Музичний вечір Василя Безкоровайного

Ольга Логвиненко

Похмурий, холодний осінній день перетворився у теплий, приємний і пам’ятний вечір. Це був вечір, присвячений 125-літтю від дня народження українського композитора Василя Безкоровайного.

У п’ятницю, 4 листопада 2005 р. у “Сонячній” залі при катедрі Св. Івана в Едмонтоні досить велике число любителів музики зійшлося, щоб послухати композиції одного з улюблених українських композиторів. “Музикування” зор-ганізувало Українське Музичне Товариство Альберти. Це Товариство дуже часто влаштовує різні музичні вечори, які завжди є успішними та оригінальними.

Василь Безкоровайний (1880–1966) – композитор, диригент, піаніст, акомпаніатор, засновник музичних шкіл, хорів, оркестрів, довголітній диригент тернопільського хору “Боян”.  Його спадщина нараховує понад 350 музичних творів різних жанрів, які і сьогодні є цікавими для слухачів. Народжений у Тернополі, Василь Безкоровайний брав дуже активну участь у музичному житті Львова, Тернополя і Золочева. Від 1949 року проживав у Бафало, США, де продовжував свою музичну діяльність як педагог, піаніст, а особливо як композитор.

Завдяки його дочці Неонілі і зятеві д-ру Євгенові Стецьку його музична спадщина повернулася на Батьківщину – в Україну, і його музика пролунала на концертах у Сімферополі, Севастополі, Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Ужгороді, Тернополі, Львові і Києві.

Програму вечора вела учителька музики і диригент хору “Дніпро” пані Марія Дитиняк.  Замість реферату про життя і творчість композитора вона між кожною точкою програми розказувала щось цікаве про самого композитора, змальовувала обставини його творчого життя, його родину і багато інших споминів, які ми почули вперше. Згадала п. Дитиняк, що і в Едмонтоні кілька років тому під її мистецьким режисеруванням пластовий театральний гурток поставив п’єсу “Червона Шапочка” Василя Безкоровайного.

Сам мистецький вечір почався привітом голови Українського Музичного Товариства Альберти пані Люби Бойко-Белл, яка коротко представила причину обрання якраз Василя Безкоровайного на їхню музичну вечірку і своїм приємним, мелодійним голосом задала гарний настрій учасникам.

Першою точкою програми став виступ тріо “Перлини” у складі  Мирослави Захарії, Лесі Чумер і Олесі Талпаш. Вони всі три – вишколені співачки і диригентки хорів. Чудово прозвучали у їхньому виконанні “Затремтіли струни” на слова О. Олеся. Гарно зіспівані голоси дійсно справляли враження струн – мелодійні і приємні для сприйняття. При фортепіано була знана в Едмонтоні піаністка, диригентка хору “Верховина” пані Галина Лазурко.

Українська громада Едмонтону щаслива, що з України приїхала знаменита піаністка пані Любов Качмар і вирішила замешкати у нашому місті.  Вона прекрасно зіграла “Спомин з гір” – твір, який дуже добре відображає карпатський колорит.

Дитячу пісню “Коло річки” на слова Г. Чорнобицької заспівав дует у складі Наталки Онищук і Уляни Канівець. У присутніх відразу з’явилися усмішки на обличчях – адже це така приємна дитяча пісенька, а виконавці з почуттям і щирістю виконали цей твір.

Фортепіанне соло “Танок Любчика” виконала диригентка церковного хору Св. Юрія в Едмонтоні, піаністка Ірина Тарнавська. Як колись сказав про неї дідо, покійний о. міт. В. Тарнавський, “її пальці бігали по клавішах”. Присутні нагородили її теплими, довгими оплесками.

Великою приємністю для слухачів став виступ тріо Саваринів: батько Михайло Саварин і сини Богдан – на скрипці та Юліан – на віолончелі. Едмонтонська публіка з великою приємністю слухала цих здібних музикантів, які так щедро дарували їй свій час і талант. Вони виконали два твори –  “Українська думка VIII” і “Українська думка X”.  Бажаємо їм подальших творчих успіхів.

На кінець жіночий хор “Дніпро” під диригентурою пані Мирослави Захарії виконав пісню “Лагідні весняні ночі” на слова Лесі Українки. Цей твір гарно довершив приємно проведений вечір музики. Як зауважила моя товаришка, ми повинні мати такі вечори хоч раз на місяць. Я повністю з нею погоджуюся.

Ми, щасливі присутні, провели дуже приємний вечір, пізнаючи нові твори або пригадуючи давно знані, але вже призабуті. Бажаємо членам Музичного Товариства подальших успіхів у поширенні нашої музичної спадщини.