Вiннiпезькiй “Просвiтi” – 100

Ярослав Розумний,  Вiннiпег

В суботу, 29 жовтня 2005 р. бенкетом, концертом i забавою вiдзначено 100-рiччя культурно-освiтньої та суспiльно-громадської працi найстаршого у Вiннiпезi українського Товариства “Просвiта”, заснованого в 1905 роцi. Серед iнiцiаторiв заснування Товариства в цьому мiстi (й Канадi) були колишнi члени “Просвiти” (1868) у Галичинi.    

Початкова дiяльнiсть “Просвiти” у Вiннiпезi проходила серед нелегких обставин. Члени зустрiчались у приватних домах i орендованих примiщеннях або у примiщеннях української католицької парафiї Св. Миколая. Першими головами “Просвiти” у Вiннiпезi (1905-1911) були українськi католицькi священики – о. Матей Гура, ЧСВВ й о. Атанасiй Филипiв.

У період гарячкової нагiнки й iнтернування канадським урядом українських iммiгрантiв, що прибули з Австро-Угорщини, канадськi вояки, що повернулися з фронту, в лютому 1918 р. нападають на примiщення “Просвiти” й нищать дощенту все майно Товариства, включно з архiвами і протоколами, та забирають музичнi iнструменти.

Цей вияв ксенофобiї та психозу, що опанували тодi Канаду, не викликали нi зневiри, нi страху серед українських емiгрантiв, що подiбне переживали у своїй окупованiй батькiвщинi. Навпаки, це пiдсилило в них переконання в необхiдностi полiтично-освiдомлюючої працi на “новiй землi”. Рiк пiзнiше (1919) члени Товариства купують власний малий дiм, а через два роки вiдкривають бiльший новозбудований, який протягом десятилiть був мiсцем широкої культурної, освiтньої й виховної працi у цьому мiстi.

Крiм потреб членiв “Просвiти”, цей дiм служив також потребам iнших iнституцiй та органiзацiй Вiннiпегу. Тут вiдбуваються ширшi засiдання, доповiдi й iмпрези Iнституту Маркiяна Шашкевича, Iнституту Дослiдiв Волинi, Української Вiльної Академiї Наук, Манiтобського Вiддiлу Прихильникiв Руху України, Вiннiпезької Пластової Станицi та iнших.

Але з огляду на iнший стиль теперiшньої працi, iншi зацiкавлення, спад членства та на брак фондiв будинок ”Просвiти” було продано 2001 року, а для подальшого органiзацiйного функцiонування Товариство користується “громадською” канцелярiєю у Кредитовiй Спiлцi Пiвнiчного Вiннiпегу. Продовжується праця “Рiдної Школи”, яку засновано при Товариствi ще 1918 року, а бiблiотеку, що колись нараховувала понад чотири тисячi книжок, розсилається рiзним школам, iнституцiям, фундацiям та унiверситетам в Українi.

Бенкет, на якому зiбралося кiлька сотень приятелiв Товариства, колишнiх i теперiшнiх його членiв, учнiв, батькiв та вчителiв “Рiдної Школи”, вiдбувся у примiщеннi Українського Канадського Iнституту “Просвiта”.

Програма святкувань включала коротке слово теперiшнього голови Василя Карабiна та святочну промову адвоката д-ра Сергiя Радчука, який накреслив роль “Просвiти” в Українi пiд Австро-Угорщиною й пiзнiше пiд Польщею (де пiд час “пацифiкацiї” 1930 року цю iнституцiю також руйновано або палено). Наприкiнцi доповiдач звернув увагу на значення “Просвiти” в культурно-освiтньому життi вiннiпезької української громади й на сьогоднiшнiй вклад Товариства в освiтнє життя багатьох осередкiв в Українi у формi передавання їм дiaспорних видань рiзних галузей.

Гарним додатком до цiєї iмпрези став виступ учнiв “Рiдної Школи” й дiтей садочка пiд керiвництвом Наталiї Букайло – директора школи. Пiснi й декламацiї дiтей i учнiв виконувались у супроводi “Львiвських Музик”, якi гостювали тодi у Вiннiпезi.

Варто додати, що згадана школа завжди пишалася добрими і професiйними педагогами та виховниками і дала своїй громадi ряд вiдданих працiвникiв. Окремою виставкою фотографiй та шкiльних табло з попереднiх рокiв органiзатори свята й колишнi учителi ознайомили присутнiх гостей з тiєю доброю працею “Рiдної Школи”.

Завершенням програми став виступ вiдомого вiннiпезького Хору iм. О. Кошиця пiд керiвництвом Тетяни Радiонової. Своїм нестандартним добором i виконанням пiсень цей хор створив незвичайну атмосферу в залi й, без сумнiву, пiдкреслив святочність самої оказiї.

Господарем свята була Орися Трач. Своїми iнформацiями та коментарями пiд час бенкету вона доповнювала вклад “Просвiти” у життя вiннiпезької громади та поодиноких людей. По закiнченнi програми, пiд спiв i музичний супровiд “Львiвських Музик”, молодi й немолодi довго забавлялися.

Органiзаторам ювiлею належиться признання за те, що вони доклали багато зусиль, щоб це святкування Товариства “Просвiта” та вшанування людей, що в нiй працювали, вiдбулося достойно й було товариською розвагою для всiх, що мають або мали будь-яке вiдношення до цiєї заслуженої iнституцiї.