“Свічечка” Олеся Степаненка не згасне

Лариса Гринда

Історія життя і поезія Олеся Степаненка, українського юнака з містечка Дергачі Харківської области, що з’явилася в одному з чисел журналу “Жіночий Світ”, зачепила за живе багатьох небайдужих. Олесь трагічно покинув цей світ у свої 20 років, залишивши після себе кілька десятків патріотичних і філософських віршів, які і сьогодні промовляють до нас, живих.

 Членки відділів Організації Українок Канади Торонто і Торонто-Захід, які взяли шефство над родиною Олеся Степаненка в Україні, вирішили вшанувати пам’ять поета літературним вечором, що відбувся в неділю, 15 листопада, в Домівці Філії УНО Торонто, на 145 Evans Ave.

Вечір відкрили голова Відділу ОУК Торонто-Захід – пані Тетяна Прокопів та заступниця голови відділу ОУК Торонто – пані Надя Остапчук запаленням свічки біля портрета Олеся Степаненка.

Ведуча програми Оксана Проців, яка, до речі, була і автором сценарію, розповіла про життєвий і творчий шлях поета. Певні періоди життя Олеся були представлені віршами, які по черзі читали Дарія Дяковська, Леся Панько, Ванда Михайлишин, Валентина Горовенко, Олена Прокопів і Наталя Обаль. Образ Олеся Степаненка відтворив Тарас Баб’юк, а образ його батька – Мирослав Дяковський. Чудово доповнив сценарій дуже вдало дібраними українськими піснями жіночий хор “Боян” під диригуванням Наталії Фучило. Поезія Олеся Степаненка та мелодії пісень, поєднуючись зі собою, переносили в розлогі українські лани і на Дніпрові кручі, в урбанізовані міста і в українську родину, зачіпаючи найтонші струни душі кожного присутнього у залі.

Чимало своїх творів юний поет присвятив громадянській позиції українців, наголошуючи, що Україна потребує захисту кожного свого сина, і обов’язок кожного громадянина – дбати про свою державу. Мабуть, Олесь підсвідомо відчував таку небезпеку, оскільки протягом свого короткого життя зазнавав багатьох утисків. Незважаючи на те, що він творив у часи державної незалежности, не кожному до вподоби були патріотичні і відверті вірші. Його творчість стала причиною його смерті, адже ті, хто боявся впливу Олесевої поезії, думали, що з відходом хлопця з цього світу зникнуть і його думки. На щастя, сталося навпаки!

Свій вірш, присвячений Олесеві Степаненкові, прочитала Оксана Проців. Вона так емоційно висловила поетичними рядками свої почуття, що у багатьох сльози з’явилися на очах.

Про те, як українці Канади довідалися про Олеся Степаненка, розповіла у своєму слові на вечорі почесна голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій пані Оксана Бризгун-Соколик:

Весною 2007 року я дістала від знайомої зі Львова невеличку книжечку. “Свічечка” називалася. І була це збірка поезій поета Олеся Степаненка. Ми саме приготовлялися до Великодніх свят, і я прочитання відложила на пізніше.

Прийшов Великдень. Страсний четвер. Зі свічкою стояла я та слухала, і знов, і знов переживала страсті Ісуса Христа. Терпів за нас, терпів за всіх людей на світі. Зі страстей повернулася додому в настрої молитовно пробути той вечір. Взяла в руки книжечку “Свічечка” Степаненка. Зачала її читати і не могла відірватися, не могла з дива вийти, що така дитина, така молода людина може так писати. З жахом прочитала про його коротке життя. За що він потерпів? За що стратив життя на 20-му році?  За рідну мову? За Україну, яку так безмежно любив? На 11-му році Незалежности України...

По святах сіла і написала статтю. Дала її пані Славі Зорич для “Жіночого світу” і  дала їй і збірку поезій Стапаненка. Довго не чекала на реакцію. Пані Слава була захоплена віршами молодого поета, моєю статтею, і ми обидві довго говорили по телефону про нещасливу долю Олеся, його трагічну і нерозгадану смерть, про москальню, яка органічно не переносить українську свідомість і нищить все українське, де може, про ситуацію в Україні.

Пані Слава запропонувала видрукувати статтю у Великодньому сезоні наступного року, з чого я не була задоволена.  Мені так хотілося, щоб відразу всі про нього знали...

Стаття появилася в “Жіночому світі” весною 2008 року. Ви, дорогі членки Організації Українок Канади, не тільки прочитали цю статтю, а й знайшли родину, заініціювали поміч родині у великій біді, а сьогодні згадуєте його, молодого поета, який 9 листопада, кілька днів тому, мав би 25 років, а 29 грудня буде 5 років, як його немає поміж живими. Велика подяка Вам за те!

Ми стратили великий талант. Стратили молоду людину, яка так хотіла української України.  Пам’ятаймо про нього, ширім його слова, правду про його долю, нехай молодь бачить у нім приклад  любови до правди, до природи і глибокий патріотизм.

Шановні присутні! Те, що Олесь Степаненко був, – це доказ і надія, що в Україні виростає нове моральне, правдолюбляче та патріотичне покоління. Те, що його знищили, є доказом, що Москва і промосковські жителі України робили і робитимуть все, щоб знищити український дух, щоб викликати страх, який всіх тероризував у Совєтському Союзі. Та правда переможе!

Опісля ведуча запросила до слова пані Лесю Ліщишин, яка зачитала подяку від батька Олеся Степаненка членкам ОУК за підтримку, видання збірки Олесевих поезій і, зокрема, організацію літературного вечора в його пам’ять. Пані Леся з великим хвилюванням розповіла про родину Степаненків, подякувала жінкам, які долучилися до допомоги цій родині, і закликала всіх придбати збірку Олесевих віршів “Свічечка”, кошти від якої також будуть передані його рідним в Україну.

На завершення голова Відділу ОУК Торонто-Захід Тетяна Прокопів, подякувавши всім, хто долучився до організації літературного вечора, вручила учасникам мистецької програми по білій троянді, які стояли у вазі біля портрета Олеся Степаненка, як спогад про поета і як його вияв пошани за пам’ять. 

 Охочих придбати збірку поезій Олеся Степаненка прошу задзвонити до пані Лесі Ліщишин на число телефону 416-767-2455