Пан Президент
Листопад був
знаменним місяцем у його житті. В листопаді він народився. В цьому ж місяці
настав його зоряний час – він очолив уряд новоствореної Західно-Української
Народної Республіки. В цьому осінньому місяці йому судилось померти за кілька
днів до 82-річчя, в час німецької окупації України у Другій світовій війні.
Хто ця людина високої постави із зосередженим твердим поглядом, з
обличчям, обрамленим круглою, розчесаною посередині бородою? Це людина,
беззастрежно віддана національним державним ідеалам. “Пан Президент” – так
любовно називали його в народі. Ім’я
цієї славетної людини – Кость Левицький.
В “Українській Малій Енциклопедії” професора Євгена Онацького читаємо:
“Левицький Кость (1859-1941) – провідна постать Західної України, голова уряду
Західно-Української Народної Республіки. Адвокат, учений-правник, дійсний член
НТШ, заслужений робітник на полі кооперації...”, людина з бурхливим політичним
життям, що ніколи не зрадила своїм національним принципам, діяч, який поєднав у
своїй особі рідкісну працьовитість і надзвичайну силу волі.
Народився Кость Левицький 18 листопада 1859 року в містечку Тисмениця
(нині в Івано-Франківській області) в родині священика. Його батько Антон
Левицький був парохом у містечку Нижнів на Тлумаччині, який також був активно
задіяний у роботі філії “Просвіти” Нижніва. Юнак проявив здібності до навчання:
закінчив Станіславівську гімназію, навчався на правничих факультетах
Львівського та Віденського університетів, а у 1884 році отримав ступінь доктора
права.
Як принциповий демократ і глибокий аналітик, він вбачав виховання
потужного пласту української інтелігенції, підприємців, політиків і урядовців
та розбудову національного життя у краї важливим кроком до державности.
Кость Левицький працював на теренах економічного і політичного життя. Через
те, що Галичина була під владою Австро-Угорської імперії та великий вплив на
політику в державі мали поляки, Кость Левицький розумів важливість підняття
свідомости українців і потребу створення організацій для захисту прав українців
на рідній землі. Не випадково уже з перших років адвокатської практики здобув
повагу і авторитет серед правників як оборонець прав та свобод краян.
Гідно представляв державу, будучи послом Австрійського парламенту та
послом Галицького сейму. Це свідчить про великий авторитет 30-річного адвоката.
З початком Першої світової війни Кость Левицький очолив Головну Українську Раду
у Львові. Він долучився до національно-демократичної партії Львова, діяльність
якої відіграла вирішальну роль у перемозі Листопадової
національно-демократичної революції 1918 року на західноукраїнських землях. Чи
не найбільшим досягненням його політичної кар’єри є дата 9 листопада 1918 року,
коли його обрано головою першого українського уряду – Ради Державних
Секретарів. Після поразки і окупації Галичини поляками продовжував політичну
діяльність як член галицького уряду у Відні і в 1924 році повернувся до Львова,
де працював головою Центробанку. Відійшовши від політичного життя Західної
України, він став свого роду символом і авторитетом для політиків. Він завжди залишався вірним своїм високим
моральним принципам порядности і відданости своїй справі. При приході
більшовицької влади в Галичину у вересні 1939 року він пішов до генерала
Іванова, коменданта Львова, та політрука Міщенка. 80-річного провідного діяча
Західної України було заарештовано і вивезено до центральної тюрми Люб’янки в
Москві, де на нього чекали 20 місяців в’язниці. Кость Левицький вмістив свої
спогади про перебування в Люб’янці у збірнику, опублікованому Міленою Рудницькою
і виданому Науковим Товариством ім. Шевченка в Нью-Йорку у 1958 році.
Доктор Кость Левицький належав до свого народу та своїми вчинками
показував повагу до Церкви. Архиєпископ Йосиф Сліпий відзначив прив’язання
Костя Левицького до українських традицій та Церкви. Вийшовши з
московсько-більшовицької тюрми у 1941 році і повернувшись до рідного Львова,
зразу попрямував на аудієнцію до Митрополита Шептицького в катедру Святого Юра.
12 листопада 1941 року не стало Костя Левицького, заслуженого
вченого-правника, відданого своєму народові діяча, що дослужився до почесного
членства Наукового Товариства ім. Шевченка, “Просвіти”, “Рідної школи” та інших
центральних установ. Він спочив на Янівському цвинтарі у Львові коло могил
українських січових стрільців на 82-му році життя.
Він залишив по собі кілька цінних томів з історії національного життя
та боротьби українського народу: “Історія політичної думки галицьких українців
1848-1914 рр.”, “Українські політики”, “Історія визвольних змагань галицьких
українців 1914-1917 рр.”, “Великий Зрив”, “Західна Україна під большевиками”. До
його заслуг варто додати, що він заснував та редагував перше україномовне
юридичне видання і став автором першого німецько-українського юридичного
словника.
Маючи великий організаційний хист і солідарність у праці, він дійсно
зв’язав зі своєю особою бурхливий розвиток українського національного руху на
галицькій території. Владика Й. Сліпий назвав Костя Левицького “керманичем
політичного життя народу до останньої хвилини”, який був взірцем вірности
служіння інтересам України та її народу.
За спогадами та люб’язно наданими матеріалами
пані
Дарії Левицької-Конюк,
онучки Костя Левицького
Оксана
Левицька
Торонто,
листопад 2010 року
PHOTO
Кость Левицький