Українофоби оголосили Говерлу

“Російською горою” 

на межі Великої Росії

Сергій Горицвіт

---------------------

Зазіхання Росії на Україну і після розвалу комуністичної імперії, коли наша держава стала незалежною, не припиняються ні на день. Тут тобі й територіальні претензії, і приписування Московії історії древньої Руси-України, і повчання, яких героїв нам слід шанувати, а яких соромитися, і бажання втягнути нашу країну у свій Митний союз, в русскій мір чи Азіопу... А останнім часом кремлівські історики та їхні підспівувачі – наші доморощені українофоби заходилися доводити, що найвища гірська вершина України – Говерла, що стала символом нашої державності, споконвіку була “Російською горою” і знаменувала західну межу Великої Росії, що буцімто простяглася від Сахаліну до Карпат. На таку зухвалість досі ніяк не відреагували ні державні органи, ні політичні та громадські організації. Виняток становлять лише патріотично налаштовані блогери, які у соціальних мережах не лише обурюються таким зазіханням на нашу святиню, а й аргументовано доводять абсурдність російських інсинуацій.

Та висловлювання на захист українськості Говерли так розпорошені у світовій павутині, що їх важко і знайти. Натомість, варто лише зробити запит в Інтернеті “Говерла Русская гора”, як умить безліч сторінок буде заповнено не лише відеофільмами та роликами з демонстрацією старовинних мап, а й довжелезними статтями українофобів усіх мастей. Саме атласи вони вважають своїм головним аргументом. А прочитують їх так, як це їм вигідно. Ось цитата: “В 1906 році американська компанія з випуску географічних карт і атласів Rand McNall видала Атлас світу з детальною картою Австро-Угорської імперії. Так ось, на цій карті в тому місці, де повинна знаходитися Говерла, позначена гора під назвою Rusky Mt., тобто “гора Русская”. Ще раніше у 1882 році в Единбурзі видавництвом Blackie & Sons був випущений географічний атлас, де була і карта Галичини. На ній також позначена гора під назвою Rusky”. А тепер (увага!) найцікавіше: “Якщо ми скористаємося сучасною технологією, щоб зрозуміти, що мали на увазі американці 100 років тому, написавши на карті Rusky mountain (Rusky Mt. скорочення на карті), то отримаємо такий результат – перекладач Google приємним жіночим голосом з акцентом скаже – “Русская гора” (з двома “с”)”. Отакої!

Про це на повному серйозі мовиться також у документальній стрічці, знятій на харківській відеостудії політичного клубу “Альтернатива” за сприяння сайту “Русская Правда”, офіс якої, як і слід було чекати, міститься у Москві. Тож чергова спроба переглянути історію й географію України й цього разу продиктована з Москви. А сміхотворне посилання на російськомовного перекладача, яким є сучасний Google, не витримує ніякої критики. Українофоби потирають від задоволення руки, мовляв, утерли носа “свідомістам”, які ходять на Говерлу, як на прощу, й гадки не мають, що це “Російська гора”. І названа вона була так нібито на означення західного кордону Російської імперії.

Усе це коментують українські блоґери. Ось кілька їхніх висловлювань: “Назва гори не “русская”, а “Руська гора”. Цілком природна назва для гори на кордоні Київської Русі на території, населеної русичами. І це всім зрозуміло. Можливо, окрім кількох нащадків золотоординців – ворогів України-Руси”. “Москва, заснована у 1287 році монгольським баскаком Тимуром, не має ніякогісінького відношення до Русі”. “Московія ніколи не називалася Руссю, лише у XVIII столітті Петро І наказав називати Московію Росією”. Усе сказане для нас азбучні істини. Саме тому більшість українців, почитавши плутане й наскрізь брехливе просторікування україноненависників про колишню назву Говерли, вирішили не ув’язуватися з ними в полеміку. Мовляв, пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе.

Як на мене, то нинішній словесний бруд схожий на опоганення Говерли українофобами. Восени 2007 року “Евразийский Союз Молодежи” потрощив там викувані з металу державні символи України і навіть виклав фото цього вандалізму на своєму сайті. Згодом Служба безпеки України встановила осіб, що вчинили акт наруги. Ними виявились уродженець Сумської області та двоє росіян. У травні 2010 року кам’яний пам’ятний знак “Тризуб” на Говерлі виявився зруйнованим. За даними експертної комісії, винуватцями були названі не вандали, а агресивний вплив гірського клімату та халатне ставлення до роботи авторів символу. Того ж року до Дня Незалежності України скульптурну композицію відновили у мармурі активісти партії  “Батьківщина”.

А про те, чим є для справжнього українця Говерла, свого часу досить влучно написав український альпініст, доктор медичних наук, математик Павло Білошицький, який у день першої річниці нашої Незалежності разом з однодумцями встановив там освячений у храмі державний прапор. Ось його слова: “Стоячи тут, у центрі Європи, на даху найбільшої в Європі держави, можна окинути поглядом безкінечні хвилі синіх гір, відчути подих історії, пульс часу і поспілкуватися з Творцем. Так, ми піднялися на вершину, але сходження до вершини нашої Духовності лише розпочалося: нам ще довго доведеться надолужувати утрачене за віки бездержавності, розплачуватися за розбрат, хатоскрайництво, самоїдство. Я ж, тримаючи в руках освячений прапор, представляв Говерлу як один із символів державності, місцем поклоніння нашим провідникам, святиням, реліквіям і пропонував побудувати на її маківці Храм злагоди, злуки всіх українських земель, єднання християнських конфесій. А щоб сходжувач на Говерлу відчув свою причетність до величі, неповторності, самобутності своєї Батьківщини, запропонував кожному з них приносити на вершину гори для майбутнього будівництва храму цеглинку і власноруч підписувати її. Потім, уже в Києві, оприлюднив цю ідею. Не втрачаймо надії – сходження до вершин Духовності не зупинити”.