Два поети – дві долі, два світи, одна Україна

30 вересня у Торонтській галереї КУМФу розпочало новий осінній сезон літературно-мистецьке об’єднання “Слово”, що діє при Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка. Літературний вечір було присвячено творчості Марти Тарнавської та Ліни Костенко.

У першій частині вечора були представлені поетичні твори відомого україномовного автора з Філадельфії Марти Тарнавської. Професор Максим Тарнавський, що є сином п. Тарнавської, розповів про життя та творчу діяльність поетеси, які він охарактеризував одним влучним визначенням – надмірність. Справді, надмірність географічних обширів визначає життєві мандрівки Марти: народившись у 1930 р. у Львові, вона разом з родиною раз у раз міняла місця проживання – Устріки Долішні, Солець над Вислою, Люблин, Зборів, далі воєнні шляхи через Лемківський край Словаччини до австрійського Зальцбурґу, а по війні – за океан до Америки. Надмірність виявляється і в її освіті – вчилася у багатьох польських, українських, австрійських, американських школах, врешті, вищу освіту з бібліотекарства здобула у США. Про надмірність її таланту та творчої енергії свідчить чималий творчий доробок: книги поезій та прози, численні бібліографічні праці, методичний посібник для бібліотек, а також надзвичайно важлива анотована бібліографія англомовної літературної україніки.

Все-таки Марта Тарнавська є в першу чергу поетом, при цьому – поетом найвищого ґатунку. Про це красномовно засвідчили її поетичні твори, які прочитала присутня на вечорі авторка. У віршах “Запрошення”, “Хвалю ілюзію”, “В житті моєму теж був Бабин Яр”, “Буря”, “Vae Victis” (дві останні написані під враженням подорожі в Україну у 1974 р.) та інших чітко вирисовується неповторний голос поета: зосереджено-врівноважений, виважено-філософічний і вод-ночас сповнений глибокого почуття і пристрасного прагнення особисто осмислити найтрагічніші суперечності буття. Творчість Марти Тарнавської здобула високу оцінку читачів та критики у багатьох країнах світу, її поезії перекладено іншими мовами. В Україні про неї з найвищою пошаною писали такі авторитети, як Валерій Шевчук і Григорій Костюк. Зокрема, останній відгукнувся про М. Тарнавську словами: “Вона – поет філософської думки й одночасно терпкої іронії, вона – поет трагічних ситуацій і одночасно глибоко ліричних порухів жіночого серця... Марта Тарнавська любить і розуміє світ людини і по-своєму, по-новому відкриває нам його...”

Друга частина вечора була присвячена творчості Ліни Костенко, поета того самого покоління, а проте цілком іншої долі. Про життя та творчість Л. Костенко розповіла присутнім Оксана Тацяк. Ліна Костенко народилася 1930 р. на Київщині, виростала та вчилася в Києві. Здобула вищу освіту в Київському педагогічному інституті, а далі – у Московському літературному інституті. На переломі 1950-1960-х з’явилися її перші поетичні збірки “Проміння землі”, “Вітрила”, “Мандрівки серця”. Четверта збірка “Зоряний інтеграл”, що мала вийти 1963 р., була знята з друку. Активний учасник руху шестидесятників, Ліна Костенко відмовилася від самоцензури і не пішла на компроміс з владою. Через те з другої половини 1960-х аж до кінця 1970-х вона була змушена писати до шухляди. Лише у 1977 р. з’являється її наступна збірка поезій “Над берегами вічної ріки”, а далі – нові й нові твори. Чи не найвище її досягнення – історичний роман у віршах “Маруся Чурай” – у 1987 р. був удостоєний Шевченківської премії. Саме з уривком з “Марусі Чурай” ознайомила слухачів Олена Грабовецька. Зі зразками типової для Костенко громадянської лірики (“Доля”, “Ода життю”) виступила Ірина Перегінець. Василь Ахтемійчук прочитав два фрагменти з недавно опублікованого першого прозового твору Костенко – роману (чи, вірніше, щоденника-хроніки) “Записки ук-раїнського самашедшого”, про який в Україні не вщухають запеклі дебати. Нарешті Ірина Микитюк розчулила ліричною поезією про кохання. Прикрасили презентацію і цікаві аудіо- та відеоматеріали, особливо вразила декламація неповторного Богдана Ступки.

По закінченні вечора мимоволі спадало на думку порівняння двох надзвичайно талановитих поетів – Марти Тарнавської та Ліни Костенко. Костенко, що виросла в Україні на шевченківському ґрунті, продовжила таку ще живу українську традицію поета-пророка, поета – голосу і сумління нації. Тарнавська, що за велінням долі сформувалася як особистість у західному світі, сприймає свою місію як поета інакше – схопити, зрозуміти, осмислити та озвучити таємниці буття. Такі різні, обидві особистості схожі в одному – силі таланту, силі поетичного слова, мовленого однією – українською – мовою.

Даґмара Турчин,

пресовий референт НТШ

PHOTOS

1- Групова світлина презентантів творчості Л. Костенко. Зліва направо: Оксана Тацяк, Ірина Микитюк, Ірина Перегінець, Олена Грабовецька, Василь Ахтемійчук

2 - Марта Тарнавська читає свою поезію