Зліт міттенвальдців 2010

Ярослав Розумний

Цьогорічний з’їзд учнів Міттенвальдської реальної гімназії відбувся на “Союзівці” 20-22 вересня. На з’їзд прибули міттенвальдки з чоловіками і міттевальдці з дружинами та гості, які про цей табір знають хіба що з розповідей. Разом було понад 40 учасників.

Своєю гористою й лісистою різноманітністю і красою “Союзівка” є чи не єдиним місцем на кулі земній, де подібні зустрічі можна відбувати. Вона нагадує краєвид навколо баварського казкового Міттенвальду – містечка давніх виробників скрипок. По-нашому це містечко, сьогодні атракція для туристів, назвають “Середліссям”. Для міттенвальдців “Союзівка” якось єднає красу Альпійських гір із притишеною, призабутою тугою втрати дому, рідних, молодости. Але в тій сполуці перемагає почуття душевного спокою й фізичного відпочинку, яке тоді відчувалося після воєнної втоми і непевности, що принесе завтрашній день.

Як колись мені доводилося писати в рецензії на книжку “Міттенвальд-Mittenwald 1945-1951” (2001) – люди цього табору, яким дали притулок у військових Jger Kaserne, в короткому часі показали своє вміння організувати ефективну самоуправу, таборову інфраструктуру, переводити взірцево впорядковані й демократичні вибори, організувати освіту всіх рівнів, театральне, оперне, балетне й хорове мистецтво; церковне, спортивне життя, видавництва, пресу й почати працю над енциклопе-дією українознавства. Створилося все потрібне для суспільного і культурного функціонування. Сло-вом, оформилося мікросуспільство. Люди, які були частиною цього, щорічно вертаються у своє минуле, наче до свого дому.

Відкриття зустрічі відбулося неформально – при вині й сирі, яке спонсорували, як особистий жест, В’ячеслав і Рута Нікіші. Це була перша нагода для знайомства й розмов з новими учасниками й гостями.

Наступного дня в “гуцульській” церкві Радослава Жука, “під горою”, була відслужена Літургія в наміренні успішної зустрічі й панахида по тих, що відійшли на “Вічну Ватру”. Згадувалися між учасниками імена Дарії Гасюк Маркусь і Богдана Андрушкова, який, зі своєю гітарою, був завжди душею традиційних “Ватр” цих зустрічей.

Після Літургії відбувся показ документального фільму “Береза Картузька” присутнього на зустрічі монреальського кінорежисера й постановника Юрія Лугового з дружиною Зоряною (співпостановником) і дочкою Адріяною (фотографом). Була теж присутня Оксана Розумна – редактор англомовного сценарію цього фільму.

“Береза Картузька” – це історія маловідомого, але неславного польського концентраційного табору, що діяв між 1934 і 1939 роками. Тут, без суду, відбували покарання за свій патріотизм молоді українські інтелігенти підпольської Галичини. Табір упав разом з Польщею.

Цей фільм недавно одержав найвищу нагороду – Platinum Remi Award – на 43-му Річному  WorldFest на Houston International Film Festival 2010 в категорії “Politics and International Issues”. Крім нагороди в Г’юстоні, на фестивалі Los Angeles Reel Film Festival 2010 цей фільм одержав Honorable Mention. І на тому ж фестивалі фільм був відзначений за Best Voiceover.

І так, хоч не офіційно, показом цього фільму було відзначено дві події в українській історії ХХ сторіччя –  80-ліття “пацифікації” української інтелігенції і громадських діячів у Галичині, організованої польським урядом восени 1930 р., та заснування польським урядом концентраційного табору в Березі Картузькій.

На з’їзді відбулися збори учасників, метою яких був перегляд діяльности Комітету організаторів зустрічі за останній рік (2009-2010) та обговорення зустрічей на наступні роки.

До Комітету організаторів зустрічі входили: Дарія Пушкар Шуст –  голова, Роман Канюка – фінансовий референт, Орест Гаврилюк – преса й редактор одноднівки, Любомир Гевко – хронологія, редактор співаника, Юрій Солтис – ведення програми бенкету, Богдан Балабан – табло фотографій, Галина Савчак Кутко – зв’язкова, Надія Острук Лучанко – пошта, Ярко Козак і В’ячеслав Нікіш – члени.

Крім зорганізування самої зустрічі, Комітетові належить признання за виконання п’яти проектів, які вирізнялися у програмі цієї зустрічі: вже згаданий показ фільму “Береза Картузька”, Адресар учнів, Пам’ятник Міттенвальду, “Співаник” і Виставка фотографій з життя табору.

На зборах було прийнято рішення щодо наступних зустрічей. В обличчі невблаганної дійсности нас меншає. Час і закон проріджує нас, і щораз менше повертається на зустрічі. Отже, вирішено об’єднатися зі сусідами Міттенвальду, з колишніми учнями табору в Зальцбурґу, і наступна зустріч буде запланована спільно з ними.

Не можна не згадати “Ватри” й бенкету цьогорічної зустрічі. Одна і друга імпреза, а особливо “Ватра”, мають об’єднавчу силу. “Ватра” була не при вогні, а в символічному колі учасників. Співали пісні зі “Співаника” Любомира Гевка, включно з піснею “Сіріли у сумерку півночі шатра”, яку вперше заспівав на “Ватрі” на пластовій міжкра-йовій зустрічі в Міттенвальді 1947 року (у 35-річчя Пласту) відомий тоді співак-баритон Осип Стецура. Цього моменту ніхто з учасників тієї “Ватри” не забуде, а дехто вже взяв її зі собою туди, на “Вічну Ватру” – до “дому за зорею”.

На бенкеті, яким провадив Юрій Солтис, а своїм співом чарував Богдан Балабан, був єдиний ще живий учитель Міттенвальдської гімназії –  проф. Роман Ракочий зі своєю дружиною Ярославою, дочкою і зятем, колишнім відомим хокеїстом, уродженцем Монреалю – Михайлом (Майком) Крушельницьким і його   5-ма Stanley Cup перстенями.

Зустріч закінчилася 22 вересня 2010 р. спільним сніданком, груповими фотографіями та поба-жаннями на нову зустріч у 2011-му.

Особлива подяка належиться організаторам цієї зустрічі за їх труд і старання, щоб ця подія була такою, якою вона справді була, – товариською, цікавою й відчинила нові вікна назовні й до нас самих. Дякуємо всім членам Комітету, а зокрема голові Дарці Пушкар Шуст, за зорганізування і дружнє та взірцеве ведення програми цієї незабутньої зустрічі. Дякуємо персоналові “Союзівки” за обслугу.

До побачення в наступному році!

 PHOTO

Учасники з’їзду