“Я один із Вас”

Ірина Ващук

Приїзд Митрополита Дніпропетровського і Криворізького та Московсько-Богородського УПЦ КП Адріана до Канади у вересні 2007 року був дуже значним і об’єднавчим в українській громаді.

Церковно-релігійне життя на Американському континенті у наші дні втратило динаміку і найкращого свого речника, а це основу, бути саме традиційною, Українською Церквою, що виходить на користь агентурній московській Церкві, тому візити до нас представників УПЦ КП є дуже необхідні й корисні.

Церква – це найсильніший чинник духовного життя, морального, інтелектуального та національного розвитку людини, про що дуже добре знає наш хитрий північний сусід Росія, яка вживає усіх можливих заходів, щоб спинити цей розвиток, творячи розбрат і конфронтацію в українському народі, не допускаючи до суспільної згоди.

Одним із цих головних заходів є Московський Патріархат в Україні, який агресивно і постійно діє на шкоду нашій Церкві, агітуючи оплачуваних майстрів, агентів, московських прихвоснів і перевертнів.

Широко і владно господарить Москва на нашій вже шістнадцятилітній незалежній Україні тільки тому, що ми – “нерозумні її діти”. Чомусь важко вести діалог і знайти порозуміння поміж двома нашими українськими Церквами УПЦ Канади і УПЦ КП в Україні, і на цьому, на жаль, виграє московська “Церква”, бо їй вдається пробитись у наше церковне середовище, натомість Київський Патріархат таких можливостей не має. У цій складній ситуації в міру можливостей приходить на допомогу Комітет “Приятелі Київського Патріархату”, який не тільки сприяє морально і матеріально у закріпленні та розвитку УПЦ КП, але й активно діє у зближенні тих двох патріотичних і сестрінних собі Церков. Бажанням Комітету є нав’язувати живий контакт, будувати “міст” порозуміння, любови і єднання поміж тими Церквами, запрошуючи ієрархів УПЦ КП з України.

У 2005 році на запрошення нашого Комітету прибув з візитом до Торонто Єпископ Сумський і Охтирський УПЦ КП Владика Мефодій (Срібняк).

Не припиняючи своєї діяльности, Комітет Приятелі Київського Патріархату вирішив запросити у гості Митрополита Дніпропетровського і Криворізького та Московсько-Богородського УПЦ КП Владику Адріана. Підготовка до приїзду Митрополита була тим разом більш інтенсивною, із ширшою програмою його побуту в Канаді.

2-17 вересня 2007 року Владика Адріан перебував у Торонто, де він зустрівся з о. Володимиром Макаренком, о. Богданом Сенцьом, о. Романом Ґаладзою, о. Юрієм Гнатівим та з представниками української громади. В тому часі Владика Адріан відвідав Клуб “Золотий вік” при катедрі Св. Володимира, Інститут Св. Володимира, Культурний Центр і цвинтар на оселі “Київ”, Домівку Українського Національного Об’єд-нання, де знаходиться редакція “Новий Шлях”, бюро СКУ, бюро КУК та ін.

Телепрограма “Світогляд” та радіо “Міст” провели з владикою інтерв’ю. Члени Комітету організували відвідини багатьох українських організацій та закладів у Торонто та околицях. 9 вересня на честь приїзду Митрополита Адріана відбулася святкова зустріч-бенкет у Домівці Українського Національного Об’єднання.

Від 18 вересня почалася насичена програма відвідин різних міст Канади, у тому числі українських громад і церков Ванкуверу, Монреалю, Вінніпегу, Лондону, Гамільтону. КУК відіграв велику роль у наданні можливости відвідати, зокрема, Ванкувер – голова КУК п. Анатолій Цяцька і Монреаль – голова проф. Ярема Келебай.

Щиро і гостинно приймали достойного гостя у кожній вищезгаданій громаді, і в котрий раз звучали ті самі питання:  “Коли ми нарешті з’єднаємося з КП? Чому ієрархи УПЦ КП не можуть спіслужити у нашій Церкві?” Виважено і розумно відповідав Владика Адріан: “Я приїхав до Вас у гості, щоб Вас відвідати, а не наводити у вас зміни, я українець, я один із Вас”.

По дорозі до Монреалю ми зупинилися на залізничній зупинці Дорвал (передмістя Монреалю). На пероні біля поїзда Владику привітав о. Євген Рудич, панство М. і А. Венґер та п. В. Цветков, і звідси ми подалися до гостинного дому панства М. і А. Венґер. Цього самого дня відбулася громадська зустріч у катедральному соборі Св. Софії за старанням Відділу КУК Монреаль, де Митрополита Адріана привітав о. І. Куташ.

Далі відвідини у Лондоні, Онтаріо, храму Пресвятої Трійці, велика подяка о. настоятелю Мирославу Ломашкевичу за прихильне ставлення і підтримку, а українській громаді Лондона і околиць – за щедрість і вияв розуміння.

