Денис Дроздюк про конкурс “So You Think You Can Dance Canada”: “Це був чудовий досвід...”

Ім’я цього хлопця сьогодні відоме по цілій Канаді. Протягом двох місяців телеглядачі вболівали за нього і після кожного виступу голосували на його підтримку. Його перемога на конкурсі “So You Think You Can Dance Canada” стала перемогою усіх його вболівальників, і багато хто з них сприйняв її зі сльозами на очах – так само, як від щастя у студії розплакалася його мама... Це – Денис Дроздюк, сьогодні наша українська знаменитість, який люб’язно погодився відповісти на кілька запитань кореспондента “Нового Шляху”.

– Денисе, розкажи нашим читачам трохи про себе.

– Я народився в Україні, в місті Чернівцях, у 1985 році. Моя мама, яка любила музику, мистецтво, сцену, з раннього дитинства почала прилучати мене до цього також. В чотири роки батьки записали мене у студію бального танцю, а в шість – в музичну школу по класу гри на піаніно. Тобто я почав займатися музикою і танцями ще до того, як пішов у перший клас загальноосвітньої школи. Мої перші вчителі з танців побачили в мені талант і, на щастя, розвинули його.

Коли мені минуло 12 років, наша родина емігрувала в Канаду. Початки не були легкими, але, незважаючи ні на що, я далі продовжував займатися бальними танцями. Згодом почав програму в Танцювальній Академії Sean Boutilier, де відвідував класи балету, джазу, акробатики. Завдяки систематичним заняттям і великій праці отримав титул чемпіона Канади з бальних танців у своїй віковій категорії. Але відчував, що цього недостатньо.

Після деяких вагань вирішено було їхати в Європу, де, як вважалося, я зможу навчитися і досягти більшого. Знайшовши партнерку по танцях в Німеччині, я, тоді 14-річний хлопець, сам поїхав у Берлін. Можете собі уявити і мене, і моїх батьків, які зважилися на такий крок. Я опинився в Німеччині сам, не знаючи нікого, не знаючи мови, але згодом закінчив школу, вивчив мову і найголовніше – отримав надзвичайний досвід як у житті, так і в танцювальному мистецтві.

Протягом свого перебування в Берліні у 2000-2003 роках я сім разів ставав чемпіоном Німеччини і три рази чемпіоном світу з бальних танців серед юніорів. За цими перемогами стояла важка, виснажлива праця, постійні заняття шість днів на тиждень, а ще ж треба було вчитися у звичайній школі... Опісля навчався у приватній школі танців у Берліні, де брав уроки модерних танців, імпровізації, хореографії і т. п.

Прагнучи отримати професійну освіту і осягнути більше у своїй танцювальній кар’єрі, я вирішив отримати освіту в одному з американських університетів. Яким великим щастям було те, що The Juilliard School в Нью-Йорку прийняла мене на навчання, надавши повну стипендію.

У 2005 році я переїхав у Нью-Йорк. Чотири роки навчання в The Juilliard School стали справді незабутніми і дуже продуктивними. Я створив кілька хореографічних композицій і в деяких із них мав нагоду танцювати також. Кожного семестру виступав на сцені Juilliard Theatre та в інших залах Нью-Йорку. Це було неймовірно цікаво. Одночасно взяв курси економіки і філософії в Торонтському Університеті та філософії і математики в Колумбійському Університеті.

Отримавши ступінь бакалавра, я вирішив продовжувати навчання далі і починаю магістерську програму в Університеті Нью-Йорку.

– Денисе, а як ти опинився в канадському шоу “So You Think You Can Dance Canada”?

– Таке шоу вже багато років проводиться в Америці і з 2008 року в Канаді. Цього літа моя мама, побачивши рекламу, спитала: “А чому б тобі не спробувати?” Я погодився, пішов на відбір – і потрапив на конкурс, а згодом, з кожним тижнем, просувався ближче й ближче до фіналу.

– А як тобі працювалося під час конкурсу?

– Було дуже цікаво, тому що хореографічні композиції ставили відомі, дуже талановиті хореографи з Лос-Анджелесу, Нью-Йорку, Канади. Я познайомився з багатьма знаменитостями. Також це був чудовий досвід праці з різними танцювальними партнерами.

– Чи відчувалася конкуренція між учасниками шоу?

– Звичайно, що кожен хотів перемогти і бути найкращим, але явної, відкритої конкуренції не існувало. Навпаки, наша четвірка, яка дійшла до фіналу, це вже був колектив друзів.

– Денисе, хочу тобі сказати, що дуже багато людей, яких я особисто знаю, після кожного твого виступу обдзвонювали своїх знайомих і питали: “Чи ти вже проголосував(ла) за нашого Дениса?” І це не тільки молоді люди твого віку, це були люди різних вікових категорій. Ти навіть собі не уявляєш, як українська громада хотіла, щоб переміг саме ти...

– Коли ми виступали в студії, я думав, що глядачі – це ті, хто в студії. Мені навіть на думку не спадало, що стільки людей дивляться шоу. Тому хочу подякувати всім за таку велику підтримку і те, що ви в мене вірили.

– Після шоу ти став знаменитістю. Чи надходили вже якісь цікаві пропозиції щодо твоєї подальшої кар’єри?

– Так, було кілька пропозицій, але вони стосувалися викладання танців. Я ж на разі ще планую вчитися і, звичайно, танцювати самому. Тому я їх не прийняв. Але, думаю, надійдуть інші.

– Денисе, ми бажаємо тобі нових творчих успіхів, підкорення нових вершин і незабаром сподіваємось побачити тебе у нових телевізійних проектах, бродвейських шоу і голлівудських фільмах.

– Дякую.

Розмовляла Лариса Гринда 

 PHOTOS

1, 2 - Денис Дроздюк

3 - Денис Дроздюк і Аманда Клеґхом