“Живий ланцюг пам’яті”

У суботу ввечері, 22 листопада українська торонтська громада зібралася на Акцію “Живий ланцюг пам’яті”, присвячену 75-ій річниці Голодомору-Геноциду 1932-1933 років. Протягом останнього місяця, та й, зрештою, цілого року, який був оголошений Президентом України Віктором Ющенком Роком пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, у Торонто відбулося багато важливих подій – виставок, вечорів, мітингів, концертів, і всі вони приурочувалися нашим українським братам і сестрам, загиблим внаслідок нечуваного злочину – голоду, вчиненого комуністичним режимом у 1932-1933 роках проти української нації.

 “Живий ланцюг пам’яті” вишикувався по вулиці Блур, починаючи від приміщення Генерального Консульства України в Торонто аж до перехрестя вулиці Джейн. Незважаючи на мороз і вітер, які дошкуляли того вечора, вшанувати пам’ять замучених голодом прийшли і старші, і молодші, і навіть діти. Усі вони стояли вздовж вулиці, тримаючи в руках свічечки пам’яті та плакати.

Біля Генконсульства відбувся короткий мітинг, на якому виступили голова КУК, Відділ Торонто Маркіян Швець, генеральний консул України в Торонто Олександр Данилейко, мер Торонто Девід Міллер, а опісля процесія у складі священиків, канадських політиків та чільників українських організацій на чолі зі свідком Голодомору Степаном Горлачем вирушила до церкви St. Olave’s, де владиками УКЦ та УПЦ було відправлено панахиду.

У храмі свідки Голодомору та члени федерального і провінційного парламентів Канади поклали вінки до ікони Матері Божої, яку український народ завжди вважав своєю заступницею, а політики виступили з промовами, в яких засудили страшний Голодомор-Геноцид 1932-1933 років.

На жаль, церква не змогла вмістити усіх присутніх, тому люди заполонили площу та прилеглі до неї вулички. Всі щиро молились за душі тих десяти мільйонів невинних українських душ, які своєю страшною голодною смертю заповіли нам пам’ятати про цю трагедію на віки вічні і зробити все, щоб таке більше ніколи не повторилось.  

Лариса Гринда