Наступним було місто Гамільтон, храм Св. Володимира. Настоятель храму о. Василь Макаренко вітав Митрополита Адріана з одушевленням і вдячністю за відвідини. Члени Комітету “Приятелі КП”, які проживають у Гамільтоні, у тісній співпраці з о. парохом Василем доклали немало зусиль до цієї унікальної події.

Велике значення мали відвідини Митрополитом Адріаном Митрополита УПЦ Канади Івана, а також Митрополита УКЦ Лаврентія, Консисторії УПЦК, Колегії Св. Андрея і зустріч у соборі Св. Покрови у Вінніпезі. Важко передати ті пережиті історичні хвилини, зустріч двох Митрополитів – Владики Івана і Владики Адріана. З великим одушевленням і радістю спостерігали ми їхні теплі і дружні відносини.

Ще одна незабутня картина, коли на бажання Владики Адріана відвідали могили Митрополита Іларіона, Митрополита Андрія і Митрополита Василія, і тут у супроводі Митрополита Івана, голови Консисторії о. Богдана Гладя, о. Максимюка Владика Адріан за благословенням Владики Івана відправив похоронну Літію над тими могилами. Здавалось, що сам Господь сприяв цьому і був свідком братньої любови, шани і об’єднання. Два ієрархи обох сестрінних Церков прийшли поклонитися і помолитися над могилами своїх побратимів. Це був справді історичний і незабутній день. Від радости котились сльози у присутніх, які спостерігали цю небуденну подію, і раділи ті у засвітах, дивлячись з небес, бо ми знайшли себе, бо ми єдині і ті ж самі.

Мимоволі насувається питання: чому ж так важко нашим церковним провідникам у Канаді і деяким священикам відчинити двері тим українським патріотам, які у важких умовах здвигають храми, оздоровлюють довгими десятиліттями вбиту і втрачену духовність, віру в Бога і обстоюють право на існування рідної Української Церкви у своїй державі?

Варто глибше задуматись над цією справою. А може, московський ярлик імпонує краще декому, бо справа збереження Української Православної Церкви останнім часом приглушуєтся новими ідеями, а саме – треба відчинити двері нашої Церкви для всіх, що звуть себе “православними”, тобто створити нову загальну Православну Церкву. А там піде вже своїм ходом: українська мова буде заступлена староцерковною або скоріше англійською, традиція і церковні ритуали не відповідатимуть парафіянам, і наші “канонічні братики” осягнуть те, що спланували, а ми з черги будемо ще далі очікувати ласкавого слова від Москви.

Після повернення у Торонто Владика Адріан відвідав Пансіон ім. І. Франка в Міссіссазі,   Генеральне Консульство України в Торонто, Дім Опіки, українську школу і Дім для старших при церкві Св. Димитрія. Настоятель храму о. Іван Татарин щиро і в братній любові вітав Владику, супроводжував його по території цього великого комплексу. Після цього о. диякон Ярослав Шудрак повіз Владику до українського монастиря в Оранжвілі. Цього самого дня у приміщенні КУМФ заходом голови Комісії людських та громадянських прав при СКУ проф. Юрія Даревича була зорганізована громадська зустріч.

28 вересня влаштували Владиці прощальний вечір у домівці УНО Філії Торонто-Захід. Дуже приємною несподіванкою стала поява на ньому Архієпископа УПЦ Канади Юрія Каліщука. Програму вечора вела голова Комітету п. Ірина Ващук, яка при співучасті усіх присутніх радісно привітала Владику Юрія і в короткому слові розповіла про враження від поїздки і відвідин українських громад Канади Владикою Адріаном.

Архієпископ Юрій висловив слова вітання Митрополитові і при цьому зазначив, що нашим спільним бажанням є стреміти до єдиної Помісної Української Православної Церкви на Київському Престолі, а тим часом співпрацюймо і єднаймось у молитвах. Бажав успіхів, витривалости і терпіння.

Радісно було бачити обох Владик поруч один одного у доброму настрої і теплосердечних відносинах. Такі моменти об’єднують суспільство і народ, вносять злагоду і добро, стають світлим прикладом і дороговказом.

Щиросердечну подяку посилаю Всевишньому Господу за здійснення нашого задуму і за підтримку – нашій національно свідомій українській громаді на канадській землі.

30 вересня вранці завдяки о. диякону Ярославу Шудраку Владика Адріан і голова Комітету мали змогу побувати на ранішній Утрені, а опісля на Св. Літургії у храмі Пресв. Євхаристії при вул. Бродвю в Торонто.

Того ж самого дня ми відвезли Митрополита Адріана в аеропорт, побажавши щасливої дороги на рідну Батьківщину – Україну.

Допоможи нам, Господи, осягнути спільну мету для добра українського народу, рідної Церкви і Української держави!