„Американський народ виразно промовив...”

Йосиф Сірка

Ці слова належать кандидатові у президенти США Дж. МекКейнові, який після поразки на виборах привітав переможця Барака Обаму і подякував своїм однопартійцям за підтримку. В українських ЗМІ не дуже “захоплювалися” передвиборчими змаганнями у США, тому й мало звертали увагу на те, що переможений сказав після виборів. А шкода, що українські ЗМІ мало уваги приділяли виборам у США, за якими дуже пильно стежили у всьому світі, оскільки з ними пов’язували великі надії не тільки на вирішення економічної кризи, але й тому, що на США світ дивився як на країну, де мають не тільки чим гордитись американці, але й тому, що тут можуть світові показати, що саме демократія є тим, що рухає суспільство і світ вперед.

ЗМІ в Україні взагалі обійшли ті слова переможеного республіканця МекКейна, де він каже, що докладатиме всіх зусиль, щоб допомагати новообраному демократові Обамі в  наступні роки його влади! Такі слова цілковито чужі для українських політиків, які могли б на прикладі президентських виборів у США повчитися, як поводитись з політичним противником перед виборами і після них. Сенатор з Демократичної партії Ліберман, який у передвиборчій компанії не тільки супроводжував всюди республіканського кан-дидата, але й виступав проти демократичного, зараз проголошує, що вибори вже минули, і він буде намагатися допомагати у праці новообраному президентові – так виглядає демократія на практиці у США.

Українські політики, які увійшли до ВР України через партійні списки й далі змагаються не в тому, як допомогти єдиному представникові українських політиків, котрого обрала більшість людности України, в його боротьбі за соціально виважену, культурно піднесену, економічно незалежну країну, а як зробити так, щоб обмежити його права, його вплив на суспільство, яке, зрештою, його й вибрало.

Звичайно, що жоден президент не може всім догодити, але при відповідній допомозі в керівництві країною можна було б і в Україні досягти більше, ніж намаганнями “підкладати йому каміння під ноги”, щоб підшпортувався, а це буде викликати у противників радість. Т. зв. “Українська комедія” (заслуговує більше назви “Українська трагедія”!) у своїй програмі, яку я бачив минулого тижня по українському телебаченню, – мовби на чиєсь замовлення, обрала собі тему, щоб найвищого державного посадовця висміювати, і не тому, що він не правий, а тому, що (таке враження від “комедії”) хтось замовив проти президента програму, яку при будь-якому президентові, скажімо, у російськомовній Москві, було б неможливо подивитись (а її авторів не залишили б у спокої)! І справа не в тому, що президента не можна критикувати, але справа в тому, що всякий гумор і сатира мають певні межі та демократичні правила, мають певну етику, а, висміюючи президента, – ми висміюємо і самих себе, оскільки він нами обраний.

Американці не раз висміювали деякі вчинки сучасного президента Буша, але саму посаду президента не заторкували, оскільки її можна змінити тільки при допомозі і співпраці усіх демократичних сил, а не замовленими гумористичними програмами.

Іншу спробу направити вістря проти президента зробив міністр ВС Ю. Луценко у програмі каналу “Інтер” у дискусії “Свобода” (7.11.2008), де він був “ведучим” програми, але не міністром (хоч на запитання про боротьбу з корупцією давав відповіді як міністр).

Коли б була дискусія на тему “Як допомогти президентові, щоб по всій Україні знали, що Голодомор 1932-1933 рр. був спрямований проти українців”, або “Як відновити історичну пам’ять українського народу”, або “Як запровадити в життя закон про державну мову, яку на 18-му році життя ще не зуміли вивчити “народні обранці”, котрі живуть за рахунок українського народу”, або й якусь іншу тему, де б могли проявити свої здібності до обговорення усі партії – оце була б доречна та конструктивна дискусія!

Демократія – це не тільки можливість безкарно критикувати посадовців, висміювати представ-ників влади, демократія – це також і поважання посад та посадовців, це розуміння не тільки  протиставляти, але й допомагати.

Заклик новообраного президента США Обами до співпраці усіх політичних партій повинен би і в Україні знайти відгомін у часі, коли світова криза набирає обертів. Слід мобілізувати всі сили на подолання фінансової і політичної кризи, оскільки Україна стала вже невід’ємною частиною цивілізованого світу, хоч щодо цивілізованої поведінки їй ще слід багато повчитися, а вибори в інших країнах є й безкоштовною лекцією демократії, демократичної поведінки і незаперечною лекцією патріотизму, яким супроводилися передвиборчі дебати кандидатів на американського президента!