“День відкритих дверей” для відзначення 75-річчя Голодомору-Геноциду

Оксана Закидальська

 Торонто – Українсько-Канадський Дослідно-Документаційний Центр (УКДДЦ) 26 жовтня відзначив 75-річчя Голодомору-Геноциду українського народу “Днем відкритих дверей”, щоб поінформувати приятелів і громаду про те, що зробив Центр для відзначення Голодомору. На стінах приміщення Центру розвішено матеріали виставки про Голодомор і картини на цю тему, а програму уклала і представляла архівар Центру Іроїда Винницька.

Присутніх привітав генеральний консул України в Торонто Олександр Данилейко і розповів, що в цей рік відзначення 75-ої річниці Голодомору МЗС України через Генеральне Консульство в Торонто замовило 1200 примірників тримовного диску (англійською, французькою та іспанською мовами) фільму “Жнива розпачу”, виготовленого Центром. Міністерство розповсюджує диск між посольствами і дипломатами іноземних держав, щоб поінформувати світ про Голодомор-Геноцид.

Історія Голодомору в 101-ій панелі, яка від квітня ц. р. експонується по містах Канади, Америки й України, була створена Лігою Українців Канади у співпраці з Товариством “Меморіал” у Києві та з допомогою УКДДЦ. Один примірник повного складу виставки для УКДДЦ подарував голова ЛУК д-р Олег Романишин.

Архів живої історії при Центрі відомий дослідникам Голодомору. Професор Василь Янішевський представив книжку – 5-ий том серії “Український Голокост – свідчення тих, хто вижив” під редакцією історика о. Юрія Мицика, в якій вміщено 58 свідчень з архіву Центру. Книжка видана цього року в Україні Видавництвом “Києво-Mогилянська Академія” за сприянням і фінансовою допомогою, між іншими, УКДДЦентру і Фонду в пам’ять мистця Петра Сидоренка, свідка Голодомору, який у 1963 році намалював дану картину на тему Голодомору. Цю картину родина Сидоренків принесла до Центру, а внучка покійного мистця, учениця 7-го класу Наталка Сидоренко прочитала спомин про дідуся, який вона написала як роботу до державної школи.

Художники Галина Новаківська і Андрій Бабич також позичили свої картини на тему Великого Голоду. Нещодавно в Торонто відбулася виставка Катерини Немири, художниці, що працює в скульптурі. Один її твір під назвою “Кукіль” – це глиняні кахлі, на яких три монохроматичні картини – рушник, мертва чи вмираюча мама, жива мала дитина – рамовані деревом у формі хреста. Твір тепер є власністю Центру завдяки тому, що сім пань-добродійок зібрали поміж собою фонди і закупили його для Центру.

На заклик Президента Віктора Ющенка, проголошений під час його останнього візиту до Канади, Центр при співпраці з Конгресом Українців Канади виготовляє статистичні матеріали, реєстр осіб та записує інтерв’ю з особами, які пережили Голодомор і перебувають або давніше перебували в Канаді. Цей реєстр разом із подібними даними з інших частин світу буде поширено як державний документ урядом України під назвою ”Книга Пам’яті”. Орест Закидальський, який працює над проектом, пояснив, що зібрані матеріали будуть поміщені на спеціальному вебсайті, який зможуть використовувати учителі, студенти і дослідники. Висвітлено частини трьох із 20 зібраних інтерв’ю, а присутні свідки Голодомору Микола Латишко і Ніна Когут (з Вінніпегу) поділилися своїми особистими споминами.

Нещодавно відкрито новий архівний документ, який допоможе переконати світ, що Голодомор був геноцидом супроти українського народу. В архіві Рафаела Лемкіна, польського єврея, який створив концепт “геноцид” і в 1948 році працював над тим, щоб цей концепт прийняла ООН, знайдено невидану його роботу “Історія Геноциду”, в якій він описує Голодомор в Україні і називає його геноцидом. Д-р Надя Скоп прочитала уривок цього тексту, який незадовго має бути виданий англійською мовою.

Наприкінці був показаний фільм (у скороченій версії) “Голодомор. Україна 1932-1933. Технологія Геноциду”, який  демонструвався по Першому національному каналу в Україні у чотирьох півгодинних уривках. Фільм вміло поєднує історичні дані совєтського періоду в Україні з сучасними інтерв’ю свідків Голодомору.