ЗВЕРНЕННЯ „Україна пам’ятає – світ визнає!”

Починаються міжнародні акції для відзначення 75-ліття Голодомору 1932-1933 років – геноциду проти українського народу

Міжнародний Координаційний Комітет (МКК) при Світовому Конгресі Українців (СКУ) у тісній співпраці із Секретаріатом Президента України й Українським Інститутом Національної Пам’яті запланував головні  заходи, присвячені відзначенню 75-річчя Голодомору 1932-1933 років, які пройдуть під динамічним гаслом  „Україна пам’ятає – світ визнає!”

Стоїмо напередодні тих відзначень в Україні та у всіх країнах, де живуть українці, тому подаємо кілька думок для роздуму.

Голодомор 1932-1933 років належить до тих страшних інструментів влади, до яких Москва вдавалася для остаточного підкорення українців, – наприклад, лінґвоцид (мововбивство); крадіж історичної пам’яті Руси-України; заперечення українців узагалі як самобутньої нації, яка насправді до Московії принесла європейську культуру і світло науки; та, зрештою, найстрашніша зброя – це спланований у ХХ столітті Голодомор як геноцид проти нескореної української нації.

Трагічний досвід України – унікальний в історії людства, і про нього треба інформувати світ, аби застерегти його в майбутньому від подібних загроз, які завжди будуть іти від тоталітарних та імперських режимів.

Правда про Великий Голодомор ще не повністю розкрита: її треба далі піднімати з архівів СБУ та інших джерел, включно з колишніми архівами НКВД в Москві. Ще не запізно записувати спогади з уст живих свідків. Мусимо дослідити справжні мотиви Голодомору і визначити авторів політичного плану здійснити геноцид проти українців. Варто запозичити добру традицію в ірландців, які також зазнали катастрофи голодом і розбрелися по всьому світу: в Ірландії викарбовують на могильних плитах прізвища й імена усіх представників даного роду з датами, коли вони покинули Ірландію і де у світі вони спочивають. Таким чином зберігають родову пам’ять про всіх ірландців.

Уся інформація про Голодомор 1932-1933 років у різних формах – брошурах, документальних виставках, художніх творах, у панахидах та реквіємах по невинно убитих має служити подвійній меті. З одного боку – гасло має утвердити правду і пам’ять про мільйони українців, свідомо загнаних у голодну смерть, і з другого боку – треба  домогтися від урядів усіх держав світу та авторитетних міжнародних організацій засудження Голодомору як геноциду, спрямованого проти української нації, яка не мирилася з насильницьким поневоленням України московськими больше-виками.

Плануються акції різного характеру – інформаційного, мистецького, політичного – на підтримку засудження Голодомору 1932-1933 років як геноциду проти українців усіма урядами світу, а також авторитетними міжнародними організаціями, зокрема ПАРЄ, Парламентом ЄС, Генеральною Асамблеєю ООН. Будуть видані інформаційні брошури, тематичні дослідження, інша друкована продукція.

 Ми свідомі того, що справа засудження Голодомору на форумі ООН як геноциду проти українців натрапляє на великі перешкоди і що це – зусилля не одного, а багатьох років наполегливої інформаційної та дипломатичної діяльности всіх нас разом, всього світового українства та наших численних друзів у світі.

 У всіх міжнародних заходах ключову роль мусить відіграти державне керівництво України. Після 75 років не можна далі толерувати спрощення або вихолощення історичної  правди або йти на компроміси, про що радять нам ті, які історично діяли проти України та її національних і державних інтересів.

Президент України та уряд України несуть історичну і політичну відповідальність за те, щоб освідомлювати український народ та світ про цю трагічну сторінку нашої історії.

Перша частина гасла звучить „Україна пам’ятає”, та, зрештою, скільки Україна та українці запам’ятають – це буде показником того, як віддано й інтенсивно державний провід України ставиться до цієї справи. Натомість, українські дипломати на своїх закордонних постах несуть відповідальність, насамперед як речники держави, за другу частину гасла – „Світ визнає!”.

 А діаспора, тобто громадський чинник впливу, уже давно довів свою повну готовність та відданість співпрацювати з державою на благо спільної Батьківщини.

Роль послів та інших членів дипломатичної служби України в державах українських поселень полягає в тому, щоб не тільки долучатися до громадських акцій, але й ініціювати їх, не тільки супроводжувати представників громадських структур до парламентів світу, але й очолити їх, ініціювати акції, впливати в якнайефективнішій формі.

Таке доручення Президента України, сформульоване в державних Указах. А ці доручення громада мусить перевіряти – чи вони взагалі виконуються і на якому рівні?

Голодомор 1932-1933 років – це злочин проти українського народу, запланований і виконаний представниками сталінського комуністичного режиму, який продовжував імперіалістичну політику Москви, лише в інших формах. Мета білої та червоної Москви була єдиною, тільки засоби добитися мети – різні, тепер набагато грізніші, бо самогубні. Від цієї правди ніхто не може сховатися, її заперечити або замовчувати. Документи з нещодавно відкритих архівних фондів СБУ, опубліковані у збірнику „ Розсекречена пам’ять”, це лише підтвержують.

Всі ми відчуваємо відповідальність голосити світові правду від імени тих мільйонів дітей, жінок, чоловіків, яких масово знищено голодом, завдавши смертельного удару генетичному і духовному фондові українців. Лише визнаний і засуджений злочин проти нації та людства – запорука його неповторення.

Тепер важливо, щоб українська молодь зрозуміла свою роль у поширенні цієї правди, усвідомила те, що вона мусить готуватися далі вести цю працю, щоб бути тими “амбасадорами правди”!

Починається перший цикл наших відзначень, але ми повинні бути свідомі того, що справа визнання Голодомору геноцидом не обмежується заходами до роковин. Це має бути наша постійна та послідовна праця до того часу, поки світ не визнає цю велику правду, цей великий злочин проти українського народу, i поки кожна людина, яка живе в Україні, не буде знати про цю трагічну сторінку української історії.

Міжнародний Комітет при СКУ бажає державному проводові України, громадським організаціям в Україні та в діаспорі багато сил, витривалости у праці та успіхів у запланованих акціях.

Вічна пам’ять жертвам страшного Голодомору!
      Нехай пам’ять про них перейде з роду в рід!

Торонто – Нью-Йорк  – Мельбурн 17 листопада  2007 року

За Світовий Конгрес Українців

Аскольд С. Лозинський, президент

Віктор Педенко, генеральний секретар

Стефан Романів, голова МКК  СКУ

Ірена Мицак,   секретар  МКК СКУ