Бандура – душа України

Концерт Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка в Оттаві

Юлія Войчишин

Думою про Конотопську битву на слова поета Петра Карпенка-Криниці, композиція Григорія Китастого, виконала на  концерті в Оттаві прославлена Капела бандуристів ім. Т. Шевченка з Детройту робить ще один крок до висот вокальної й інструментальної досконалости і в той самий час відкриває “білу пляму” в історії совєтської історіографії про перемогу гетьмана Виговського над російськими військами 3 липня 1659 року.

Не дивно, що концерт Капели в Оттаві в суботу, 27 жовтня 2007 року, так як і всі інші їхні виступи в Америці і Канаді, був присвячений 100-річчю від дня народження їхнього довголітнього диригента і композитора Григорія Китастого (1907–1984).

Капела відвідала канадську столицю на запрошення Конгресу Українців Канади, Відділ Оттава з особливим проханням започаткувати відзначення 75-річчя Великого Голодомору, що вони зробили виконанням прекрасної Херувимсь-кої молитви композитора Дмитра Бортнянського та трагічного лементу “Чорна рілля ізорана, гей, гей” композитора Станіслава Людкевича. Перед початком концерту Капелу привітав голова КУК, Відділ Оттава мґр. Борис Сірський, і з вітальним словом виступив посол України в Канаді д-р Ігор Осташ.

Теперішній диригент Олег Махлай після солідних музичних студій та практики диригентури різними хорами та оркестрами став мистецьким директором і диригентом Капели в 1996 році, маючи всього 26 років. У цьому турне склад Капели був такий: інструменталістів – 17, перших тенорів – 10, других тенорів – 8, баритонів – 8 і басів – 7, всіх разом – 50 бандуристів. Незважаючи на те, що осідок Капели знаходиться в Детройті, до них доїжджають члени на проби з Торонто і навіть з Едмонтону.

Беручи до уваги той факт, що Капела останній раз відвідала Оттаву близько 40 років тому, хочеться відсвіжити пам’ять читачів про її історію. Зорганізована в час відродження Української держави у 1918 р., вона пережила Голодомор, переслідування та терор комуністичної влади, хоча багато бандуристів влада знищила за ширення козацьких дум і пісень у народі. Тих, що пережили, пізніше переслідувала і нацистська влада за це саме. Щойно після війни Капела емігрувала до Америки і оселилася в Детройті, звідки їздила в турне по всьому вільному світу, а від 1991 р. – і в Україну.

У теперішній концертній програмі ми мали насолоду почути вже класичні твори ще з часів Китастого на слова Шевченка, такі, як: “Встає хмара з-за Лиману”, “Ой, злітались орли”, “Грай, кобзарю” і його власні композиції до поем Івана Багряного та інструментальні, зокрема “Гомін степів” та “Пісня”. Ну і, безперечно, виконання “Думи про Нечая” Олександра Кошиця та “Байди” Гната Хоткевича задовольнило найбільш вимогливого слухача. Новими були деякі народні пісні типу: “Ой, гиля, гиля”, “Ясени” та інші. Незабутнє враження, зокрема на мене, справила нова пісня на слова Перебийноса, музика Литвина “Рятуйте, люди, пісню”, в якій закликається рятувати українську пісню, мову й культуру. Розпачливе і трагічне повторення рефрену “Рятуйте, люди...” починається, наче благання, поступово підвищена тональність речитативу і бандур звучить, як заклинання, і остаточно переходить у могутній заклик чи наказ: “Рятуйте, люди, пісню!” Не думаю, що в залі була хоч одна людина, яка б не відчула трагічности моменту: народові відбирають найдорожче – мову і пісню.

На кінець концерту талановитому диригентові і бандуристам присутні на концерті квітами і  щедрими оваціями продемонстрували вияв свого захоплення. Вставанням з місць і довгими й безперервними оплесками викликали їх ще на три додаткові пісні.

Перед концертом того пополудня Посольство України влаштувало прийняття для Капели і запрошених гостей в елегантній вітальні, а господарями були посол України в Канаді д-р Ігор Осташ і його дружина пані Марина Гримич. Вітали бандуристів і гостей оттавський чоловічий хор “Акорд” під диригентурою Олі Катрушенко виконанням “Засяло сонце золоте” і “Ой, літа орел”. Їм відповіли бандуристи народною піснею “Ой, гиля, гиля, гусоньки на став”. А многоліття заспівали всі разом. У своєму короткому сло-ві посол наголосив на великому значенні праці Капели у поширенні української пісні у світі. Були милі, теплі відносини і залишили у всіх приємне почуття єднання українців, де б вони не знаходилися.