Шлях до величі

 Наукове Товариство ім. Шевченка в Оттаві та Посольство України в Канаді відзначили річницю О. Ольжича

 Галина Мокрушина, член НТШ в Оттаві

 Цього року Україна святкує сто років із дня народження свого вірного сина, палкого борця за її незалежність – О. Ольжича. Різноманітні заходи із вшанування пам’яті цього визначного громадсько-політичного діяча, вченого, поета і публіциста проходять як у самій країні, так і за її межами, всюди, де лунає українське слово. Оттава мала особливий привід відзначити цю велику дату, адже у канадській столиці вже багато років мешкає син О. Ольжича – Олег Кандиба, активний член української громади Оттави, патріот України.

 Саме він запалив свічку перед портретом батька на вечорі “Шлях до величі”, який відбувся 14 вересня 2007 року у приміщенні Посольства України в Оттаві. Урочистий захід був підготовлений спільно Науковим Товариством ім. Шевченка в Оттаві та Посольством України в Канаді. Співорганізаторами виступили також Канадське Товариство Приятелів України, Пласт та Фундація ім. Ольжича в Канаді.

Вечір відкрила голова організаційного комітету і голова НТШ в Оттаві доктор Юлія Войчишин, яка у своєму вступному слові підкреслила важливість визнання видатних особистостей, котрі своїм життям, прикладом, творчістю надихали український народ у найчорніші години його історії.

Після того, як присутні вшанували хвилиною мовчання  пам’ять О. Ольжича, ведучі і читці представили глядачам біографічно-літературний монтаж “Шлях до величі”,  в якому стисло і разом з тим вичерпно було окреслено основні віхи його життя і творчости.

Дитячі роки, сповнені любові батька, видатного українського поета Олександра Олеся, та матері Віри Антонівни Свадковської, які передали синові свою глибоку любов до України, до її мови та культури; буремні роки в Києві під час революції, коли визвольні змагання молодої Української Народної Республіки сколихнули чутливу душу малого Олега (свій перший патріотичний вірш він пише у 13 років); життя у Празі та роки навчання у Карловому Університеті у Празі, захист докторської дисертації на тему “Неолітична кераміка Галичини” у 23 роки, археологічні поїздки до Галичини, Румунії, Болгарії, Югославії.

Олег Ольжич постав перед глядачами як поет і публіцист, що змальовував і обстоював героїчну суть українця та української нації. Він власним життям стверджував ці цінності. У 1929 році вступає до ОУН, у 1937 році за дорученням Євгена Коновальця створює Культурну Референтуру ОУН. А щоб забезпечити матеріальну підтримку від американської діаспори для діяльности ОУН у Європі, їде до Сполучених Штатів, де видає антологію української поезії, бере участь у заснуванні Українського Наукового Інституту, який існує і по сьогодні.

Йому навіть пропонували постійну роботу у музеї Peabody при Гарвардському Університеті, але О. Ольжич відмовляється – для нього найголовніші Україна та її визвольні змагання. Він повертається до охопленої полум’ям війни Європи, бере активну участь у створенні збройних сил Карпатської України, у жовтні 1941 року стає одним із головних ініціаторів заснування Української Національної Ради – українського уряду в окупованому німцями Києві. За дорученням ОУН відбудовує громадське і культурне життя, видає часопис “Українське слово” та мистецький журнал “Литаври” разом з Оленою Телігою. Після арешту німцями полковника Андрія Мельника Ольжич стає діючим головою Проводу ОУН, у співпраці з Українською Головною Визвольною Радою та з головнокомандувачем УПА Романом Шухевичем готує глибоке підпілля ОУН для продовження боротьби за незалежність після війни. У травні 1944 року німці арештовують Ольжича у Львові і кидають до концтабору Заксенгаузен. Після багатьох днів нелюдських допитів він помирає у камері вночі з 9 на 10 червня 1944 року у віці 37 років, своїм мужнім і незламним прикладом стверджуючи ідеали незалежної України та героїчного українця.

Таким постав Олег Ольжич у біографічно-літературному монтажі “Шлях до величі”, що відбувся в Оттаві 14 вересня 2007 року.

Поезії Олега Ольжича прозвучали також у виконанні Олега Бєлкіна. Музичний супровід до монтажу підготувала Ольга Катрушенко, а технічну підтримку (фотографії та ілюстрації до монтажу, які проектувалися на великому екрані) забезпечив Микола Біланюк, пісню Ольжича “Розкрийте зіниці” виконала Ірина Смішна.

По закінченні вистави зі словом до батька виступив Олег Кандиба. Він наголосив на важливій ролі, яку зіграв Ольжич у його долі, – хоч він і не пізнав батька живим, його приклад завжди надихав його у переломні моменти, служив дороговказом у житті. Олег Кандиба підкреслив також значущість постаті Ольжича як видатного патріота для українських визвольних змагань та актуальність поглядів батька для політичної сучасности України.

Заключне слово на вечорі виголосив посол України в Канаді Ігор Осташ. Він стисло окреслив всю багатогранну особистість Ольжича як науковця-археолога, поета і публіциста, активного керівника ОУН, громадсько-політичного діяча і політика, який ставив національні ідеали вище власних амбіцій і розумів важливість об’єднання визвольних зусиль усіх патріотів. Пан Осташ нагадав присутнім про те, що в листопаді 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про відзначення у 2007 році 100-річчя від дня народження О. Ольжича, до цієї важливої дати в Україні було видано найповнішу на сьогодні збірку його творів. За словами пана посла, Ольжич повернувся в Україну, став невід’ємною часткою політичної, культурної, наукової і мистецької історії України.

На закінчення вечора Олег Кандиба вручив послові України пам’ятну грамоту з фоторепродукцією портрета О. Ольжича та віршем О. Ольжича “Захочеш і будеш”. Ось так українська громада Оттави та Посольство України в Оттаві відзначили 100-річчя з дня народження видатного сина України О. Ольжича.