“Ми не говоримо про любов, ми працюємо”

Редактор Леся Панько провела інтерв’ю з президентом Освітньої Фундації Петра Яцика Надією Яцик, щоб детальніше довідатися про зміни у Конкурсі української мови в Україні та про діяльність Фундації на майбутнє.

Леся Панько: На сьогоднішній день у пресі появилося багато статей у зв’язку з тим, що Освітня Фундація Петра Яцика припинила свою фінансову відповідальність за проведення Конкурсу української мови в Україні. Чому Фундація прийняла таке рішення?

Надія Яцик: Так, справді, влітку цього року Освітня Фундація Петра Яцика опублікувала в українських друкованих виданнях інформацію про передачу основної фінансової відповідальности за Конкурс української мови Україні.

Перед початком першого конкурсу, ще у 2000 році, Петро Яцик на три роки зобов’язався відповідати за фінансування Конкурсу. Після цього терміну, уже після смерті батька, я подала пропозицію до Ради Директорів нашої Фундації про продовження цього терміну ще на три роки. Метою мого рішення було дати можливість Україні оцінити важливість справи і в майбутньому перебрати її.

Одночасно навесні 2003 року на річних зборах Ліги Українських Меценатів у Києві Фундацією був запропонований, а членами Ліги підтриманий план поступового залучення українського уряду та підприємців в Україні до підтримки Конкурсу. Як бачите, ніяких таємниць та несподіванок тут немає.

Ви запитуєте, чому Фундація прийняла таке рішення. Бо такий крок, на мою думку, є дуже логічним. Для народження Конкурсу Петром Яциком були закладені основи. Конкурс з кожним роком ріс і розвивався, а команда Ліги Українських  Меценатів під керівництвом Михайла Слабошпицького набирала досвіду та професійности. Сьогодні Конкурс – це уже добре зорганізований механізм, який  може  і працює самостійно. Це природний процес – діти виростають і йдуть у світ. Нашою відповідальністю було навчити їх ловити рибу, а не давати готову, що ми і зробили.

Л. П.: У статті Світлани Короненко, надрукованій у “Гомоні України” за 6 листопада 2006 р., на Вашу адресу лунають закиди, що українські болі та проблеми Вам незрозумілі і далекі. Але ці слова не в’яжуться з дійсністю. Ви, пані Надю, продовжили задум Вашого батька, Петра Яцика. Хіба це не вияв любові і вболівання за долю України?

Н. Я.: Це непорозуміння, і я не хочу втягуватися у словесні дискусії з пані Короненко. Особисто для мене важливими є вчинки, а не слова.

Моє світобачення було сформоване батьковим переконанням, що на краще майбутнє для українців не треба чекати, ми самі повинні його вибороти та напрацювати. Як бачите, кредо нашої Фундації – дія. Ви не часто побачите нас на прийняттях та різного роду святкуваннях. Фундація звертається до преси, лише коли має важливе повідомлення, а не просто задля дикусій чи популярности.

Іншими словами, ми не говоримо про любов до України, ми працюємо. 

Л. П.: Які проекти на майбутнє має Фундація?

Н. Я.: Метою діяльности Освітньої Фундації Петра Яцика є підтримка українських академічних проектів у світі та створення умов, які уможливлять світові дізнатися більше про Україну, а нам – більше розвинути український науковий потенціал.

Цього року Освітня Фундація Петра Яцика зробила багато, про що ми уже повідомляли у попередніх номерах вашого часопису. Серед здобутків також є два matching funds: для підтримки Українських Студій при Йоркському Університеті в Торонто та для започаткування Українських Студій при Університеті Вікторія, що у Британській Колумбії. Продовжується праця над перекладом на англійську “Історії України” Михайла Грушевського. Зараз іде робота над перекладом третього тому, книги другої. Надійшли серйозні проекти від Університету Торонто та Університету Альберти. Працюємо над представленими ними пропозиціями. Також вивчаємо можливість співпраці з університетами в Україні.

Великі проекти потребують великих затрат – як часових, адміністративних, так і фінансових. Але і великі будови зберігаються довше і служать більшій кількості людей. І навіть як відійдуть у вічність будівничі, які їх зводили, люди ще довго користатимуть з їх здобутків. Про наше життя говорять наші дії, а про життя народу – його здобутки. Сподіваємося, що і діяльність Освітньої Фундації Петра Яцика довго служитиме світові і дозволить нам пишатися достойною Україною.