ГОЛОДОМОР  1932-1933:   Початок доброго почину

Леся Храплива-Щур

Тема зловмисне спричиненого Великого Голодомору в Україні починає бути щораз актуальнішою у нашому громадянстві – як в Україні, так і в діаспорі. Особливо тому, що найближчі роки, 2007 та 2008 – це 75-ліття небувалої і незабутньої трагедії нашого народу. Не можна забувати, що це ж був тільки один із численних заходів комуністичної Москви, щоб зламати хребет нашого народу. І найбільш нелюдяний. Попри два інші, навмисне створені голодомори, 1922 і 1947 років, як і попри безчисленні ув’язнення, вивезення, розстріли... Вже й не говорячи про духовно-моральну руїну нашого народу, цілеспрямоване винищення його найцінніших представників. Все це на сьогодні вже вповні доведене, задокументоване, і воно – нерозривна частина нашої історії, яка в пам’яті народу “забуттю не підлягає”, скільки б не старалися стерти її з нашої свідомости – чи то колишні колонізатори, спричинники цих усіх несвітських лих, чи й сучасні їх спадкоємці, проросійські партії, у сьогоднішній нашій незалежній державі, а навіть при її владі...

Тому треба справді високо цінити ініціативу Київського Товариства “Меморіал” ім. Василя Стуса за почин створити пересувну виставку “Забуттю не підлягає”. Це 54 великі плакати, які хронологічно розповідають про події систематичного винищення українського народу червоною Москвою від часів Визвольних Змагань України початку минулого століття майже до найновіших часів. Зібраний незвичайно широкий матеріал – доцільно розкладені світлини та відбитки документів, враз із чіткими та старанно опрацьованими поясненнями – роблять цю виставку справді незамінним пізнавальним матеріалом. А можливість оглянути цю виставку – великим, хоч і сумовитим святом для кожного українського осередку.

І ось українці онтарійського міста Лондону мали в неділю, 5 листопада цього року, нагоду побачити згадану виставку вже вдруге.  Вперше загостила вона до Лондону у товаристві самого голови Київського “Меморіалу” та головного ініціатора і керівника цього проекту п. Івана Круцика минулої зими. Її презентація у світлих залах міської бібліотеки була справді значною подією не лише для української громади Лондону, але й для численних представників місцевого і навіть провінційного врядування, які мали нагоду “почути правду” про наш нарід і його долю. Тоді ж завдяки щедрим добродіям, свідомим українцям Лондону копія цієї виставки залишилася у власності Українського Культурного Центру, а ще додано всілякі технічні уліпшення, які зробили її доступнішою для пересування та транспортування з місцевости у місцевість.

Недавній повторний показ цієї виставки у великій залі Українського Центру виявився зовсім не зайвим, бо ж виставку можна розглядати і вивчати навіть цілими днями, і завжди відкривати щось ще незнайоме. Тому й присутніх прибуло немало.

Слід підкреслити старанне оформлення цієї імпрези, яке визначно причинилося до її урочистости. Після вступного слова п. Дарії Грицьків розпочалася вона спільною зворушливою молитвою душпастирів обидвох Українських Церков: Православної – о. Славомира Ломашкевича та Католицької – о. Зеновія Дідуха та відспіванням “Вічної пам’яті” жертвам московських репресій усіх часів. Обрядове розділювання традиційного поминального хліба з медом та родзинками справило теж глибоке враження.

У короткій мистецькій програмі виступили учні Української школи ім. І. Франка. Ганя й Марійка Кук, Ірина і Роксоляна Жиляк, п. Галина Кошман, батько й син Михайло та Сергій Горбачі взяли участь в інсценізації “Розритої могили” Т. Шевченка. Пані Таня Давіденко продекламувала з почуттям вірш “Червоному годові”, а Алінка Петрушевська – відомий історичний, такий промовистий вірш-заклик “Спіть, хлопці, спіть”. Пані Дарія Грицьків виголосила із правдивим переконанням вірш Василя Симоненка “Де зараз ви, кати свого народу?!”, притаманний українському новому відродженню.

При демонстрації фільму про Великий Голодомор та злочини комуністичного режиму гості мали нагоду приглянутися докладніше до виставки, і багато хто знайшов в її образах уривки споминів власних незабутніх трагічних переживань.

Наприкінці пані Дарія Грицьків, культурно-освітній референт Ук-раїнського Центру та директор Школи Українознавства, подякувала всім учасникам та сподвижникам цієї імпрези, в першу чергу членам управи Центру, панам М. Кошманові, Д. Козакові, І. Жилякові, Б. Грицьковому, паням Т. Давіденко та Л. Соцан, а також членам – панству Лілі та Ґренту Гопкрофт, п. Л. Кайпайнен та п. Д. Небор, які причинилися до успіху виставки. Подяка п. В. Калюжній за випечений по-мистецьки поминальний хліб.

Вона теж повідомила, що цей показ був першим із ряду запланованих оглядів даної виставки по всіх сусідніх українських осередках, які відбудуться у найближчому майбутньому.

На кінець пані Віра Тицька, заступниця голови Лондонського Відділу Конгресу Українців Канади, подякувала від імени усіх присутніх ініціаторці та головному керівникові цієї змістовної та такої необхідної сьогодні імпрези – пані Дарії Грицьків.