Україна між виборами 2004–2006

Наталія Спольська Томцьо, для НТШ-К

Рідко коли особа доповідача буває такою цікавою, або й більше, як тема доповіді. До таких цікавих особистостей належить д-р Сергій Комісаренко, директор Інституту біохімії ім. Палладіна при Національній Академії Наук України, академік-секретар і член Президії НАНУ та амбасадор України у Великобританії та Ірландії (1992–1998).

Знайомство д-ра Комісаренка зі Заходом почалося ще до його дипломатичної служби. У 1974–1975 він працював в Інституті Пастера в Парижі, а у 1981 – у нью-йоркському Sloan-Kettering центрі протиракових досліджень. Спеціалізацією д-ра Комісаренка є імунохімія. Цей предмет він викладав у Київському університеті ім. Шевченка (1976–1984).

У Канаду д-р Комісаренко завітав на запрошення Royal Society of Canada зі серією наукових доповідей у програмі виміни вченими з НАНУ. Ця програма існує з 1992. В числі її ініціаторів був сл. п. проф. Володимир Тарнопольський, проф. Лаврентій Мисак з McGill та проф. Юрій Даревич з університету Йорк.

У ролі українського амбасадора у Великобританії та Ірландії д-р Комісаренко причинився до ряду важливих міжнародних починів – таких, як створення Британсько-Української Торговельної Палати (1997), підтримка британською делегацією вступу України в Раду Європи та інших вартісних проектів. На закінчення терміну його дипломатичної служби у Британії королева Єлизавета II удостоїла д-ра Комісаренка прощальним обідом.

Доповідь д-ра Сергія Комісаренка „Україна між виборами 2004–2006” на форумі НТШ-К в Торонто 3 листопада 2005 складалася з аналізу подій недавнього минулого в аспекті причин і наслідків.

Про кожний відтинок часу передвісник може з певністю сказати тільки те, що даний період буде багатий на нагоди і пастки, бо всі відтинки зазублюються причинністю з попередніми, а наслідками – з наступними.

Драма періоду 2004–2006 складається з трьох актів. У першому Зінченко залишив посаду державного секретаря, протестуючи проти корупції близького оточення Ющенка. У другому Кравчук несподівано заявив, що Борис Березовський фінансував Ющенка. У третьому Ющенко підписав угоду-меморандум з Януковичем, щоб дістати підтримку Партії регіонів для Єханурова на пост нового прем’єр-міністра.

Всі ці несподіванки викликали політичну кризу. Щоб оцінити вагомість цієї драми і зрозуміти розвиток майбутніх подій, потрібно проаналізувати події попереднього відтинку часу.

Перший демократично-вибраний  парламент України (1990) складався з комуністичної більшости і демократичної меншости. До речі, у той час Верховна Рада вибрала д-ра Комісаренка головою Ради Міністрів УРСР. На цій посаді він служив до 1992 року, коли був призначений амбасадором до Великобританії. Д-р Комісаренко навів порівняння між українськими дипломатами того часу: убогими, незграбними, професійними, з альтруїстичним наміром служити своїй країні – з теперішніми: заможними, елегантними, егоцентричними, користолюбними.

У 1994 Кучму вітали на політич-ній арені за його обіцянки очистити країну від корупції і лібералізувати систему державного управління. Реформи в системі були потрібні для членства в Раді Європи, в Євросоюзі і в НАТО. Кучма не виконував обіцянок. Корупція поширювалася, економічний потенціал країни залишався незорганізованим, і незреалізованими зникали нагоди. Так, як і за Кравчука, доступ до влади мали лише маніпульовані – ті самі за Кучми, що й за Кравчука, з тим, що Кучма був неперевершеним маніпулятором. Україна залишалася єдиною державою – між країнами колишнього совєтського блоку – без економічного прогресу.

Прогрес прийшов з прем’єром Ющенком у 1999. Валовий продукт країни почав зростати, і був підготовлений проект нової Конституції проти бажання Кучми. Нова Конституція була потрібна для членства у Раді Європи, і за неї проголосував парламент і спікер О. Мороз з комуністами. Нова Конституція зумовлювала імпічмент президента, але не визначала жодного механізму для його переведення. Таким чином Кучма залишався недоторканим у своїй позиції абсолютної влади.

