Голодомор 1932-1933 рр. таки є геноцидом українського народу!

Йосиф Сірка

14 листопада 2008 р. “УП” оприлюднила зміст листа-відповіді президента РФ Д. Медвєдєва на запрошення Президента В. Ющенка взяти участь в урочистостях, приурочених 75-ій річниці Голодомору. Як звичайно, при таких подіях політики й науковці дотримуються певної етики, дипломатичної мови. Російський президент вирішив відкинути дипломатичну мову і дуже недипломатичними висловами навіть вдався до агресії щодо України, коли йдеться про Голодомор. Лист-відповідь написали люди, які не взяли до уваги десятки країн, що визнали Голодомор геноцидом, а ООН та Європейський Парламент визнали Голодомор злочином проти людства. Не віриться, що президент сусідньої країни, яка й сама була свідком злочину проти “братнього” народу, підписав лист, підсунутий йому КҐБістськими вихованцями.

Пан Медвєдєв вжив вислів “так званий голод”, що означає, що він його не визнає. Тут доречно зазначити, що після Другої світової війни було багато спроб, щоб не визнавати Голокосту євреїв. 1978 р. Віліс Карто заснував Інститут історичного рев’ю (Villis Carto; Institut for Historian Review). A в 1987 р. Бредлі Сміт (Bradly Smith) заснував The Committee for Open Debate (Комітет відкритої дискусії). Метою Інституту та Комітету було визнавати вбивство євреїв, але заперечувати Голокост. Саме так аргументують писаки в листі-відповіді Медвєдєва Ющенкові – мовляв, люди вмирали, але чому це вважати Голодомором?! Саме отой Комітет відкритої дискусії дуже нагадує пропозицію Д. Медвєдєва – створити комісію кількох країн, а потім зробити оцінку! Звичайно, до Комісії можна було б взяти „експертів” Л. Грача, Д. Табачника та російських „знавців” В. Чуркіна, А. Проханова і міністра закордонних справ РФ Іванова, які не заперечують, що люди вмирали, але слово Голодомор для них чуже.

Вияснити і ствердити, що Голодомор був геноцидом українців, можна було і в Росії дуже просто і швидко, коли б найбільший архів щодо Голодомору, який знаходиться в Москві, дозволили вживати науковцям, коли б його не тримали під стами замками!

Далі президент РФ зазначив про “ухвалення ВР 2006 р. закону, що Голодомор як геноцид українського народу є нав’язуванням тлумачення подій, не дочекавшись всебічного вивчення цієї проблеми” (УП, 14.11.2008).

Коли б так висловився голова КП Росії чи України, то це можна було б пробачити, оскільки члени цієї партії до сьогодні не хочуть визнати, що їхні попередники були найжорстокішими вбивцями українців – старих, молодих і ненароджених! Звичайно, що поки дійшло до підтвердження, що Голодомор 1932-1933 рр. був справжнім геноцидом українського народу, то минули десятки років досліджень, збирання документів, записи очевидців і тих, що пережили оцю катастрофу. Тисячі історичних документів, наукових праць, документальних фільмів та спогадів є незаперечним доказом, що Голодомор в Україні відбувся і він був цілеспрямованим. На жаль, першими дослідниками Голодомору 1932-1933 рр., про який заговорив англомовний світ, були американські історики Р. Конквест та Дж. Мейс, а не росіяни чи українці, для яких і досі московські архіви про Голодомор закриті. Американці своїми науковими працями довели, що це був Голодомор.

 Я ще не зустрічав ні людей, ні писаних творів, де б хтось в Україні заперечував, що постраждали також члени інших національностей, бо ж Україна була не тільки годувальницею Європи, але й СРСР! І ніхто не звинувачував і не звинувачує росіян у Голодоморі, але звинувачують кривавий комуністичний режим, який Голодомор свідомо спланував. Саме тому Президент України В. Ющенко запросив і Президента РФ Д. Медвєдєва на відзначення 75-ої річниці великого Голодомору, бо вважав, що це була трагедія держави, до якої входила тоді і Росія, а геноцид українців не заперечує того, що гинули і росіяни, і білоруси, і казахи, і тисячі інших. Так само, як і Голокост не заперечує, що, крім євреїв, нацисти винищували членів інших національностей, включно з німцями. Дослідники численних наукових праць про єврейський Голокост не займаються жертвами інших народів, але це не означає, що вони про них не знають або їх заперечують. Знають, але для євреїв їхня трагедія займає перше місце, і вони її досліджують і пригадують світові, щоб такого знову не трапилось.

Деякі російські дипломати та керівні особи останнім часом зайняли дуже небратське ставлення до великої української трагедії. Вони вживають комуністичну демагогію в поясненнях злочинів, які, мовляв, скоєні задля індустріалізації країни або задля добробуту. Сумно, що такі близькі сусіди і родичі по вірі намагаються спотворювати образ України не тільки у себе вдома, але й за кордоном. Міжнародна дипломатія ще такого не знала, щоб інша країна так вороже ставилася до визнання трагедії в сусідній державі. Не можна сказати, що Ізраїль мав багато друзів, коли домагався визнати Голокост, але заперечення його було б  більш ніж недружнім актом до молодої країни. Цілком зрозуміло, що українські християни сподівалися на розуміння хоча б від християн Росії, але для цього потрібно мати в серці любов до ближнього!

  Дуже прикро, що громадянин України, голова кримських комуністів, депутат Л. Грач не  заперечив твердження Медвєдєва, але палко став його підтримувати і назвав відзначення 75-ої річниці Голодомору шабашем! (“Майдан”, 14.11.2008). У цивілізованій країні за такі слова людина відповідає перед законом – Е. Цунделя, який проживав у Канаді і заперечував єврейський Голокост, депортували до Німеччини, поставили перед суд і засудили на п’ять років ув’язнення за розпалювання національної ворожнечі (Volksverhetzung). За подібні вислови судили і британського історика Д. Ірвінґа, якого заарештували в Австрії і засудили на три роки ув’язнення після того, як він визнав свою вину. Україна дозволяє “шабашувати” комуністові, який є прямим нащадком злочинних партійних предків! Це можливо тільки тому, що нацизм у Німеччині засудили і заборонили, а його керівників після військового трибуналу розстріляли, а в Україні “свої червоні нацисти” сидять за народні гроші у ВР і займаються антинародною пропагандою та запереченням Голодомору.

Сподіваємось, що серед російського народу не запанують погляди комуністів, які спланували й провели Голодомор, але переможуть християнська етика поваги загиблих і любов до ближнього. Саме в цьому сенсі особливої уваги заслуговує Звернення предстоятеля Української Православної Церкви МП Митрополита Володимира (УНІАН, 13.11.2008). Владика Володимир промовив дуже зрозумілою мовою, що є доказом того, що Церква, яка пережила власний Голокост, воскресає і стає на захист не тільки пам’яті жертв Голодомору, але й власної гідности, як інституція, яка несе відповідальність лише перед Господом!