбувалися конкурси найкращих вишиванок, створено хор. Театральні вистави на сцені ставилися майже кожного тижня.

Усе це організоване життя йшло в парі з життям Церкви і в повній пошані до неї. На зразок великої родини, в поєднанні з Братніми Організаціями УНО, УСГ, ОУК і молодіжною організацією МУНО, влаштовувано Спільну Святу Вечерю, Спільне Свячене, День Матері з участю священиків обох віровизнань УПЦ і УГКЦ. Так плекалась тоді і далі продовжується взаємна пошана, повага і дружність.

Трохи пізніше додалось ще одне свято, достосоване до життя і побуту в Канаді, – це традиційне, родинне свято День Подяки, яке сприйнялося дуже тепло і стало вже гарною традицією не тільки в наших родинах, але і в нашій Домівці.

Кожного року в лютому обидва Відділи ОУК у Торонто влаштовують святкову академію на честь своєї патронки Ольги Басараб, починаючи панахидою в церкві і внесенням прапорів, опісля – в церковній залі присвяченою її пам’яті академією з мистецькою програмою, а на закінчення – товариська зустріч при смачно приготовленій перекусці.

Членство Відділу дає відчути українській громадськості, що не байдужі їм такі голосні втрати для України, як Валерій Марченко, Олесь Степаненко, Василь Стус, які у молодому віці впали жертвою комуністичного режиму. За ініціативою Відділу, спільно з Відділом ОУК Торонто, організовують вечори, присвячені цим талановитим постатям. За зібрані кошти з тих заходів вислано допомогу матері Валерія Марченка і батькові Олеся Степаненка в Україні.

Спільно з Філією УНО Торонто-Захід проводять щорічно Поминальний вечір із трапезою за співучасті священиків обох віросповідань, вшановуючи пам’ять своїх членів, які відійшли у вічність.

З 1989 року на оселі УНО “Сокіл” у Гакстоні щорічно Відділ ОУК і Філія УНО Торонто-Захід біля пам’ятника жертвам Голодомору проводять Поминальну Панахиду в честь невинно померлих жертв внаслідок штучно скоєного комуністично-московським режимом голоду. Членки ОУК приготовляють обід для учасників цього заходу.

Одним із кращих засобів здобуття фондів для Організації є передвеликодні і передріздвяні базари, які проводить Відділ з успіхом.

Відділ не забуває теж про свої обов’язки щодо таких організацій, як Комітет Українок Канади, Суспільна Служба Українців Канади, куди призначає своїх представників, котрі беруть участь у їхніх засіданнях і допомагають у різних заходах, які проводять ці організації.

У Відділі ОУК Торонто-Захід є потенціал, є відповідальні, працьовиті і обов’язкові членки, про яких я хотіла би коротенько згадати:

Я почуваюся зобов’язаною надати сьогодні належну увагу і висловити вдячність за повну відданість, велику відповідальність, майстерність і любов до того, що робить, редакторці нашого журналу “Жіночий Світ”, шановній і дорогій пані Лесі Панько. Спасибі Вам, пані Лесю, за те, що Ви готові були взяти на себе цю відповідальність, коли виникла справді скрутна ситуація, а це було у першій моїй каденції головування у КУ ОУК, коли було припинено редагування “Жіночого Світу” у Вінніпезі і перенесено журнал до Торонто. Не було ні фінансів, ні редактора, починали ми з нуля, але не відійшли від нашої мети. Журнал живе до сьогодні! Треба згадати, що пані Леся Панько є теж головним редактором тижневика “Новий Шлях”.

Друга членка Відділу – це пані Ірина Кравець, яка протягом довгих років вчителювала і була директором Рідної Школи Філії УНО Торонто-Захід, а теж була культурно-освітньою референткою при Філії УНО Торонто-Захід. Спасибі Вам, дорогі подруги, за ваш великий внесок, який ви вклали у скарбницю українського організованого, виховно-освітнього життя в Канаді.

Засновниць Відділу немає вже посеред живих, ряди Організації поповнили нові членки, а зокрема у Відділ Торото-Захід влилася нова хвиля іммігрантів з України, із так заваної 4-ої хвилі, одначе діяльність і завдання Організації не припинилися.

75 років безперервної праці, плекання високих національних ідей, турбота про долю України, як теж активна участь і допомога канадським інституціям, створили міцні фундаменти для розвитку української спільноти в Канаді і громадського життя на цьому терені.

Дорогі подруги!

У цей великий урочистий день прийміть радісні вітання і щирі побажання. Нехай Всевишній Господь благословить Вас міцним здоров’ям, щастям і благополуччям. Наснаги Вам і творчих думок до подальшої праці, не знайте розчарувань, будьте єдині і сильні духом. Нехай Ваша праця буде світлим прикладом для наступних поколінь. Плідної праці і високих досягнень! Високо і гордо несіть свій прапор!

І на кінець у мене є дуже приємна несподіванка. Я коротенько поясню.

На початку моєї другої каденції головування в КУ ОУК (у 2000 році) я нав’язала контакт із Жіночим Товариством ім. Ольги Басараб у Львові. Товариство це зайнялося насамперед відродженням пам’яті національної героїні Ольги Басараб. У Львові було відкрито музей О. Басараб, встановлено меморіальну дошку в її пам’ять. А окрім цього, історик Ярослав Лялька вирішив видати книгу “Ольга Басараб та її доба”. Це 5-та книга Літопису Нескореної України.

Минуло повних 11 років, відколи Крайова Управа передала 1000 канадських доларів – пожертву на видання цієї книги. Пожертва була $500 від ОУК і $500 від Філії УНО Торонто-Захід. У короткому часі після передачі тих грошей контакт наш припинився, і це залишило не дуже похвальні коментарі. Так минуло 11 літ майже призабутого проекту.

Нещодавно мені передано цю надзвичайно унікальну і цікаву книгу, великого обсягу, а з нею долучений лист до мене від пана Ярослава Ляльки з поясненням. Ця книга – це справді оправдання автора, тут архів, засекречені документи, які зберігалися довгі роки в недоступних для висвітлення правди секретних папках архіву.

Я справді щаслива сьогодні, що на цьому святі зможу передати цю важливу книгу – документацію про життєвий шлях патронки Організації Ольги Басараб і її страшну, мученицьку смерть Крайовій Управі ОУК, щоб наступне покоління вивчало про її героїзм, щоб кожна нова голова могла черпати інформації та важливі матеріали про добу Визвольних Змагань в Україні.

PHOTO

Ірина Ващук виголошує доповідь