У виборах 2004 Кучма хотів кандидувати на третій термін, настоюючи на тому, що після введення закону про максимальне двотермінове урядування президента він кандидував лише раз. На той час Кучма вже втратив популярність, і його прихильники несподівано висунули Януковича – „нереального” кандидата зі сумнівною репутацією, хоч були кращі кандидати – такі, як Литвин, Тигипко, Кінах, – всі вони могли запевнити Кучмі політичний імунітет.

У безладді протистояння між отруєним кандидатом Ющенком і недостойним Януковичем Кучма залишався при владі.

Ющенко пережив замах на нього, і його популярність зросла. Він мав підтримку Юлії Тимошенко – „блискучого” оратора і „харизматичного” провідника БЮТ. Ющенка підтримував і О. Мороз з комуністами, і А. Кінах з індустріалістами, і Захід разом з Польщею і Євросоюзом. Підтримка Заходу була особливо корисною для прозорости подій в Україні. Велика подяка за це належить канадським українцям. Служби безпеки України, США і Росії допомогли розкрити фальсифікації, на підставі яких Верховна Рада і український суд відкинули фальшиві результати Януковичевої перемоги.

При кермі далі залишався Кучма, але проти нього вже стояв Майдан і закликав голосувати за принципи чесности і прозорости. Населення України проголосувало проти Кучми.

Ющенко вийшов переможцем. Однак він не міг задовольнити усіх сподівань своїх виборців через брак достатнього бюджету. Намагання Юлії Тимошенко поповняти бюджет коштом олігархів негативно відбивалося на економіці країни, і вся діяльність уряду виглядала неефективною, спрямованою на ріст популярности для наступних виборів. Особливо шкідливими стали часті сутички між Юлією Тимошенко і головою РНБО Порошенком з його „паралельним урядом”. Ці сутички привели до кризи в уряді і негативно відбилися на популярності Ющенка.

Прогнози д-ра Комісаренка на майбутнє: 1) Всі реформи, потрібні для майбутнього членства в Євросоюзі, будуть корисними для України з членством чи без. 2) Нова партійна (не мажоритарна) основа наступних виборів припинить розпорошення голосів, бо допустить до виборів лише партії з популярністю не менш ніж 3%. Таких партій є шість: “Наша Україна”, БЮТ, Партія регіонів, партія Литвина, соціалісти і комуністи, популярність яких впала з 15% до 3%. 3) Вибори-2006 дадуть коаліційний уряд. Блокуватися зможе „Наша Україна” з БЮТ або з Партією регіонів. Неможливим є блокування БЮТ з Партією регіонів.

На думку д-ра Комісаренка, треба теж зважити на таке: БЮТ не притягне русофільських голосів внаслідок конфлікту з Росією, а проти проросійської політики Януковича виступатиме олігарх Ахметов, який не хоче російського втручання в індустріальний Донбас.

Д-р Комісаренко сказав, що коаліція Ющенка з Януковичем вважається позитивною, особливо у США, і що цікавою буде роль, яку О. Мороз вибере для своєї партії в коаліційних маневрах.

Всесвітній розголос про українське мирне протистояння проти бюрократичної сваволі та надуживань може принести Україні велику користь. Можуть прийти нові та затіснитися існуючі політичні й економічні зв’язки. На думку д-ра Комісаренка, співпраця із Заходом може посприяти Україні перейти на високотехнічну економіку, яка є більш прибутковою, а співпраця з НАТО може допомогти Україні змодернізувати потужну мілітарну індустрію та методи її адміністрації.

Однак дуже небезпечним вважає д-р Комісаренко сучасний брак капіталовкладення в освіту – джерело майбутніх професійних кадрів, які є основою економічного росту держави.

Від майбутніх коаліцій залежатиме економіка України і майбутній курс її історії.

* * *

Д-ра Комісаренка вітала на сходинах д-р Дарія Даревич, голова НТШ-К. Його представив д-р Марко Стех. А  вш. п. О. Харченко був щедрий з його професійним

магнітофонним записом.