Перша річниця Помаранчевої революції

Леся Панько

Час минає так швидко, що не встигли ми обернутися – а вже святкуємо річницю. Першу річницю нашої Помаранчевої революції! Здавалося, це тільки вчора стояли канадські українці біля приміщення парламенту в Оттаві, біля Генерального Консульства України в Торонто, біля Міської ради Торонто, біля Російського Консульства, вимахуючи оранжевими транспарантами, дер-
 жавними прапорами України і скандуючи гасла за перемогу демократичних сил в Україні та демонструючи підтримку і єдність українцям, що відстоювали свої права на вулицях і площах України, зокрема на Майдані Незалежности у Києві.

Так як і рік тому, ми – разом з нашими братами і сестрами в Україні, і так само вболіваємо за те, чим живе держава сьогодні. Так як і в Україні, святкуємо річницю нашої української революції.

23 листопада з ініціативи Генерального Консульства України в Торонто і Конгресу Українців Канади, Відділ Торонто відзначення першої річниці Помаранчевої революції відбулося в домівці Філії УНО, Торонто на Еванс Авеню. Численних присутніх привітали генеральний консул України в Торонто д-р Ігор Лоссовський, голова КУК, Відділ Торонто Маркіян Швець, консул Республіки Польща Пйотр Коновроцький, який закінчив свій виступ добірною українською мо-
вою, та президент Канадсько-Української Торгової Палати Іван Значко. Усі вони висловили надію, що демократичні процеси в Україні призведуть до того, що Україна посяде гідне місце у світовому співтоваристві і стане високорозвинутою, заможною дер-жавою.

Учасники святкування перегля-нули короткий фільм про події Помаранчевої революції в Україні і тут у нас, в Торонто та фрагменти промов В. Ющенка і Ю. Тимошенко на Майдані з нагоди першої річниці Помаранчевої революції. 

Висловлюючи подяку гене-ральному консулу України в Торонто д-ру І. Лоссовському, який минулого року в числі одних із перших дипломатів виступив на підтримку демократії під час президентських виборів в Україні, пані Марія Курись подарувала йому чудовий портрет Віктора Ющенка з автографом.

Опісля офіційної частини святкування ніхто не поспішав додому. Присутні ще довго спілкувалися між собою, ділячись спогадами річної давности, емоціями і прогнозами. І кожен знову переживав за долю нашої України...