Драматична студія “Джерело” з Едмонтону святкує свій ювілей

“Творчими особистостями стануть всі без винятку”

Так непомітно промайнув час... Здається, моя родина тільки приїхала до Канади, а вже минуло 12 років і 8 років, як я працюю з діточками у драматичній студії “Джерело”. Ніколи не думала, що мені доведеться виконувати роль художнього керівника. Сценічний досвід мій невеликий – тільки шкільні виступи, але театр мене захоплював завжди, і як тільки була можливість щось зорганізувати у школі чи в університеті, я завжди завзято бралась до роботи.

Моя менша доня почала займатися драмою, коли їй було лише 5. Артистичним керівником тоді була Оля Миць. Як правило, я допомагала з підготовкою до концертів. Робила декорації та шила костюми. Ми були задоволені, що наша доня може вчитися тут української мови. Приємно було познайомитись з батьками, які також любили театр та вболівали за збереження мови.

Ніколи не забуду її перший виступ на Святі Миколая. Софійка тоді грала дві ролі: перша – була “Зайчиком”, друга – “Сніжинкою”. Перше виступали зайчики, а потім треба було швидко змінити костюм на сніжинку. Костюм змінила, а чорний носик і вуса забула зняти... І кружляла по сцені малесенька, щаслива “Сніжинонька” з вусами і намальованим носиком, крадькома махала батькам ручкою, то присідала, то крутилась, так що сніжинкова накидка то підлітала, то падала. Милувалась і радісно здіймала та опускала накидку, під якою мала б бути біла сорочка, але її не було... тільки животик раз у раз “виглядав”... Цю сценку до сліз радісно згадували всі присутні на виставі!

І можливо, ці спогади, та дитяча безпосередність, щира радість від участі у виставі, радість від спілкування з дітьми спонукали мене взятися за працю у драматичній студії. Мені хочеться, щоб діти довше залишалися дітьми, щоб вони могли не тільки читати казки, а й бути її творцями, бо кожна казка – це є диво, очікування його, це унікальний, неповторний світ, якого нам так не вистачає у житті. Кожна казка нас вчить бути щирими, несе мудрість віків, любов і добро. І чим довше ми залишаємось із казкою, тим більше вчимося і наповнюємося любов’ю та добром.

Нагадаю Шевченкові слова: “Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!”

Озираючись назад, бачу стільки приємних спогадів. Бачу, як творчо зросли наші актори. Скільки гарних зірочок засвітилося! Сподіваюсь, вони і надалі будуть тішити нас своїми виступами. Можливо, не всі стануть професійними акторами, але творчими особистостями стануть всі без винятку! Вдячна всім дітям та батькам за віддану і творчу працю!

Алла Семенко,

художній керівник 2004 – 2012

“Джерело” єднає дитячі серця

Дитячий театральний гурток “Джерело”, що діє при Організації Українок Канади імені Ольги Басараб в Едмонтоні, вже цілих 20 років полонить глядачів своєю театральною грою та змістом репертуарів. Цікавою і насиченою є історія дитячого театрального гуртка “Джерело”. Його репертуар базується на відомих народних казках, веселих і повчальних ситуаціях. І як приємно чути рідне українське слово з уст дітей, особливо ж у “чужій” країні. І тому так гаряче аплодують глядачі цим маленьким актoрам віком від 5 до 12 років. “Яке прекрасне дійство!”, “А наймолодші діточки так гарно говорили і грали!” – емоційно обговорюють глядачі маленьких акторів, виходячи із залy.

Мені, Олі Миц, як колишньому керівнику гуртка, протягом 10 років було надзвичайно приємно працювати з маленькими і старшими акторами гуртка. Багато п’єс, казок, концертів, вистав та виступів було представлено юними акторами, та нас всіх надихала одна мeтa – виступати на “великій сцені” і проявляти свої таланти рідною мовою. Діткам подобається виступати та перетворюватися у різних казкових героїв. Вони із задоволенням показують все, на що здатні, й дуже гордяться своїми виступами. А як допомагають “акторам” бурхливі глядацькі оплески та вигуки “Молодці!”, адже саме тоді вони насправді відчувають себе справжнісінькими акторами. І як приємно бачити на їх лицях щирі дитячі посмішки.

Не лякали діточок і люті едмонтонські морози. Вони з величезним задоволенням ходили від хати дo хати, прославляючи Народженого Ісусика, та щиро колядували, примножуючи радість чудового релігійного свята Різдва. Це було великою потіхою для всіх. Раділи “Джерелу” у кожній хаті, виглядаючи діточок з нетерпінням, а за спів і добрі побажання нагороджували їх чимось смачненьким та грошовою пожертвою. Діти “Джерела” і дотепер згадують ці веселі колядування і те, як серця усіх єднала весела коляда.

Так важко знайти баланс між навчанням, хокеєм, танцями, Рідною Школою та дитячим театральним гуртком. І так хочеться, щоб наші діточки не втратили своєї рідної, української мови в “чужій” країні. З різних причин відвідують “Джерело” діти. Адже саме тут, у театральному гуртку, дитина може навчaтися бути більш розкутою і невимушеною, розвивати координацію рухів, отримати чудовий досвід роботи в колективі, тренувати пам’ять, розвивати українську мову, навчатися українських традицій та пізнавати українську культуру. І так хочеться, щоб наші діточки зберегли й не втратили своєї рідної мови та найдорожчих скарбів української культури і творчості своїх предків.

Отож, з ювілеєм тебе, “Джерело”, та Многая Літа! Бажаю вам і надалі творчої наснаги! І нехай у вашому гуртку панує атмосфера, де впевнено почувають себе діточки, а на мистецько-драматичному небосхилі не перестають спалахувати юні зірочки-актори, прославляючи свою ріднy мову, культурy, свої звичаї та традиції.

Оля Миц