Роздуми про фільм “Митрополит Андрей Шептицький”
“...Як довго не буде між нами християнської єдности, так
довго її найслабший противник буде від нас сильніший...”
(А. Шептицький)
Треба
відзначити, що, незважаючи на несприятливу дощову погоду, просторий зал був
вщерть заповнений глядачами. І це зрозуміло, адже постать Митрополита Андрея
Шептицького в історії українського народу і його культурі займає непересічне і
високодостойне місце. Без сумніву, Владика Андрей – це унікальна і сильна
індивідуальність, це визначний богослов – високоосвічений, розумний, відважний
і врівноважений у своїх поглядах та діях. Дехто називає Митр. Андрея Велетнем і
титаном нашої історії першої половини ХХ століття. Іван Франко назвав його
“Українським Мойсеєм”, який протягом 45-ти років провадив нашу УГКЦеркву і
український народ через бурі і катаклізми, намагаючись вивести його з неволі. Його
постать становить своєрідну народно-релігійну святиню, яка була десятками років
різними ворогами нашого народу спотворювана і очорнювана, особливо
московсько-комуністичним режимом. Серед пасквілістів мені на думку приходить
польський писака Едвард Прус, який видав зневажливу чорну книгу “Владика
Святоюрський, річ про Митр. Андрея Шептицького”. Пригадується також совєтський
фільм “Іванна”, автором якого є Володимир Беляєв, котрий вкрай вороже
поставився не лише до великого і заслуженого Митрополита А. Шептицького, але й
очорнював нашу Церкву, її духовенство та вірних. Московсько-большевицькій владі
йшлося про те, щоб скомпрометувати в очах народу таку визначну постать, як
Владика Андрей. Зрештою, Москва намагалася варварськими методами знищити
Українську Церкву, що була джерелом життя бездержавного українського народу.
Лише
з відновленням нашої державности історичні занедбання почали виправляти. За
популярного і заслуженого Владику Андрея взявся кінорежисер Олесь Янчук, який
при допомозі Михайла Шаєвича, Віталія Земовця, Олега Горобця та інших створив
фільм. Нелегко охопити широкий обсяг життя Митрополита у фільмовій стрічці та
показати всю його велич на високому художньому рівні. Притому гармонійно
пов’язати цей багатющий зміст діяльности Владики в релігійно-національному
колориті. Всі добре розуміють те, що це був великий і унікальний гігант та
гуманіст людського духу, який, можна сказати, творив нову цивілізацію в
духовній і матеріальній культурі народу. Без сумніву, його віщі та пророчі
слова лунатимуть крізь віки і зобов’язуватимуть християнські народи до великих
подвигів і чесних християнських діл. І після своєї смерті він є взірцем для
кожного християнина, в якого скріплюється набожність і пошана до Божого слова,
а також зміцнюються глибокі почуття національної свідомости.
Працю
над фільмом про Владику Андрея розпочато ще у 2001 р., а остаточно її закінчено
у 2008 році. Бюджетні кошти сягнули 10 мільйонів гривень, 80 відсотків з яких
виділило Міністерство культури України. Фільм
став великою сенсацією, і під сучасну пору його оглянули вже тисячі глядачів в
Україні і поза її межами. З цього приводу появилося ряд рефлексій, спогадів і
різних пропозицій.
На
самому початку фільму я якось не міг точно збагнути у фільмі постатей – хто є
хто? Поступово дія розвивалася, і для обізнаного з історією глядача
уконкретнювалися окремі персонажі. У фільмі показано молоді роки А.
Шептицького, мальовничі епізоди природи, їзда на конях у парках та лісових
алеях. А при тому показано батьків і родину Митрополита та його шляхетський
рід, в якому були видатні релігійні діячі й полководці, дипломати і політики. Показано,
з яким глибоким переконанням молодий Шептицький обрав свою дорогу служіння
Богові й рідному народові.
Головну
роль у кінокартині зіграв відомий івано-франківський актор Сергій Романюк.
Проте, якщо бути точним, “головними” у фільмі є три актори: дитинство відтворює
12-річний Роман Гринів, молоді роки – Тарас Посніков, а Митрополита у старшому
віці – народний артист України Сергій Романюк. Саме С. Романюк показав
багатогранний характер свого персонажа – благородство й вишуканість, величну
внутрішню наповненість і стриману, покірну поведінку Митрополита А.
Шептицького. Крім уже згаданого Сергія Романюка, у фільмі грають такі чудові
актори, як Ярослав Мука (який десять років тому зіграв головну роль у картині
Олеся Янчука про Степана Бандеру, а зараз “утілився” в майора НКВД), колишній
актор Львівського Національного академічного ук-раїнського драматичного театру
ім. Марії Заньковецької Тарас Жирко (в кінострічці – брат Андрея Шептицького)
та інші. Дуже вдало зіграв роль батька Митрополита Андрея головний режисер
Львівського Національного академічного українського дра-матичного театру ім. Марії
Заньковецької Федір Стригун. Не будемо в деталях обговорювати усіх ролей, але
наголосимо головну суть Митрополита Андрея, в якій показано його палку любов до
Бога і людей – кожне його слово, кожен рух і погляд, його добра усмішка
зачаровували глядачів. Ця знаменита постать Митрополита Андрея приваблива не
лише гарними зовнішніми рисами, але передовсім тим, що Владика мав відвагу
формулювати непопулярні погляди, вмів протиставитись усьому, що було суперечне
з логікою його світлого розуму. Він своїми поглядами відважився протиставлятися
таким тиранам, як Сталін і Гітлер. При тому Владика влучно поєднував
національні інтереси і почуття з релігійними. Навіть Митрополит Андрей в
інвалідному візку чи на смертному ложі видавався рішучий і величний. Його можна
порівняти з тим оливковим деревом, що росте в Ізраїлі і на далекому сході, яке
навіть можна зрубати, але воно від цього не загине, а пускатиме все нові
паростки з коріння і продовжуватиме жити.
У
фільмі, на мою думку, недоліком є те, що не всі фільмові актори, навіть за
своїм зовнішнім виглядом, співпадають з їх натуральним або зближеним виглядом
дійсних постатей. Яскравим прикладом може послужити постать Патріаха Й. Сліпого
та інших, які не повністю відповідали реальним персонажам. У фільмі показано
ставлення Митрополита Андрея до дітей, порятунок юдеїв. Але натомість не
відображено цілого ряду проблем, якими займався Митрополит, а вони варті уваги.
Відомо, що Владика підтримував у широму розумінні мистецтво, освіту,
національно-релігійні видавництва, охорону здоров’я, мобілізацію суспільства на
допомогу голодуючим в Україні. У нього не було крихітки зневаги чи погорди до
людей іншого обряду. Найкраще це підтверджує його протест і звернення до
санаційного уряду Польщі в обороні вандалізму в 1938 р. над українськими
православними святинями на Хомщині і Підляшші. Його лист скерований до
української віруючої православної інтелігенції, і цілий ряд інших документів
підтверджує святість цієї людини, яка донині чомусь не зарахована до лику
святих. У фільмі можна було б також малим епізодом показати той момент, коли
смерть забрала Великого Митрополита Андрея, і який болючий та потрясаючий
“Тренос” пережила наша Церква в московській займанщині.
Вважаю,
що Митрополит Андрей Шептицький є тим Велетнем, який може зацікавити весь світ
і прославити ім’я України найяскравішими та неперевершеними мистецькими
якостями. В основному треба надалі працювати над тим, щоб мовою фільму, новим
свіжим світлом, нашим кіномистецтвом захопити весь світ.
Ярослав Стех