Полковник Андрій Мельник –

видатний старшина УСС і Корпусу Січових Стрільців, начальник Штабу Дієвої Армії УНР, другий голова Проводу Українських Націоналістів  (12.12.1890 р. – 01.11.1964 р.)

На Російському фронті в Карпатах в кінці квітня сотня А. Мельника багнетними атаками скинула москалів з Маківки. Захопивши гору Лисоню під Бережанами, сотня потрапила в оточення. У таборі в Царицині на Волзі доля звела в лютому 1917 р. Євгена Коновальця і Андрія Мельника. Старшини і стрільці УСС стали у січні 1918 р. у Києві вояками Куреня під командою Є. Коновальця. А. Мельник займав командні пости у формаціях Січових Стрільців Армії УНР від Куреня до Осадного Корпусу та Армійської Групи. Більшовики рушили на незалежну Україну в грудні 1917 р. 27 січня в Києві більшовики повстали проти Центральної Ради. Курінь СС під командою А. Мельника взяв участь у їх розгромі. Січові Стрільці забезпечили відступ Центральної Ради до Житомира, а після Берестейського мирного договору 3 березня повернулись до Києва.

Квітневий переворот Геть-мана Павла Скоропадського. Проголошення 14 листопада 1918 р. Федерації з Білою Росією. Постання Директорії. Вміле командування начальника Штабу СС полк. А. Мельника в бою СС з російськими дружинами під Мотовилівкою. Після вступу Армії УНР до Києва в грудні 1918 р. полковники Є. Коновалець і А. Мельник отримали ранги отаманів (генералів). Із березня по серпень 1919 р. ген. А. Мельник виконував обов’язки начальника Штабу Дієвої Армії УНР. Із вересня 1919 р. розпочались бої з Добровольчою армією, а пізньої осені Армія УНР і УГА опинились у „чотирикутнику смерті”. З Півдня і Сходу наступали денікінці, з Півночі – більшовики, із Заходу – поляки. Четвертим ворогом була епідемія тифу.

Поручник Є. Маланюк писав: “...Василя Тютюнника несемо до станції Миропіль... А у вагоні вже лежить у тифозному маячінні Андрій Мельник... Рівненський шпиталь. Смерть Василя Тютюнника. Зимовий похід. Рік Двадцятий... Інтернування. Розпорошення. Еміграція”. На  початку грудня 1919 р. Армія УНР припинила військові дії. Полковники Є. Коновалець і А. Мельник разом із стрільцями потрапили в польський полон. У 1920 р. полк. А. Мельник у Військовій місії УНР у Чехословаччині. У липні 1920 р. у Празі комбатанти СС на чолі з полковниками Є. Коновальцем і А. Мельником сформували Українську Військову Організацію (УВО), що розпочала боротьбу з польськими окупантами.

У 1923-1924 роках полк. А. Мельник – командант Крайової Команди УВО на Західних землях України. Засуджений до 4-х років ув’язнення. У лютому 1929 р. після створення на Конгресі у Відні Організації Українських Націоналістів – помічник голови ПУН полк. Є. Коновальця. В кінці 30-х років очолив Військовий Штаб ПУН. Після вбивства 23 травня 1938 р. у Роттердамі полк. Євгена Коновальця ІІ Великий Збір Українських Націоналістів у Римі 27 серпня 1939 р. затвердив головою ПУН полк. А. Мельника. ОУН надала військову допомогу незалежній Карпатській Україні. Проте Адольф Гітлер віддав Карпатську Україну Угорщині. Сформований у 1939 р. Український Легіон (2 курені) взяв участь у наступі Вермахту на Польщу, але був розформований після кампанії. Перед німецько-радянською війною полк. А. Мельник ініціював формування і вишкіл Похідних Груп ОУН. Паралельно наказав готувати збройні сили ОУН. Роботу значно ускладнив розкол в ОУН.

Похідні Групи ОУН створювали в окупованій німцями Україні адміністрацію, поліцію та структури українського життя. Буковинський Курінь під командою сотника П. Войновського закріпився в Києві. У Кракові 25 червня 1941 р. створено Українську Генеральну Раду Комбатантів на чолі з ген. М. Омеляновичем-Павленком з метою “організації Національної адміністрації та Національної армії”. Німці проігнорували пропозиції Ради. Полк. А. Мельник спрямував О. Кандибу (Ольжича), ген. М. Капустянського та інших до Києва, де розпочала роботу Українська Національна Рада. Арешти членів УНРади та ОУН розпочались у листопаді 1941 р.

Полк. Андрій Мельник, голови Національних Рад – Митрополит Андрей Шептицький (Львів) і проф. М. Величківський (Київ), президент УНР Андрій Лівицький (Варшава) і ген. М. Омелянович-Павленко передали Адольфу Гітлеру в лютому 1942 р. Меморандум з вимогою припинити німецький терор в Україні. Але гестапо розстріляло міського голову Києва проф. В. Багазія, провідних членів ОУН Олену та Михайла Теліг, Івана Рогача, кілька сот членів ОУН і вояків Буковинського Куреня. О. Кандиба (Ольжич), ген. М. Капустянський та О. Бойдуник виїхали з Києва і очолили боротьбу з німецькими окупантами.

Гестапо знало позицію голови ПУН полк. А. Мельника щодо поневолювачів України і його наказ про збройний опір німецькому окупантові. Влітку 1943 р. повстанські загони опанували значні території Волині та збройно відбили німецькі спроби грабунку, спалювання сіл і вивезення людей. На початку 1944 р. німці ув’язнили полк. А. Мельника в концентраційному таборі Саксенгавзен. У критичний для Німеччини час нацисти звільнили у вересні-жовтні 1944 р. Степана Бандеру, Ярослава Стецька і полк. Андрія Мельника. Розпочались переговори про створення Українського Національного Комітету (УНК). Головою УНК і командантом Української Національної Армії став генерал Армії УНР Павло Шандрук.

Закінчення війни і перемога Радянського Союзу поставили перед ОУН нові політичні завдання. Треба було рятувати українських вояків Збройних сил Німеччини і втікачів від примусового повернення до СРСР. Не менш важливою була проблема консолідації українських політичних сил. Завдяки зусиллям полк. А. Мельника було створено у 1948 р. Українську Національну Раду і реорганізовано Державний Центр УНР. Після його смерті в листопаді 1967 р. у Нью-Йорку відбувся Перший Світовий Конгрес Вільних Українців, створення якого у 1957 р. запропонував полк. А. Мельник.

Вічна пам’ять і слава видатному синові України!

 Ярослав Середницький,

Павло Дорожинський